Рішення № 28124388, 16.10.2012, Городоцький районний суд Львівської області

1305/681/12 2/1305/360/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Городок

16.10.2012 року Городоцький районний суд Львівської області в складі: головуючої - суддіМалахова-Онуфер А. М. з участю секретаряПетрик -Ключник М.Є. військового прокурора Західного регіону Львівської області ОСОБА_3, представника позивача та третіх осіб - ОСОБА_4, відповідачки ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6, представника КЕВ м.Львова - Безушко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_8, військовий прокурор Західного регіону України до виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Комунального підприємства «Городоцьке районне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова, Служба у справах дітей Яворівської райдержадміністрації Львівської області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання недійсною державної реєстрації права власності на квартиру, зобов"язання видати ордер, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_8, 26.02.2009р. звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, КП „Городоцьке РБТІ" просив визнати незаконними і скасувати рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради №41 від 22.01.2009р. „Про внесення змін в рішення виконкому №331 від 14.06.2007р. та рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради №42 від 22.01.2009року „Про надання квартири гр.ОСОБА_9.", скасувати рішення виконавчого комітету Городоцької міської ради №75 від 20.02.2009р. «Про передачу квартир житлового фонду міста у приватну власність», визнати недійсним договір купівлі - продажу спірної квартири, укладений 01 квітня 2009 року між ОСОБА_9, і ін. та ОСОБА_12, визнати недійсною державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_12, зобов"язати виконавчий комітет Городоцької міської ради видати позивачу ордер на квартиру АДРЕСА_1 на сім»ю з чотирьох осіб, судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою колегії суддів судової плати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 30.12.2010р., залишено без змін рішення Городоцького районного суду Львівської області від 16.09.2010 року, яким позов ОСОБА_8 задоволено частково, визнано недійсними та скасовано рішення виконкому Городоцької міської ради №41 від 22.01.2009р. „Про внесення змін в рішення виконкому №331 від 14.06.2007р. та рішення №42 від 22.01.2009року „Про надання квартири гр.ОСОБА_9, а також визнано недійсним та скасовано виконавчого комітету Городоцької міської ради №75 від 20.02.2009р. в частині передачі квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_9, в задоволенні решти вимог ОСОБА_8 - відмовлено.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.02.2012р. рішення Городоцького районного суду Львівської області від 16.09.2010 року та ухвалу колегії суддів судової плати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 30.12.2010 року в частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_8 скасовано, справу передано в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач та його представник в суді вимоги підтримала, покликаючись на мотиви викладені в заяві, уточнили просять визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 01.04.2009р. між ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 та договір купівлі-продажу спірної квартири укладений 28.04.2009р. між ОСОБА_12 і ОСОБА_5, визнати недійсною державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_5, зобов»язати виконком Городоцької міської ради Львівської області видати позивачу ордер на спірну квартиру, судові виртрати покласти на відповідачів. Вимоги обґрунтовують тим, що спірну квартиру виділено позивачу житловою комісією Львівського гарнізону Західного оперативного командування як прапорщику запасу відповідно до витягу з протоколу №18 від 02.02.2007р. Виконкомом Городоцької міської ради Львівської області 14.06.2007р. включено ОСОБА_8 до числа постійного житла і вирішено видати ордер на вселення у квартиру АДРЕСА_1. Рішення виконкому міської ради від 22.01.2009р. №41 «Про внесення змін у рішення №331 від 14.06.2007р. в частині видачі ордера ОСОБА_8.», №42 «Про надання квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_9 та видачу ордера на виділене жиле приміщення», №75 від 20.02.2009р. «Про передачу квартир житлового фонду міста у приватну власність» в частині передачі спірної квартири ОСОБА_9, рішенням Городоцького райсуду Львівської області від 16.09.2010р. скасовані, що свідчить про незаконне заволодіння ОСОБА_9 спірною квартирою, яку 01.04.2009р. за договором купівлі-продажу, остання відчужила ОСОБА_12, а та в свою чергу 28.04.2009р. - ОСОБА_5. Вважають договори купівлі - продажу квартири незаконними із підстав того, що оспорювані договори купівлі-продажу квартири укладені відповідачами під час заборони суду таку відчужувати. Просять позов задоволити.

Військовий прокурор Західного регіону Львівської області ОСОБА_3 в суді висловився на підтримку позову ОСОБА_8

Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні позов заперечила, пояснила, що на час придбання 28.04.2009р. квартири АДРЕСА_1, не знала і не могла знати про існування заборони на відчуження квартири, вважає себе добросовісним набувачем спірної квартири, просить в задоволенні позову ОСОБА_8, відмовити.

Адвокат ОСОБА_6 позов ОСОБА_8 заперечив, вважає що його довірителька ОСОБА_5 добросовісно набула право власності на квартиру АДРЕСА_1, тому просить у задоволенні позову відмовити.

Представник КЕВ м.Львова Безушко О.І. в судовому засіданні висловився на підтримку позову ОСОБА_8, просить позов задоволити, оскільки рішенням Городоцької міськради Львівської області №331 від 14.06.2007р. його включено до числа постійного житла як військовослужбовця запасу та вирішено видати ордер на заселення у спірну квартиру.

Представник третіх осіб ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 - ОСОБА_4 в суді висловився на підтримку заяви ОСОБА_8, просить позов задоволити.

Представник Городоцької міської ради Львівської області ОСОБА_17 в суді 27.08.2012р. позов заперечила пояснила, що на час укладення 01.04. та 28.04.2009р. договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, така не перебувала у власності чи користуванні позивача, окрім цього, останній не скористався правом на вселення у спірну квартиру, оскільки не звертався у виконком за ордером, який відповідно до ч.1 ст.58 ЖК України є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (т.3 а.с. 147-148). 16.10.2012 року в судове засідання представник не з»явився.

Представник КП «Городоцьке РБТІ» в судове засідання не з"явився, 21.06.2012р. директором ОСОБА_18 подано заяву про розгляд справи у відсутності представника РБТІ, позиції щодо вирішення спору по суті не висловила (т.3 а.с. 125).

Відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12 в судове засідання не з"явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належно (т.3 а.с. 198,199,201).

Представник Яворівської райдержадміністрації Львівської області - Служби у справах дітей в судове засідання не з"явився, просив про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст.9 Житлового кодексу Української РСР, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

За положенням ч.4 ст.338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Як вбачається із матеріалів справи, пояснень в суді ОСОБА_8 та представника виконкому Городоцької міської, 14 червня 2007 року виконавчим комітетом Городоцької міської ради Львівської області прийнято рішення №331 «Про затвердження розподілу квартир в новозбудованому житловому будинку по АДРЕСА_1. Зазначеним рішенням включено спірну квартиру до числа постійного житла та прийнято рішення про видачу позивачу ордеру на її заселення, передано будинок в якому знаходиться квартира в комунальну власність міста Городок. ОСОБА_8, після 14.06.2007 року до виконкому Городоцької міської ради про видачу йому ордеру на заселення в спірну квартиру не звертався, такий ордер останньому не видавався взагалі.

За положенням ст.31, п.10 ст.15, ст.58 Житлового кодексу, Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР - на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Будь-яких строків звернення громадянина до відповідного виконавчого комітету для одержання ордеру на житло, чинним законодавством України - не встановлено.

З огляду на вищенаведене, покликання в суді представника виконавчого комітету Городоцької міської ради на безпідставність вимог ОСОБА_8, оскільки останній не звертався до виконавчого комітету про видачу йому ордеру, не скористався своїм правом на вселення у спірну квартиру, а тому втратив право на неї, суд оцінює критично.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно із статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади АРК у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, таке ж роз»яснення і містить п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 ст. 203 цього Кодексу. Частиною 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але однією із сторін або іншою стороною заінтересованою особою заперечується його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до ч. ч. 9,10 ст.153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку встановленому для виконання судових рішень, а її оскарження, на відміну від ухвали про скасування цього забезпечення, не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до п.1 ч.1, ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01.07.2004р., п.п. 3.2, 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. та зареєстрованого 18.02.2002р. за №157/6445, державна реєстрація прав на нерухоме майно зупиняється у разі винесення ухвали про заборону вчинення дій, пов»язаних з державною реєстрацією прав. Про зупинення державної реєстрації прав у разі винесення ухвали суду про заборону вчинення дій, пов»язаних з державною реєстрацією прав, державний реєстратор у п»ятиденний строк письмово повідомляє правоволодільця. Державна реєстрація прав зупиняється на період до усунення обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав на підставі судового рішення про скасування заборони вчиняти дії, пов»язані з державною реєстрацією прав, або заяви правоволодільця про зняття зупинення державної реєстрації прав.

З пояснень в суді сторін, оглянутих в судовому засіданні реєстраційної та інвентаризаційної справ №1218 убачається, що рішенням виконавчого комітету Городоцької міськради Львівської області №№ 42 від 22.01.2009р. і №75 від 20.02.2009р. (а.с. 18,19,166-167) ОСОБА_9 надано квартиру АДРЕСА_1 та видано ордер на її заселення, а 20.02.2009р. видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, 03.03.2009р. за останніми зареєстровано право власності на квартиру, в подальшому - 01.04.2009р., всупереч зоборони суду вчиняти будь-які дії, пов»язані з відчуженням квартири, сім»я ОСОБА_10 продали спірну квартиру ОСОБА_12, яка 13.04.2009р. зареєструвала в КП «Городоцьке РБТІ» право власності на це майно та 28.04.2009р. відчужила квартиру ОСОБА_5, якою право власності на таку зареєстровано 26.05.2011р.

З матеріалів справи, зокрема журналу судового засідання убачається, що за участі відповідачки ОСОБА_9 ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 27 березня 2009 року заборонено вчиняти будь-які дії пов»язані з відчуженням квартири АДРЕСА_1 /т.1 а.с.50-52/.

Отже, оскільки до укладення 01.04.2009 року відповідачкою ОСОБА_9 оскаржуваного правочину, ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 27.03.2009 року заборонено вчиняти будь-які дії пов»язані з відчуженням спірної квартири, про що останній було достовірно відомо, оскаржуваний договір купівлі - продажу вчинений між ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_12, а в подальшому договір - купівлі продажу вчинений 28.04.2009 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 не відповідають вимогам закону та порушують права позивача і членів його сім»ї.

Суд не вбачає підстав до задоволення вимоги ОСОБА_8 про зобов»язання виконком Городоцької міської ради видати йому на сім»ю з чотирьох осіб ордер на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 з огляду на те, що згідно з рішенням виконкому Городоцької міськради Львівської області №331 від 14.06.2007р. «Про затвердження розподілу квартир в новозбудованому житловому будинку по АДРЕСА_1», військовослужбовця запасу ОСОБА_8 включено до числа постійного службового житла і вирішено видати ордер на вселення у надане жиле приміщення, ніким не оспорено і на даний час залишається чинним та, що позивач з часу прийняття 14.06.2007р. вказаного рішення до виконавчого комітету за ордером на спірну квартиру не звертався взагалі.

Покликання в суді адвоката та відповідачки ОСОБА_5, що остання є добросовісним набувачем, оскільки на момент вчинення правочину не знала і не могла знати про існування заборони на відчуження спірної квартири, суд з огляду на матеріали справи та вищенаведені докази, оцінює критично.

Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 60, 61, 88, 151, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 9, 58 Житлового кодексу Української РСР, Постановами Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01.07.2004р., Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. та зареєстрованим 18.02.2002р. за №157/6445, суд -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_8 задоволити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 01.04.2009р. між ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_12, посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу ОСОБА_21 та зареєстрований за № 135.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 28.04.2009р. між ОСОБА_12 та ОСОБА_5, посвідчений нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу ОСОБА_22 та зареєстрований за № 315.

Визнати недійсною державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, проведену КП «Городоцьке РБТІ» 26.05.2011 року за ОСОБА_5.

Стягнути з виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5 в користь ОСОБА_8 по 42 грн. 68 коп. з кожного, понесених ним судових витрат по справі.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_8 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10-ти діб.

СуддяА. М. Малахова-Онуфер