Рішення № 28123475, 21.12.2012, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 2518/2271/2012

Провадження №2/2518/418/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

21 грудня 2012 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Шляхова В. І.

за участю секретаря Нерус Н. І.

прокурора Софієнка В. В.,

представників позивачів Мохнача В. В., Пушка О. А.,

відповідача ОСОБА_3

та його представника,- адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Ріпки справу за позовом прокурора Ріпкинського району Чернігівської області (далі прокурор) в інтересах держави в особі комунального закладу «Ріпкинської центральної районної лікарні»(далі Ріпкинська ЦРЛ) Ріпкинської районної ради, Ріпкинської районної ради та фінансового управління Ріпкинської районної державної адміністрації (далі фінуправління Ріпкинської РДА) до ОСОБА_3, про відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину,

встановив:

Звернувшись до суду з означеним позовом прокурор обґрунтував вимоги тим, що ОСОБА_3 вчинив злочин, внаслідок якого потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я строком понад 21 день, через що проходив лікування в умовах стаціонару Ріпкинської ЦРЛ. На лікування потерпілої від злочину Ріпкинською ЦРЛ було витрачено 8 209 грн. 22 коп., які в силу ст. 1206 ЦК України повинен відшкодувати відповідач, оскільки як особа, яка вина у ДТП, від кримінальної відповідальності судовим рішенням звільнений з нереабілітуючої підстави та добровільно закладові охорони здоров'я понесені витрати на лікування потерпілого від злочину не відшкодував.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав, представник Ріпкинської ЦРЛ за викликом не з'явився, письмово клопотав про розгляд справи у його відсутність.

Представники Ріпкинської районної ради та фінуправління Ріпкинської РДА просили позов задовольнити посилаючись на його обґрунтованість.

ОСОБА_3 і його представник позов визнали частково, в розмірі 5 281 грн. 34 коп., вказавши на безпідставність віднесення до суми відшкодування оплату лікарнею послуг з теплопостачання, купівлю медикаментів, корсета та перев'язувальних матеріалів матір'ю потерпілого, відшкодування їй матір'ю відповідача 2 000 грн. і фактичне лікування потерпілого на 4 доби менше, ніж зазначено у позові.

Вислухавши пояснення, допитавши свідків, дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступні факти та відносні до них правовідносини.

Сторони визнають, а тому не потребують доказування наступні обставини: 05. 09. 2012 року ОСОБА_3 приблизно о 19 годині, керуючи автомобілем ВАЗ 2110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі смт. Ріпки -с. Павлівка, не врахував дорожньої обстановки, яка склалася, не вибрав безпечну швидкість руху, виїхав на ліве узбіччя, в результаті чого між селами Суличівка та Малий Листвен, на відстані 48,5 м. від дорожнього знаку 5.47 ПДР України «М. Листвен»з'їхав в кювет.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ 2110, д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому тіла 6-го грудного хребця, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1398 від 19 вересня 2012 р. відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я строком понад 21 день. Ці дії органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2012 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілим, провадження по справі закрито (застосована судом підстава законодавчо віднесена до нереабілітуючих підстав).

З довідки Ріпкинської ЦРЛ вбачається, що ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в цьому закладі охорони здоров'я у вересні 2012 року 26 днів та у жовтні 2012 року 10 днів, тобто 36 ліжко-днів, через що загальна вартість його перебування становить 8 209 грн. 22 коп., оскільки сума фактичних витрат всього склала у вересні 2012 року 1 066 662 грн. 61 коп., а у жовтні 2012 року 1 241 281 грн. 61 коп., при цьому кількість ліжко -днів відповідно склала 4 709 та 5 351. Через що вартість ліжко -дня у вересні 2012 року становила 226 грн. 52 коп., а у жовтні 2012 року 231 грн. 97, тому фактична вартість витрат з перебування ОСОБА_5 в лікарні у вересні 2012 року склала 5 889 грн. 52 коп., а у жовтні 2012 року 2 319 грн. 70 коп.

Згідно частин 1 і 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищені меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Частиною 2 ст. 1191 ЦК України визначено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545 сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведеним ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць ( в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Викладене свідчить, що належними і допустимими доказами у справі є розрахунок витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину, обрахований у відповідності до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545, яким суд визнає довідку Ріпкинської ЦРЛ, а також докази що до відшкодування відповідачем закладу охорони здоров'я цих витрат. Викладене також спростовує часткове невизнання позову відповідачем щодо безпідставного внесення до вказаних витрат оплати комунальних послуг та енергоносіїв, лікування потерпілого за межами закладу охорони здоров'я 4 доби, придбання ліків тільки за кошти матері потерпілого та часткове відшкодування цих витрат, в сумі 2 000 грн. 00 коп., матері потерпілого матір'ю відповідача.

До того ж, - ксерокопія розписки від 13. 10. 2012 р., що дана ОСОБА_10 ОСОБА_11 про те, що остання передала їй 1 000 грн., через що ОСОБА_10 не буде мати претензій до ОСОБА_11 та ксерокопія розписки від 15. 10. 2012 р. про те, що ОСОБА_10 отримала від ОСОБА_11 зерно вартістю 1 000 грн. свідчать лише про передумови, які стали підставою для прийняття Ріпкинським районним судом Чернігівської області 14 листопада 2012 року постанови, якою ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілим, та якою провадження по справі закрите. Отже перелічені розписки є неналежними доказами по справі що розглядається судом, через що перелічені копії розписок судом не беруться до уваги.

Показання свідка ОСОБА_11 про те, що вона передала зерном та грошима ОСОБА_10 2 000 грн. в оплату половини вартості придбання коригуючого корсету для потерпілого від злочину ОСОБА_5 суд також визнає неналежним доказом по справі, адже ці показання не мають відношення до предмету спору. Крім цього свідок ОСОБА_10 показала суду, що коригуючий корсет для сина, який визнаний потерпілим від злочину, що вчинив відповідач, в користування потерпілого отримала безкоштовно та зерно, що отримала від ОСОБА_11, закладові охорони здоров'я на відшкодування витрат ним понесених на лікування потерпілого від злочину не передавала, про таке цільове використання отриманого від ОСОБА_11 зерна на час видання нею розписки не йшлась мова.

Показання свідка ОСОБА_10 про те, що нею витрачалися кошти на придбання ліків для сина, ОСОБА_5 який визнаний потерпілим від злочину, що вчинив відповідач, як й те, що на дві доби, вона свідомо, діючи умисно та без дозволу адміністрації Ріпкинської ЦРЛ, на дві доби забрала сина з лікарні для проведення санітарно -гігієнічних процедур, суд також визнає неналежним доказом у справі, адже об'єктивно Ріпкинська ЦРЛ й у ці дні несла витрати на утримання ліжка виділеного ОСОБА_5 Оскільки Ріпкинська ЦРЛ є юридичною особою, відповідно до Інструкції з обліку коштів, розрахункових та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 року не виключається можливість надходження коштів безпосередньо до бюджетної установи та можливість їх повернення безпосередньо до відповідного бюджету, сукупність досліджених судом доказів беззаперечно свідчить про обґрунтованість заявлених вимог, то суд дійшов висновку, що з ОСОБА_3 на користь Ріпкинської ЦРЛ належить стягнути 8 209 грн. 22 коп. у відшкодування витрат понесених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5, через що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи задоволення позову, з ОСОБА_3 належить стягнути в дохід держави 214 грн. 60 коп. судового збору.

На підставі ст. 1206 ЦК України, керуючись ст. ст. 10; 11; 57 - 61; 80; 88; 208 -209; 212- 215; 218; 293 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов прокурора Ріпкинського району в інтересах держави в особі комунального закладу «Ріпкинська центральна районна лікарня»- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на користь комунального закладу «Ріпкинська центральна районна лікарня»(код ЄДРПОУ 02006478, р/р 35418008002173, МФО 853592, банк ГУДКСУ у Чернігівській області) у відшкодування витрат 8 209 грн. 22 коп. (вісім тисяч двісті дев'ять гривень двадцять дві копійки) понесених на лікування потерпілого від злочину.

Стягнути з ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, в дохід держави 214 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили по закінченню строку на його оскарження в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21 грудня 2012 року.

Суддя В. І. Шляхов