Рішення № 28124304, 18.12.2012, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/3583/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Іващенко В.М.

Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

18.12.2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді: Авраменко Т.М.,

суддів: Пищиди М.М., Суровицької Л.В.,

при секретарі: Крисановій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Світловодський завод «Калькулятор»про стягнення середньої заробітної плати.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до державного підприємства «Світловодський завод «Калькулятор»(далі ДП) про стягнення середньої заробітної плати.

Зазначала, що працювала на заводі «Калькулятор»з 10 лютого 1976 року та була звільнена 31 грудня 2004 року по п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штатів. При звільненні відповідачем не виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 8436 грн.81 коп., яка стягнута з відповідача на її користь наказом Світловодського міськрайонного суду від 31 серпня 2007 року. Судовий наказ до цього часу не виконано.

Просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, починаючи з 01 січня 2005 року до ухвалення рішення судом та на відшкодування моральної шкоди 7000 грн.

Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні позивача, передбачену ст.117 КЗпП України вже застосовано до відповідача судовим наказом суду, повторно застосування такої відповідальності законодавством не передбачено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що судовий наказ не виконано, заборгованість по заробітній платі не виплачена, з позовом до суду про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні вона раніше не зверталася,однак зазначеним обставинам суд не дав належної оцінки.

В засідання апеляційного суду позивач та його представник, які під розписку повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.52,53), не прибули, подали клопотання про розгляд справи в їх відсутності (а.с.54).

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений під розписку (а.с.51), в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, заперечення на апеляційну скаргу не подавав, також не подавав заперечень на позов.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Однак зазначеним вимогам ухвалене у справі судом першої інстанції рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач вже зверталася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проте такий висновок суду не підтверджується матеріалами справи.

Позивач працювала на заводі «Калькулятор»з 10 лютого 1976 року та була звільнена з посади інспектора 1 відділу 31 грудня 2004 року по п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штатів, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с.16-19). У день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку, зокрема, не виплачено заборгованість із заробітної плати.

Судовим наказом від 31 серпня 2007 року з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість із заробітної плати в сумі 8436 грн.81 коп. (а.с.21). Як свідчать матеріали виконавчого провадження (а.с.22-27) та оглянута апеляційним судом справа №2-н-164/07 за заявою ОСОБА_2 до ДП про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі (а.с.48,55), судовий наказ не виконано і заборгованість по заробітній платі не виплачена.

Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Судове рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відсутнє, а тому висновок суду про відмову в позові з тих підстав, що судовим наказом вже стягнуто на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, не відповідає матеріалам справи та є безпідставним, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

В п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012 вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення ч.1ст.233КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Тобто, початок перебігу тримісячного строку за заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки починається з наступного дня після виплати всіх належних позивачці при звільненні сум, а не з дня набрання чинності судового наказу суду про їх стягнення з відповідача, який є невиконаним.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позов про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні підлягає задоволенню частково за період з 01 січня 2005 року по 31 серпня 2007 року, тобто по день видачі судового наказу, оскільки стягнення середнього заробітку за час невиконання судового рішення про стягнення заробітної плати законодавством не передбачено.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі -Порядок).

З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата. Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством -календарних днів за цей період.

Оскільки звільнення позивачки відбулося 31 грудня 2004 року, то середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за листопад і грудень 2004 року, що становить 1623 грн.87 коп. (781.20+842.59) : 45 роб.днів, то середньоденна заробітна плата становить 36 грн.09 коп.(а.с.20).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

За період з 01 січня 2005 року по 31 серпня 2007 року, кількість робочих днів становить 664, тому сума, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 23963 грн.76 коп. (36.09 х 664).

Позивачка також просила стягнути на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням її трудових прав, 7000 грн. Право на відшкодування моральної шкоди передбачено ст.237-1 КЗпП України. Колегія суддів вважає, що ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Права позивачки на своєчасне отримання заробітної плати порушені, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням цих обставин, а також, враховуючи фінансовий стан відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне розмір відшкодування моральної шкоди визначити в сумі 500 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог необхідно стягнути судовий збір в сумі 346 грн.94 коп. (239.64+ 107.30).

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.3 і п.4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2012 року.

Позов ОСОБА_2 до державного підприємства «Світловодський завод «Калькулятор»про стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільнення та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Світловодський завод «Калькулятор»(код 14315032 м.Світловодськ,вул.9 Січня,7) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 23963 грн.76 коп. та на відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Стягнути з державного підприємства «Світловодський завод «Калькулятор»в дохід держави судовий збір в сумі 346 грн.94 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя:

судді: