Постанова № 28127569, 19.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. Справа № 5019/1287/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Подоляк О.А.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2012 року у справі № 5019/1287/12 Господарського суду Рівненської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради, Рівненська область, про стягнення заборгованості в сумі 54 438,84 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -Демчук О.В. (дов. № 14-461 від 02.10.12);

відповідача -Педич Д.П. (дов. № 09-1058/06 від 03.05.12),

В С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року позивач ПАТ НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача КП "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради про стягнення 54 438,84 грн.

Вказував, що 30.09.11 між ним (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 14/2455/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого він зобов'язався передати покупцю імпортований природний газ, а покупець -прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого газу у жовтні 2011 року, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 26 300 грн. боргу, 1 718,75 грн. інфляційних втрат, 2 461,70 грн. річних, 11 763,78 грн. пені, 12 194,62 грн. штрафу та судові витрати, а всього -54 438,84 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06 вересня 2012 року (суддя Павленко Є.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2012 року (колегія суддів у складі: Сініцина Л.М. -головуючий, Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з КП "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 18 400 грн. боргу, 1 718,75 грн. інфляційних втрат, 2 461,70 грн. річних, 4 705,51 грн. пені, 4 877,84 грн. штрафу та 1 375,93 грн. судового збору.

Відмовлено в задоволенні вимог про стягнення 1 900 грн. основного боргу в зв'язку з його сплатою відповідачем до звернення позивача до суду з даним позовом.

Припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 6 000 грн. основного боргу в зв'язку з його сплатою відповідачем після порушення провадження у справі.

В решті вимог відмовлено.

Рішення в частині задоволення вимог мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних, річних, пені та штрафу.

Судові акти в частині зменшення розміру пені та штрафу, обґрунтовані посиланнями на надмірно великий розмір неустойки, фінансовий стан обох сторін та встановлене ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України право суду на зменшення їх розміру.

У касаційній скарзі ПАТ НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині зменшення розміру пені та штрафу та постановити в цій частині нове рішення про задоволення вимог про їх стягнення в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (постачальником) та КП "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (покупцем) був укладений договір № 14/2455/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого постачальник зобов'язався передати покупцю імпортований природний газ, а покупець -прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюються до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено та наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що на виконання умов вказаного договору позивач у жовтні 2011 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 389 408,55 грн., проте відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого газу виконав частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 26 300 грн.

Водночас судами встановлено, що відповідач до звернення позивача з даним позовом (02.08.12) платіжними дорученнями № 510 від 24.07.12, № 512 від 25.07.12, № 514 від 26.07.12, № 517 від 30.07.12, № 522 від 01.08.12 та № 524 від 02.08.12 здійснив оплату отриманого природного газу, в зазначеному періоді, на загальну суму 1 900 грн., що стало обґрунтованою підставою до відмови в задоволенні вимог про стягнення означеної суми борги.

Також судами встановлено, що після подачі даного позову до суду і до прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі, відповідачем платіжними дорученнями № 526 від 06.08.12, № 530 від 09.08.12, № 532 від 13.08.12, № 534 від 14.08.12, № 538 від 16.08.12, № 540 від 17.08.12, № 543 від 21.08.12, № 545 від 23.08.12, № 552 від 27.08.12, № 556 від 29.08.12, № 557 від 30.08.12 та № 559 від 31.08.12, в рахунок погашення заборгованості за договором № 14/2455/11 від 30.09.11 за жовтень 2011 року, сплачено позивачу 6 000 грн.

За таких обставин, судами правильно припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 6 000 грн. боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, відповідачем несплаченим залишився борг в сумі 18 400 грн.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого природного газу є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання здійснено нарахування пені за період з 14.11.11 по 09.07.12 на суму 11 763,78 грн. та штрафу на суму 12 194,62 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати отриманого природного газу, суди попередніх інстанцій, на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, встановивши дійсні обставини справи щодо підстав порушення відповідачем свого грошового зобов'язання та ступінь виконання ним грошового зобов'язання, обґрунтовано зменшили розмір пені до 4 705,51 грн. та штрафу до 4 705,51 грн.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги ПАТ НАК "Нафтогаз України" не погоджується з постановленими у справі судовими актами лише в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу та посилається при цьому на порушення судами приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України.

Разом з тим, зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, тому посилання скаржника на порушення судами даних норм, слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2012 року у справі № 5019/1287/12 залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Подоляк О.А.

Самусенко С.С.