Ухвала суду № 28116184, 13.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 р. Справа № 148276/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря судового засідання Билень Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс» (далі - Позивач, ТОВ «Аверс») звернулося до суду з позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби України (далі - Відповідач, Городоцька МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2012 р. № 0000212301 та від 08.05.2012 р. № 0000242301.

Позивач мотивує позов тим, що висновки податкового органу про порушення податкових зобов'язань по ПДВ, про нікчемність та фіктивність господарських зобов'язань, вплив на які мали господарські операції з ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не відповідають дійсності та є лише не підтвердженими припущеннями ДПІ. Реальність господарських операцій підтверджується належними первинними документами та сплатою ПДВ, доводи відносно контрагентів про їх неспроможність виконувати зобов'язання спростовується судовими рішеннями, акти перевірок цих платників не можуть бути підставою для висновків про безпідставність формування податкового кредиту, нікчемності операцій. Зазначає, що ДПІ не заперечує спроможності контрагента ТОВ «Аверс» займатись підприємницькою діяльністю, при цьому в основу висновків про вчинені позивачем порушення покладено дані, які стосуються вказаних контрагентів. Однак, ці обставини не можуть бути покладені в основу нікчемності правочинів між ТОВ «Аверс» та ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та впливати на податкові зобов'язання Позивача, що належно виконав свої зобов'язання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби від 08 травня 2012 року № 00002423301 на суму 117847,46 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.05.2012 р. № 0000242301 на суму 117 847,46 грн. прийняте за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо. Реальність господарських операцій між Позивачем та його контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Доказів нікчемності даних правочинів не надано. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 року № 0000212301 вже скасоване рішенням ДПС у Львівській області, а тому підстав для його скасування немає.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Городоцька МДПІ, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

На обґрунтування своїх доводів посилається на обставини, встановлені в ході проведення перевірок щодо ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а саме відсутність в них основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, працівників для здійснення господарської діяльності, відсутність за податковою адресою.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, представника Позивача, який просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.03.2012 р. ДПІ у Городоцькому районі було проведено позапланову перевірку ТОВ «Аверс» з питань достовірності нарахування податкового кредиту при взаєморозрахунках з ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.12.2010 р. по 30.04.2011 р. Встановлено, що в цей період ТОВ «Аверс» мало господарські взаємовідносини з ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

За результатами перевірки складено Акт № 116/23/23266315. Встановлено порушення ТОВ «Аверс» п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за грудень 2010 р. - квітень 2011 р. в розмірі 115431,00 грн. В акті перевірки зроблено висновки про нікчемність угод з посиланням на п. 1, 2 ст. 215, ч.1, 5 ст.203, ч. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, вплив на які мали господарські операції з ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», по яких відсутні підтвердження про фактичне виконання робіт з благоустрою території ТОВ «Аверс» з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства.

За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 р. № 0000212301 на суму 117851 грн. В результаті оскарження рішення, ДПС у Львівській області вимоги задовольнила частково в частині зменшення застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 р. № 0000212301 скасувала. На підставі цього Городоцькою МДПІ винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000242301 від 08.05.2012 р. на суму 117847,46 грн.

ТОВ «Аверс» зареєстроване як юридична особа 09.03.1995 р., основними видами діяльності якої є виробництво будівельних виробів з пластмас, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, інші види оптової торгівлі.

ТОВ «Аверс» має в приватній власності земельну ділянку на якій розташована нежитлова будівля, станція СТО автотранспорту.

17.02.2011 р. ТОВ «Аверс» згідно кредитного договору отримало кредит в банку на фінансування витрат, пов'язаних із влаштуванням благоустрою на території СТО за адресою Львівська область, Городоцький район, с. Воля-Бартатівська, вул. Львівська, 33-з.

З метою благоустрою території СТО за адресою Львівська область, Городоцький район, с. Воля-Бартатівська, вул. Львівська, 33-з до Євро-2012, ТОВ «Аверс» уклало правочини з ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»на виконання робіт на суму 400000 грн.

Первинними документами, що свідчать про виконання підрядником ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та прийняття робіт замовником ТОВ «Аверс» є акт виконаних робі від 31.03.2011 р., в якому вказано, які роботи виконувались, їх витрати, одиниця виміру, ціни, довідка про договірну ціну, підсумкові відомості ресурсів (витрати по факту). Виписано податкові накладні від 01.03.2012 р. на суму 50000 грн., від 02.03.2011 р. на суму 50000 грн., від 09.03.2011 р. на суму 50000 грн., від 10.03.2012 р. на суму 50000 грн., від 11.03.2011 р. на суму 50000 грн., від 12.03.2011 р. на суму 50000 грн., від 14.03.2012 р. на суму 50 000 грн., від 15.03.2011 р. на суму 50000 грн. Оплата виконаних робіт підтверджується платіжними дорученнями, всього на суму 400000 грн.

Від ПП «Ардея-Тех» (постачальник) ТОВ «Аверс» отримувало автозапчастини на суму 292586,40 грн. Про продаж автозапчастин виписано податкові та відповідні їм видаткові накладні від 01.12.10 р. № 11204 на суму 57971 грн., від 03.01.11 р. № 30101 на суму 15244,82 грн., від 01.02.11 р. № 10203 на суму 53277,19 грн., від 01.03.11 р. № 10308 на суму 68642,27 грн., від 18.03.11 р. № 180302 на суму 26400 грн., від 01.04.11 р. № 10401 від на суму 57222,11 грн., від 12.04.11 № 120402 на суму 1708,98 грн., від 12.04.11 № 120403 на суму 869,50 грн. від 12.04.11 р. № 120404 на суму 2681, 23 грн., від 12.04.11 № 120405 на суму 3566,72 грн., від 12.04.11 р. від 120406 на суму 2215,06 грн., від 12.04.11 р. № 120407 на суму 86,63 грн., від 12.04.11 р. № 120408 на суму 800,34 грн., від 12.04.11 р. № 120409 на суму 1900,5 грн., всього товар поставлено та оплачено на суму 292586,40 грн. (ПДВ - 48764,40 грн.). На отримання товару ТОВ «Аверс» виписало довіреності на отримання товару № 226 від 01.02.10, № 2 від 04.01.11 р., № 30 від 04.02.2011 р., № 44 від 01.33.2011 р., № 73 від 01.04.11 р. на ім'я Газдишин І.Р.

З акту перевірки від 06.03.2012 р. вбачається, що зазначені вище первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами були надані.

Під час перевірки податковим органом не встановлено отримання ТОВ «Аверс» автозапчастин за період, що перевірявся, від інших осіб, ніж ПП «Ардея Тех», не встановлено виконання робіт на території СТО іншими підрядником, ніж ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж». ДПІ також не висловлювало сумнівів щодо проведення благоустрою території, на якій знаходиться СТО ТОВ «Аверс».

Однак, ДПІ вважає сумнівними господарські операції з поставки автозапчастин та виконання робіт цими контрагентами. В основу таких тверджень покладено акт проведення перевірки від 14.11.2011 р. № 1813/236-37156768 платника ПП «Ардея-Тех», яким встановлено відсутність в нього необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ, надання послуг, здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів. Господарські операції між ПП «Ардея-Тех» та контрагентами не підтверджуються, а саме підприємство відсутнє за місцезнаходженням. Засновник та бухгалтер ПП «Ардея-Тех» Сагіров В.Г. відмовився давати пояснення податковій міліції.

Відносно ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» використані обставини акту перевірки від 11.11.2011 р. № 803/23-35554567, яким встановлено, що відносно ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» розпочато ліквідаційну процедуру. Встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, відсутні працівники, транспорт, складські приміщення, інші основні фонди.

На думку ДПІ, це свідчить про фактичне не здійснення ними господарської діяльності (безтоварність операцій), а відповідно і операцій з ТОВ «Аверс».

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які містяться у справі. Водночас, Відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій ТОВ «Аверс» з ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно із статтею 9 Закону № 996-XIV первинні документи мають мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Дотримання Позивачем вищенаведених норм підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення податкового законодавства контрагентами Позивача, суд зазначає наступне.

Наявними в матеріалах справи доказами (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість) підтверджуються факти того, що ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на час укладення договорів купівлі-продажу з Позивачем були належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість і мали право на випуск податкових накладних.

Згідно частини 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до стст. 46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача у подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Позивач, як платник податків, не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (статті 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Як зазначено в пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати замість будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) ЄСПЛ зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень.

Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Згідно рішення від 31.01.2011 року у справі № 21.47а10 Верховним Судом України якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальності за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведена практика на рівні Верховного Суду України важлива з огляду на статтю 244-2 КАС, відповідно до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви при перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, діючим законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Закон не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Отже, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що не знайшли свого підтвердження доводи Відповідача про порушення Позивачем вимог ПК України, Цивільного кодексу України, а також щодо нікчемності здійснюваних ТОВ «Аверс» господарських операцій. Відповідачем не доведено правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2012 року № 00002423301 на суму 117847,46 гривень. Натомість, Позивачем представлено належним чином оформлені первинні документи на підтвердження дотримання ним норм податкового законодавства України.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року у справі № 2а-4812/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.Я. Качмар

В.В.Ніколін

Повний текст виготовлено 14.12.2012 року