Рішення № 28128079, 18.12.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" грудня 2012 р. Справа № 6/5007/1276/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 26.11.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Севастополь)

до Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (смт. Першотравневе Овруцький район Житомирська область)

про стягнення 328869,95 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 328869,95грн. заборгованості за неналежне виконання договору №03П/К-09 від 27.01.2009р., з яких: 250726,33грн. - основний борг, 19009,99грн. - пеня, 36856,77грн. - інфляційні, 22276,86грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково надав заяву від 18.12.2012р. з обґрунтуванням періоду нарахування пені.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду (а.с.42).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.04.2009 року між Відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (Замовник/відповідач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець/позивач) було укладено договір №03П/К-09 (а.с.14).

Предметом зазначеного договору являється виконання Виконавцем підрядних робіт згідно заявки Замовника по:

капітальному ремонту бурових станків СБШ (надалі обладнання) власності замовника. Обсяг виконуваних робіт, порядок та терміни їх виконання сторонами узгоджуються згідно письмової заявки замовника шляхом підписання додаткових угод до даного договору.

З метою належного виконання підрядних робіт по ремонту станків СБШ Виконавець зобов'язується по заявці Замовника забезпечити поставку необхідних для ремонту запчастин і комплектуючих деталей (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору номенклатура та кількість ремонтуємого обладнання, а також вартість виконуваних робіт та поставлених запчастин сторонами узгоджується проектно-кошторисною документацією згідно заявки замовника, підписаного обома сторонами.

Роботи виконавцем здійснюються власними силами, з застосуванням власних технічних і транспортних засобів та запчастин, відповідно до технічних вимог регламентуючих виконання даного виду робіт, з дотриманням всіх експлуатаційно-технічних, екологічних вимог та техніки безпеки (п.4.1 договору).

Днем виконання робіт вважається день підписання сторонами відповідного акту виконаних робіт (п.4.3 договору).

Відповідно до п.5.1 договору від 27.01.09р. розрахунки за виконані роботи проводяться шляхом перерахування коштів на р/рахунок Виконавця згідно виставленого рахунку на підставі оформленого сторонами акту виконаних робіт. Форма розрахунків - платіжне доручення: 50% вартості робіт - попередня оплата, решта 50% - на протязі 5-ти банківських днів з моменту виконання робіт і виставленого рахунку виконавця.

Термін дії договору - до повного виконання прийнятих обов'язків, але не пізніше 30.12.09 року (п.6.2 договору).

Позивач на виконання договору №03П/К-09 від 27.01.2009р. виконав ремонт бурового станка СБШ-250 МНА-32 на загальну суму 250726,33грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт №6 від 10.11.2009р. на суму 92692,46грн. та №7 від 17.11.2009р. на суму 158033,87грн. (а.с.15,17).

При підписанні актів виконаних робіт замовнику були виставлені для оплати рахунки-фактури:

- №СПД-000042 від 10.11.2009р. на суму 92692,46грн. згідно Акту виконаних робіт №6 від 10.11.2009р.;

- №СПД-000047 від 17.11.209р. на суму 158033,87грн. згідно Акту виконаних робіт №7 від 17.11.2009р. (а.с.16,18).

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов вищевказаного договору не розрахувався з позивачем за виконані підрядні роботи, внаслідок чого за неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань виникла заборгованість перед позивачем в сумі 250726,33грн.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 19009,99грн. - пені, 36856,77грн. - інфляційних та 22276,86грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 250726,33грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 договору №03П/К-09 від 27.01.2009р. сторони погодили, що замовник за несвоєчасний розрахунок сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми боргу.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з наведеного позивачем розрахунку пені, за невиконання відповідачем зобов'язань по проведенню оплати нараховано пеню в сумі 19009,99рн. за період з 09.05.2012р. по 09.11.2012р.

Разом з тим, позивачем в судовому засіданні було подано заяву про уточнення періоду нарахування пені з врахуванням вимог пункту 6 статті 232 ГК України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З врахуванням даних вимог законодавства, позивачем визначено період для нарахування пені з 25.11.2009р. (дата підписання акту виконаних робіт + 5 банківських днів) по 25.05.2010р.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням встановлених судом обставин щодо строків оплати виконаних робіт та зважаючи на вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в розмірі 25488,22грн. за період з 25.11.2009р. по 25.05.2010р.

Враховуючи, що позивачем заява про збільшення позовних вимог не подавалась, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 19009,99грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних нарахувань та 3% річних становить 36856,77грн. та 22276,86грн. відповідно.

Розрахунки обґрунтовані, відповідають чинному законодавству та умовам укладеного договору.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (11114, Житомирська область, Овруцький район, смт.Першотравневе, вул.Леніна, 1, код 00191879)

- на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1) - 328869,95грн. заборгованості, з яких: 250726,33грн. - основний борг, 19009,99грн. - пеня, 36856,77грн. - інфляційні, 22276,86грн. - 3% річних, а також 6577,40грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20 грудня 2012 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)