Рішення № 28128233, 19.12.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/126/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.12 Справа № 5009/4490/12

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Романовій К.І.,

За участю представників: від позивача -Іоффе В.Л., довіреність № 9 від 31.10.2012 р.; від відповідача -не з'явився;

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 31/5009/4490/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково -виробнича фірма «ДУМЕТО», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ НВФ «ДУМЕТО»);

до відповідача: Приватного підприємства «Росбалт», м. Запоріжжя (скорочено ПП «Росбалт»);

про визнання договору поставки № 32-(10) від 02.10.2010 р. недійсним.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено справу та присвоєно номер провадження 31/126/12, справу до розгляду в засіданні призначено на 19.12.2012 р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору:

ТОВ НВФ «ДУМЕТО»заявлено позов про визнання недійсним договору поставки №32-(10) від 02.09.2010 р., укладеного із ПП «Росбалт».

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний правочин є недійсним на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 02.10.2012 р. №266/22-1108/22157831, з посиланням на ч. 1 - 5 ст. 203, ст. 215 , ст. 216, ст. 228, ст. 234 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 12, 15, 64, 85 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

ПП «Росбалт», відповідач у справі, відзиву на позовну заяву не надало, представник в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлене належним чином. Ухвалу господарського суду від 30.11.12 р. було надіслано за адресою зазначеною в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що відповідає вимогам статті 64 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2010 р. між ТОВ НВФ «ДУМЕТО» (Покупець, позивач у справі) та ПП «Росбалт»(Постачальник, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 32-(10) (далі -Договір поставки), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплати металопрокат (надалі товар), визначений в додатках до цього Договору -специфікаціях (п. 1.1 Договору поставки).

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки, ціна та загальна вартість поставок сторонами визначається в специфікаціях, що є основною та невід'ємною частиною цього Договору.

Поставка товару здійснюється узгодженими партіями. Обсяг, номенклатура та строк поставки по кожній партії товару обумовлюється в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.1 Договору поставки).

Згідно приписів п. 3.2 Договору поставки, поставки продукції здійснюється на умовах СРТ -Запоріжжя (ІНКОРЕРМС 2000).

Розділом 5 Договору поставки сторони визначили відповідальність сторін.

Відповідно до п. 8. 1 Договору поставки, строк дії цього договору з моменту підписання по 31.12.2010 р., а по розрахункам - до моменту виконання фінансових зобов'язань.

За видатковою накладною №Р-00001120 від 01.10.2010 р. позивач отримав від відповідача товару на суму 64025 грн. в т. ч. ПДВ 10670,83 грн.

За вказаний товар позивач розрахувався з відповідачем в повному обсязі, що підтверджується копією банківської виписки від 30.09.2010 р. (а. 17 с.).

Отже, свої зобов'язання за вищевказаним договором сторони виконали в повному обсязі.

Разом з тим, позивач в позовній заяві вказує, що ДПІ у Орджонікідзевському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ НВФ «ДУМЕТО»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства, якою встановлено, що в порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94 -ВР (із змінами та доповненнями) підприємством завищено валові витрати на вартість послуг по придбанню металобрухту чорних металів, металопрокату та послуг по переробці та заготівлі металобрухту, які не підтверджують виконання цих послуг у власній господарській діяльності та фактично не придбані. Послуги, зазначені у актах виконаних робіт, отриманий металопрокат та металобрухт, зазначені у видаткових накладних, отриманих від ТОВ «ЗАТ -Екостальтрейдінг», ТОВ «РБМ -Запоріжжя», ТОВ «Карат», ПП «Гелей»та ПП «Росбалт»за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р. на загальну суму 2375898 грн. За підсумками перевірки було складено Акт №266/22-1108/22157831 від 02.10.2012 р.

Вказаним Актом зазначено, що основним постачальником металопрокату, металобрухту та послуг ТОВ НВФ «ДУМЕТО»зокрема є ПП «Росбалт», який знаходиться на обліку у ДПІ у Жовтневому районі та має стан 21 (ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду).

Відповідно до складеного Акту перевірки від 12.07.2012 р. №58/22-11/36803660 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій за період з 06.11.2009 р. по 11.07.2012 р. у ПП «Росбалт»відсутня будь -яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, в також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово -господарської діяльності підприємства. Відповідно до податкових розрахунків комунального податку за перевіряємий період кількісний склад працівників складало 0 осіб.

Додаток К1 до декларацій з податку на прибуток до органів ДПС не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційні відрахування відсутні.

На момент перевірки документи до ДПІ у Жовтневому районі не надані. В постачальниках ПП «Росбалт»є підприємства ПП «РБК -Тоннмет», ПП «Укренерготрейдінг»та ПП «Аквторіум»з не основним станом та по яким є значні розбіжності (а. 33 с.). З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово -господарська діяльність ПП «Росбалт»здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право - дієздатності ПП «Росбалт», фінансово - господарські взаємовідносини між ПП «Росбалт»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 ЦК України).

Актом перевірки №266/22-1108/22157831 від 02.10.2012 р. встановлено неможливість поставки металобрухту та виконання робіт з переробки давальницької сировини та заготівлі металобрухту: ТОВ «ЗАП -Екостальтрейдінг», ТОВ «РБМ -Запоріжжя», ТОВ «Карат», ПП «Гелей», ПП «Росбалт», що свідчать про виконання договорів по перепродажної підготовці, сортуванню та навантаження брухту між ТОВ НВФ «ДУМЕТО»та постачальниками - ТОВ «ЗАП -Екостальтрейдінг», ТОВ «РБМ -Запоріжжя», ТОВ «Карат», ПП «Гелей», ПП «Росбалт», без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1, п. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з їх недійсністю.

Позивач вважає, що укладений між сторонами Договір поставки є недійсним з обставин, наведених у Акті від 02.10.2012 р. № 266/22-1108/22157831, складеного ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі наступного.

Правовідносини сторін є господарськими, та такими що виникли з договору поставки товару.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно із абз. 4 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку позивачем не надано доказів в підтвердження наміру обох або однієї із сторін оспорюваного правочину щодо знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Первинні докази вини сторін Договору відсутні, не надано і вироку суду щодо притягнення посадових осіб ТОВ НВФ «ДУМЕТО»або ПП «Росбалт»до кримінальної відповідальності, Акт про результати планової виїзної перевірки №266/22-1108/22157831 від 02.10.2012 р. та Акт перевірки від 12.07.2012 р. №58/22-11/36803660 не є доказом вини сторін.

За приписами ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивним, згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України, є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно.

За змістом ст. 234 ЦК України не може бути визнаний фіктивним договір, на виконання якого були створені правові наслідки та за яким сторони вчинили юридично значимі дії.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ суди мають врахувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша -намагалася досягнути правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним (недійсним).

При зверненні до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, на позивача покладається обов'язок довести відсутність наміру в учасників правочину щодо створення юридичних наслідків.

Особа, яка вимагає визнання договору недійсним у відповідності до ст. 234 ЦК України, повинна довести, що в учасників правочину в момент його вчинення не було наміру на створення юридичних наслідків. Відсутність наміру лише в однієї сторони не є доказом фіктивності договору. Тобто, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки.

В пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначається, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Позивачем надано: видаткову накладну №Р-00001120 від 01.10.2010 р.; товарно -транспортну накладну серії 01АА від 01.10.2010 р., податкову накладну №1132 від 30.09.2010 р. та копію банківської виписки про перерахування постачальнику коштів, що свідчать про виконання Договору поставки сторонами. В матеріалах справи відсутні докази про існування між сторонами договірних відносин крім тих, що засновані на оспорюваному Договорі, отже видаткова накладна № Р-00001120 від 01.10.2010 р. свідчить про поставку товару саме за Договором поставки №32-(10).

Таким чином, на даний час підстави вважати оспорюваний правочин фіктивним - відсутні.

З огляду на викладене, доводи позивача свого підтвердження не знаходять.

В позові про визнання недійсним Договору №32-(10) від 02.09.2010 р. суд відмовляє.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено 20.12.12 р.

Суддя В.М. Хуторной