Ухвала суду № 28118326, 04.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р. Справа № 70807/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Большакової О.О., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Львові про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Кроно-Україна» звернулось до суду з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Львові, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.12.2011 року № 0001140801/24942, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень-липень 2011 року в розмірі 50740,18 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 22782,09 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що операції з придбання ТзОВ «Кроно-Україна» товарів (послуг) у ТзОВ «Техно-Полісервіс» мали реальний характер, що підтверджується наданими позивачем доказами. Також відповідачем не надано жодних доказів про наявність у вказаних контрагентів мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів, і на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, зокрема, що контрагент позивача - ТзОВ «Техно-Полісервіс» є посередником, а постачальниками поставлених товарів (послуг) є підприємства, в яких відсутні основні фонди, товарні запаси, матеріальні та нематеріальні активи, які необхідні для проведення відповідної господарської діяльності, а відтак підпадають під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг з безпідставного формування податкового кредиту третім особам. До перевірки не представлено належним чином оформлених документів. Товарно-транспортні накладні; видаткові накладні складені не у відповідності до вимог законодавства, а відтак не можуть бути належними доказами. Крім того, відповідно до листів ДПІ у Жовківському районі Львівської області за місцем реєстрації ТзОВ «Техно-Полісервіс» зустрічну перевірку останнього не проведено з підстав відсутності підприємства за юридичною адресою, про що складено відповідний акт. Тому, на думку податкового органу, правочини, укладені між ТзОВ «Кроно-Україна» та ТзОВ «Техно-Полісервіс», є нікчемними, а господарські операції не мали реального характеру і фактичного постачання ТзОВ «Техно-Полісервіс» товарів (послуг) позивачу не відбулось. Зазначені обставини стали підставою для висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період з квітня по червень 2011 року на суму 50740,18 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на суму 50740,18грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з травня 2011 року по липень 2011 року на 50740,18 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові було проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Кроно-Україна» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Техно-Полісервіс» за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої було складено акт від 28.11.2011 року № 1498/08-01/31147999.

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 200, п. п. 201.1, 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту за період з квітня по червень 2011 року на суму 50740,18грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на суму 50740,18 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з травня по липень 2011 року на цю ж суму.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 року № 0001140801/24942, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень-липень 2011 року в розмірі 50740,18 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 22782,09грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність такого рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, в періоді, що перевірявся, ТзОВ «Кроно-Україна» відповідно до договорів про надання послуг від 04.01.2011 року № 1/Р та купівлі-продажу від 04.01.2011 року № 03 здійснювало господарські операції з ТзОВ «Техно-Полісервіс» з виконання робіт по технічному обслуговуванню і ремонту навантажувачів та купівлі-продажу товарів.

На підставі податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Техно-Полісервіс» за результатами вказаних операцій, позивач сформував податковий кредит за квітень-червень 2011 року.

Відповідач зазначає, що податковий кредит за вказаний період сформований позивачем з порушенням вимог законодавства, мотивуючи свої висновки, зокрема, тим, що ТзОВ «Техно-Полісервіс» є посередником, а постачальниками товарів (послуг) є підприємства (ПП «Юридичн фірма Фортеця», ТзОВ «П'ятий фактор», ТзОВ «Унітехнозбут»), в яких відсутні основні фонди, товарні запаси, матеріальні та нематеріальні активи, які необхідні для проведення відповідної господарської діяльності, а відтак підпадають під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг з безпідставного формування податкового кредиту третім особам. До перевірки не представлено належним чином оформлених документів. Товарно-транспортні накладні та видаткові накладні складені не у відповідності до вимог законодавства, а відтак не можуть бути належними доказами.

Також відповідач посилається на листи ДПІ у Жовківському районі Львівської області, де перебуває на обліку ТзОВ «Техно-Полісервіс», що зустрічну перевірку останнього не проведено з підстав відсутності підприємства за юридичною адресою, про що було складено відповідний акт.

Відповідно до п. 14.1.18. ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 цього кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. п. 200.2-200.4 ст. 200 цього Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки сума податку на додану вартість, включена платником податку до складу податкового кредиту, впливає на суму бюджетного відшкодування цього податку, то вирішуючи питання про наявність у особи права на бюджетне відшкодування, необхідно встановити факт правомірності формування податкового кредиту такого платника податку за відповідні періоди.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст.198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне здійснення зазначених вище господарських операцій між ТзОВ «Кроно-Україна» та ТзОВ «Техно-Полісервіс» підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими судом, а саме наступними.

Яз зазначено вище 04.01.2011 року між ТзОВ «Кроно-Україна» (Покупець) та ТзОВ «Техно-Полісервіс» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 3, предметом якого є товар, що підлягає поставці згідно рахунків-фактур та видаткових накладних.

Також 04.01.20011 року між ТзОВ «Техно-Полісервіс» (Виконавець) та ТзОВ «Кроно-Україна» (Замовник) був укладений договір про надання послуг № 1/Р, предметом якого є виконання робіт по технічному обслуговуванню і ремонту навантажувачів фронтальних виробництва STALOWA WODA в гарантійний та післягарантійний період.

На виконання умов Договору купівлі-продажу були виписані наступні видаткові накладні: від 01.06.2011 року № РН 0000101, від 01.06.2011 року № РН-0000102, від 10.06.2011 року № РН-0000107, від 14.06.2011 року № РН-0000109 та рахунки-фактури: від 06.05.2011 року № СФ-000106, від 11.03.2011 року № СФ-000054, від 12.05.2011 року № СФ-000112, від 13.05.2011 року № СФ-000116, від 06.04.2011 року № СФ-000080, від 07.04.2011 року № СФ-000081, від 09.06.2011 року № СФ-000136, від 09.06.2011 року № СФ-000135, від 10.06.2011 року № СФ-000137, від 10.06.2011 року № СФ-000138 та від 10.06.2011 року № СФ-000139.

При цьому у видаткових накладних зазначено номери довіреностей на отримання від ТзОВ «Техно-Полісервіс» товарно-матеріальних цінностей, які є в матеріалах справи: від 01.06.2011 року № Б000004488 і від 10.06.2011 року № Б000004531 - відповідальна особа ОСОБА_2 та від 10.06.2011 року № К000005580 - відповідальна особа ОСОБА_3

Також факт отримання позивачем придбаних товарів підтверджується прихідними накладними від 01.06.2011 року № 2262Ф50000116091, від 08.06.2011 року № 2262Ф5000016095, від 16.06.2011 року № 2212Ф5000120171 та від 14.06.2011 року № 2262Ф5000119191.

А факт їх використання позивачем у власній господарській діяльності підтверджується актами списання товарно-матеріальних цінностей від 27.06.2011 року № 4900527043, від 27.06.2011 року № 4900527046, від 30.06.2011 року № 4900550146 та від 30.06.2011 року № 4900549678.

Посилання апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування товарно-матеріальних цінностей за цим договором колегія суддів не бере до уваги, оскільки згідно з Згідно п. п. 6.1, 6.2 цього Договору поставка здійснюється відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року) на умовах DDP, згідно яких Продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження Покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Відповідно до договору про надання послуг позивач виписав замовлення, датовані березнем, квітнем, травнем та червнем 2011 року на проведення капітального ремонту навантажувачів, придбання складових частин до навантажувачів.

На виконання умов вказаного договору сторонами були підписані наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг): від 06.04.2011 року № ОУ-0000010, від 07.04.2011 року № ОУ-0000011, від 13.05.2011 року № ОУ-0000015, від 16.05.2011 року № ОУ-0000016, від 06.06.2011 року № ОУ-0000020, від 10.06.2011 року № ОУ-0000022, від 10.06.2011 року № ОУ-0000021 та від 14.06.2011 року № ОУ-0000023, у яких зазначено роботи, які були проведенні Виконавцем.

Наведені вище документи відповідають вимогам, встановленим для первинних документів нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Факт проведення розрахунків між сторонами за отримані товари та послуги підтверджується банківськими виписками від 08.04.2011 року, 03.06.2011 року, 24.06.2011 року, 17.06.2011 року, 08.04.2011 року, 20.05.2011 року та 17.06.2011 року.

Також ТзОВ «Техно-Полісервіс» були виписані та надані позивачу наступні податкові накладні: від 06.04.2011 року на суму податку на додану вартість 1043,00 грн., від 07.04.2011 року на 451,00 грн., від 13.05.2011 року на 2167,00 грн. від 16.05.2011 року на 1517,00 грн., від 01.06.2011 року на 2807,04 грн., від 31.05.2011 року на 976,37 грн., від 01.06.2011 року на 3001,63 грн., від 06.06.2011 року на 250,00 грн., від 10.06.2011 року на 1812,94 грн., від 10.06.2011 року на 532,00 грн., від 10.06.2011 року на 7000,00 грн., від 14.06.2011 року на 1682,20 грн. та від 14.06.2011 року на 27500,00 грн.

Зазначені податкові накладні не мала недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит за квітень, травень та липень 2011 року по взаєморозрахунках з ТзОВ «Техно-Полісервіс».

Крім того, як встановлено судом, з січня 2007 року ТзОВ «Техно-Полісервіс» надає ТзОВ «Кроно-Україна» послуги по технічному обслуговуванню та ремонту навантажувачів виробництва STALOWA WODA та поставляє запчастини і комплектуючі до вищевказаних навантажувачів, які знаходяться на балансі позивача з 2002 та з 2006 років та використовуються для завантаження (розвантаження) лісосировини.

Як вбачається з Контракту від 11.01.2007 року № PL/830035450/07-4412, укладеним між «DRESSTA» (Постачальник) та ТзОВ «Техно-Полісервіс» (Сервісний центр), його предметом є організація сервісного центру для технічного обслуговування і ремонту всіх видів дорожньо-будівельних машин (навантажувачів, бульдозерів, екскаваторів-навантажувачів, трубопрокладувачів) виробництва STALOWA WODA з гарантійним та післягарантійним періодом на території України.

13.04.2007 року «DRESSTA» (Продавець) та ТзОВ «Техно-Полісервіс» (Покупець) уклали Контракт № PL/830035450/07-4876, предметом якого є поставка запасних частин для будівельної техніки виробництва «DRESSTA» (навантажувачів, бульдозерів, трубопрокладувачів).

Також позивач надав сертифікати про закінчення навчання працівників ТзОВ «Техно-Полісервіс» щодо робіт по технічному обслуговуванню, визначенні несправностей і ромонт навантажувачів, бульдозерів, трубопрокладувачів виробництва «DRESSTA».

Наведеним додаткового підтверджується реальний характер господарських операцій між ТзОВ «Техно-Полісервіс» та ТзОВ «Кроно-Україна».

Крім того, податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.

Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Разом з тим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Норми Податкового кодексу України не містять такої підстави для відмови у формуванні податкового кредиту платника податків, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, їх відсутність за юридичною адресою та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Техно-Полісервіс» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість, здійснювало господарську діяльність відповідно до законодавства.

Згідно з п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

На момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Техно-Полісервіс» було зареєстроване за адресою с. Гряда Жовківського району Львівської області, що підтверджується витягом з ЄДРПУО (Запис 9).

Також вказана адреса зазначена у всіх господарських, бухгалтерських, податкових документах, які досліджувались судом.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на листи ДПІ у Жовківському районі Львівської області, в яких зазначається, що за місцем реєстрації ТзОВ «Техно-Полісервіс» зустрічну перевірку останнього не проведено з підстав відсутності підприємства за юридичною адресою, про що складено акт від 10.10.2011 року № 183/23-0, оскільки дане підприємство з 25.08.2011року зареєстровано за адресою вул. Артема, 21 м. Київ, що підтверджується зазначеним вище витягом з ЄДРПУО (Записи 12-14).

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ «Кроно-Україна» у ТзОВ «Техно-Полісервіс» товарно-матеріальних цінностей і послуг, які використовувались позивачем в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Техно-Полісервіс» за період з 01.04.2011 року до 30.06.2011 року.

Факт надмірної сплати податку на додану вартість постачальнику товарів (робіт, послуг) відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України відповідачем не оспорюється.

Відповідно правомірність віднесення позивачем вказаних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за вказані податкові періоди підтверджує його право на бюджетне відшкодування цього податку, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень-липень 2011 року в розмірі 50740,18 грн. є неправомірним.

А оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в розмірі 22782,09 грн.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Львові залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року у справі № 2а-14622/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Львові про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді О.О. Большакова

В.В. Святецький