Ухвала суду № 28116031, 13.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 р. Справа № 148290/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Билень Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року у справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (далі - Позивач, Підприємство) звернулося до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (далі - Відповідач, СДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2011 року № 0000660804/19033, № 0000670804/19034, від 31.10.2011 року № 0000810804/21383, № 0000800804/21382, від 10.01.2012 року № 0000010804/441 та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 2808821,24 грн.

Позов обґрунтований тим, що Підприємство має право на стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень 2011 року в сумі 1194031,04 грн., за липень 2011 року - в сумі 1614790,20 грн., а всього в сумі 2808821,24 грн. На думку Позивача, він має право на формування податкового кредиту з ПДВ та наступне стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у вказаних податкових періодах незалежно від факту сплати цього податку до бюджету контрагентами Підприємства Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Тіком», ТОВ «Галілея», ТОВ «Авіанормаль», Приватним підприємством (далі - ПП) «Юрма Плюс», ТОВ «Соломія-Текс», ПП «Стимул», ПП «Фірма «Кадекс і К», Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «НТК «Електронприлад», ТОВ «Авіаремонт «Аір», Малим приватним підприємством (Далі - МПП) «Шаір В», ТОВ «Укртрансзапчастини», ТОВ «Західний авіаційний центр» та їх контрагентами по ланцюгах. Останні мають самостійні розрахунки з бюджетом із цього виду податку, самостійні зобов'язання по його сплаті та самостійне право на відшкодування з бюджету у порядку, передбаченому законом. Сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього та сплачується за підсумками відповідного періоду. У вказаних податкових періодах Позивач, на його думку, мав право на відшкодування ПДВ в загальній сумі 3458335,00 грн., а не в сумі 649513,76 грн., оскільки саме 3458335,00 грн. сплачено постачальником товарів у попередніх податкових періодах - травні-червні 2011 року. Тому відмова СДПІ у відшкодуванні ПДВ на загальну суму 2808821,24 грн. є безпідставною. Також є необґрунтованим висновок Відповідача щодо відсутності підстав для врахування суми ПДВ, утриманої комісіонерами (Державна компанія (далі - ДК) «Укрспецекспорт», Дочірнім підприємством (далі - ДП) ДГЗІФ «Спецтехноекспорт» та ДП ДГЗІФ «Укрінмаш») у складі вартості послуг, до суми податку, сплаченого Підприємством постачальникам товарів у попередніх податкових періодах.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року позов задоволено повністю, скасовані спірні податкові повідомлення-рішення, зобов'язано Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку СДПІ на користь Підприємства 2146,00 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що у Позивача протягом травня - липня 2011 року було наявне від'ємне значення ПДВ, ним було сплачено у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) кошти, що відповідають сумі заявленого бюджетного відшкодування. Тому Позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в загальному розмірі 3458335,00 грн., в тому числі за червень 2011 року - 1573958,00 грн., за липень 2011 року - 1884377,00 грн. Позивачем вірно визначені у відповідних податкових періодах суми податкового кредиту, а також залишки від'ємного значення, які після бюджетного відшкодування включаються до податкового кредиту наступних періодів. Доводи Відповідача щодо відсутності у Позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ через неповну несплату до державного бюджету продавцями товару (контрагентами Позивача) та їх контрагентами по ланцюгах суми податку, оскільки у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього і не є підставою, яка позбавляє платника податку на відшкодування ПДВ у разі, якщо він виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Суд першої інстанції також зазначив про безпідставність висновку Відповідача по те, що утримані ДК «Укрспецекспорт», ДП ДГЗІФ «Спецтехноекспорт», ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» у попередніх податкових періодах суми ПДВ у складі комісійної винагороди вказаних в акті перевірок розмірах, за відсутності платіжних доручень, не враховується до суми податку, сплаченого Позивачем постачальникам товарів у попередніх податкових періодах.

Не погодившись з даним судовим рішенням, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Як зазначає СДПІ в апеляційній скарзі, судом першої інстанції не враховано того, що до податкової перевірки Позивачем не надано документів, які б посвідчували якість та походження товарів, отриманих від контрагентів ТОВ «Тіком», ТОВ «Галілея», ТОВ «Авіанормаль», ПП «Юрма Плюс», ТОВ «Соломія-Текс», ПП «Стимул», ПП «Фірма «Кадекс і К», ВАТ «НТК «Електронприлад», ТОВ «Авіаремонт «Аір», МПП «Шаір В», ТОВ «Укртрансзапчастини», ТОВ «Західний авіаційний центр» та зазначених в податкових накладних.

Крім того, вищезазначені контрагенти Позивача, як встановлено під час перевірки, не знаходяться за юридичними адресами, не звітуються до органів податкової служби, у них відсутні основні фонди, виробничі приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси.

Тобто, на думку апелянта, не доведена реальність господарських операцій.

Тому Підприємством завищено податковий кредит на суму ПДВ по господарських операціях із зазначеними вище контрагентами, а відтак завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ та завищено залишок від'ємного значення ПДВ.

Також Позивачем включено до бюджетного відшкодування комісійну винагороду, яка не підтверджена платіжними документами.

Апелянт просить скасувати постанову від 19.06.2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представника Позивача, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і знайшло підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, що згідно актів перевірок Підприємство зареєстроване як юридична особа 17.03.1992 року, перереєстроване 23.04.1998 року, йому присвоєний відповідний ідентифікаційний код юридичної особи, воно має Свідоцтво про державну реєстрацію.

Підприємство взяте на облік в органах державної податкової служби з 14.09.1992 року та станом на день проведення перевірки перебуває на податковому обліку у СДПІ.

У періоді, за який проводилася перевірка, суб'єкт господарювання був платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 22.02.2011 року.

Позивачем проведені документальні позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за червень-липень 2011 року. За результатами складено акти за № 1065/08-04/07684556 від 19.09.2011 року та № 1216/08-04/07684556 від 20.10.2011 року. На підставі зазначених актів винесені відповідні їм податкові повідомлення-рішення № 0000660804/19033 від 29.09.2011 року, № 0000670804/19034 від 29.09.2011 року, № 0000800804/21382 від 31.10.2011 року, № 0000810804/21383 від 31.10.2011 року, № 0000010804/441 від 10.01.2012 року.

Зі змісту акту перевірки від 19.08.2011 року № 950/08-04/07684556 вбачається, що за наслідками перевірок Підприємства за грудень 2009 року, січень - грудень 2010 року, січень 2011 року, травень 2011 року Відповідачем встановлено: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2010 року на суму 164846,0 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень-лютий, вересень-жовтень 2010 року на суму 226999,49 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень, 2011 року на суму 380942,23 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2011 року на суму 572949,90 грн. Підставами для встановлення зазначених порушень стало, зокрема укладення договорів купівлі-продажу між Позивачем та ДГЗІФ «Укрінмаш», ТОВ «Авіанормаль», ТОВ «Галілея», ТОВ «Тіком», ПП «Юрма Плюс», ТОВ «Соломія-Текс», ВАТ «НТК «Електронприлад», ПП «Фірма «Кадекс і К», ВАТ «Авіаремонт «Аір», ПП «Стимул», МПП «Шаір В», які отримавши від Підприємства кошти за поставлений товар, не перерахували всю суму ПДВ безпосередньо до бюджету. При цьому, у зв'язку зі здійсненням Позивачем у травні 2011 року оплат товару, поставленого контрагентами у вищезазначених попередніх періодах (січні-грудні 2010 року, січні-травні 2011 року), зокрема ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» в сумі 401100,66 грн., в тому числі ПДВ 66850,11 грн., ТОВ «Авіанормаль», ТОВ «Галілея» - в сумі 558558,42 грн., в тому чсилі ПДВ - 93093,07 грн., ТОВ «Иіком» - в сумі 2285653,38 грн., в тому числі ПДВ - 380942,23 грн., ПП «Юрма Плюч», ТОВ «Соломія-Текс», ВАТ «НТК «Електронприлад», ПП «Фірма «Кадекс і К», ВАТ «Авіаремонт «Аір», ПП «Стимул», МПП «Шаір В» - в загальній сумі 3357854,76 грн., у тому числі ПДВ - 559642,46 грн., Відповідачем зроблено висновок про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 року на суму 1100527,92 грн. Окрім цього, Відповідачем встановлено, що Підприємство, за відсутності платіжних доручень, включило до бюджетного відшкодування комісійну винагороду в розмірі 561018,72 грн., в тому числі ПДВ в сумі 93503,12 грн., утриману ДК «Укрспецекспорт», ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» на підставі відповідних договорів комісії. Загальна сума завищеного бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 року склала 1194031,04 грн. (1100527,92 грн. + 93503,12 грн.). з врахуванням наведеного, Підприємство, в порушення пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пп. 200.1 - 200.4 статті 200 ПКУ, завищило податковий кредит за червень 2011 року, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за червень 2011 року на суму 749002,03 грн. та занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 декларації), за червень 2011 року на суму 26602,56 грн.

Аналогічні порушення встановлені Відповідачем і в акті перевірки № 126/08-04/07684556 від 20.10.2011 року. Так, протягом лютого - червня 2011 року Підприємство отримало від постачальників ТОВ «Авіанормаль», ТОВ «Галілея», ТОВ «Тіком», ТОВ «Укртрансзапчастина», ТОВ «Соломія-Текс», ТОВ «Західний авіаційний центр», ПП «Фірма «Кадекс і К», ВАТ «Авіаремонт «Аір», ПП «Юрма Плюс» товар, передбачений умовами відповідних договорів. На підставі отриманих податкових накладних Підприємство сформувало податковий кредит у відповідних податкових періодах. Також з акту перевірки вбачається, що загальна сума оплати товару постачальникам у червні 2011 року склала 1884377,00 грн. та була включена Позивачем до бюджетного відшкодування в липні 2011 року. За результатами аналізу даних особових рахунків у відповідних періодах постачальників товару та їх контрагентів по ланцюгах, податковим органом було встановлено, що отримана у ціні товару сума ПДВ була лише частково перерахована останніми до державного бюджету. При цьому, сплачена до державного бюджету сума ПДВ була меншою, ніж сума, отримана в ціні товару. На підставі наведеного, в акті перевірки зроблено висновок, що Підприємство здійснило оплату завищених залишків від'ємних значень між сумами податкових зобов'язань та податкових кредитів у попередніх податкових періодах (січень-червень 2011 року) на загальну суму 914040,54 грн., в тому числі ПДВ - 1532340,09 грн., а також за відсутності платіжного доручення, безпідставно включило до бюджетного відшкодування суму 494700,66 грн., в тому числі ПДВ - 82450,20 грн. (1532340,09 грн. + 82450,11 грн.). Окрім того, завищило від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень 2011 року на суму 236374,17 грн.

Як вбачається з актів перевірок та не заперечується Відповідачем, усі зазначені вище підприємства-продавці товару на час здійснення господарських операцій із Позивачем були зареєстрованими платниками податку на додану вартість і мали право надавати покупцю (Підприємству) відповідні податкові накладні. Надані продавцями податкові накладні містять усі реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПКУ.

Виходячи з положень ст..ст. 14, 200 ПКУ, для виникнення права на бюджетне відшкодування платнику податку необхідне від'ємне значення суми податку та фактична сплата податку в ціні товару (послуг) їх постачальником у попередніх податкових періодах в розмірі, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Матеріалами справи встановлено, що у Позивача протягом травня-липня 2011 року було наявне від'ємне значення ПДВ. Також в матеріалах справи наявні розрахунки сум бюджетного відшкодування, додані до декларацій з ПДВ за відповідні періоди, з яких вбачається, що Позивачем було сплачено у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) кошти,що відповідають суми заявленого бюджетного відшкодування. Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, Позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму ПДВ в загальному розмірі 3458335,00 грн., в тому числі за червень 2011 року - 1573958,00 грн., за липень 2011 року - 1884377,00 грн.

Крім того, Позивачем правильно визначені у відповідних податкових періодах суми податкового кредиту, а також залишки від'ємного значення, які після бюджетного відшкодування включаються до податкового кредиту наступних податкових періодів.

Обґрунтовано судом першої інстанції відкинуті доводи Відповідача про те, що Позивач не має права на бюджетне відшкодування ПДВ, оскільки сплачена до державного бюджету продавцями товару ТОВ «Тіком», ТОВ «Галілея», ТОВ «Авіанормаль», ПП «Юрма Плюс», ТОВ «Соломія-Текс», ПП «Стимул», ПП «Фірма «Кадекс і К», ВАТ «НТК «Електронприлад», ТОВ «Авіаремонт «Аір», МПП «Шаір В», ТОВ «Укртрансзапчастини», ТОВ «Західний авіаційний центр» та їх контрагентами по ланцюгах сума податку була меншою, ніж сума податку, отримана ними в ціні товару від Позивача.

Стаття 198 ПКУ не встановлює зв'язку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом сплати в бюджет ПДВ. Таким чином, для відшкодування з бюджету ПДВ ПКУ не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника чи його контрагентів по ланцюгах. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин Позивач не може нести відповідальність за надходження від продавців товару чи їх контрагентів до державного бюджету сум ПДВ у меншому від сплаченого ним розміру. До того ж, сплачений покупцем в ціні придбання товару ПДВ не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами статті 200 ПКУ.

Позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до статті 198 ПКУ правомірно включив вищезазначені суми ПДВ до податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Правильна оцінка дана судом першої інстанції доводам Відповідача щодо того, що відсутність у Позивача товарно-транспортних накладних спростовує реальність здійснення операцій між Позивачем та ТОВ «Тіком», ТОВ «Галілея», ТОВ «Авіанормаль», ПП «Юрма Плюс», ТОВ «Соломія-Текс», ПП «Стимул», ПП «Фірма «Кадекс і К», ВАТ «НТК «Електронприлад», ТОВ «Авіаремонт «Аір», МПП «Шаір В», ТОВ «Укртрансзапчастини», ТОВ «Західний авіаційний центр». Дані доводи спростовані умовами укладених Підприємством з вказаними контрагентами договорів, згідно яикх обов'язок поставити товар покладено на продавців товару. Посилання Відповідача на обов'язок Позивача оформляти товарно-транспортні накладні за формою і порядком, передбаченими наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» є безпідставними, оскільки вказаний наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому його вимоги не є обов'язковими для підприємств, що не знаходяться у сфері управління міністерств. Крім того, відповідно до преамбули «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.1997 року № 363, правилами визначено права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Норми цих правил не поширюються на відносини, пов'язані з переходом права власності на майно, набуте за угодами купівлі-продажу, та їх подальше відображення в бухгалтерському і податковому обліку.

Надані Позивачем Відповідачу в ході податкових перевірок накладні на отриманий товар, які оформлені належним чином і, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами і належною підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Є законним висновок суду першої інстанції щодо безпідставності висновку Відповідача про те, що утримані ДК «Укрспецекспорт», ДП ДЗГІФ «Спецтехноекспорт», ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» у попередніх податкових періодах (травень-червень 2011 року) суми ПДВ у складі комісійної винагороди у вказаних в актах перевірок розмірах, за відсутності платіжних доручень не враховуються до суми податку, сплаченого Позивачем постачальникам товарів у попередніх податкових періодах. Відповідно до підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 ПКУ бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг. При цьому, згідно статті 1020 ЦК України, комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові. Таким чином, законодавчою підставою для здійснення бюджетного відшкодування є фактична оплата за товари/послуги у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг, а не наявність платіжного доручення. При цьому факт проведення оплати послуг комісіонера підтверджується договорами комісії, звітами комісіонера, виданими ним податковими накладними, які відображені в актах перевірки та не заперечуються самим Відповідачем.

Всупереч наявному праву на відшкодування ПДВ за червень 2011 року в розмірі 1194031,04 грн. та липень 2011 року в розмірі 1614790,20 грн. підприємству дані кошти відшкодовані не були.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПКУ суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджеті з відшкодування ПДВ.

Тому судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про те, що коли податковий орган у встановлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податків вправі скористатись своїм правом на судове оскарження шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України, а тому, згідно частини 2 пункту 200.15 статті 200 ПКУ вимога Позивача про стягнення з Державного бюджету заборгованості з відшкодування ПДВ підлягає задоволенню.

Виходячи з цього є законним рішення суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому окружний суд врахував, що Відповідачем не надано підтверджень недекларування підприємствами-контрагентами Позивача податкових зобов'язань або неподання ними звітності, не доведено фіктивності чи безтоварності укладених між Позивачем та його контрагентами правочинів.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував і ту обставину, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року у справі № 2а-592/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Повний текст виготовлено 17.12.2012 року