Ухвала суду № 28115326, 28.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р. Справа № 33293/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина-Інвест-Буд» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина-Інвест-Буд» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» 16.06.2009 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці в якому, уточнивши позовні вимоги, просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №000322231/0 від 16.12.2008 pоку, №000322231/1 від 18.02.2009 pоку, №000322231/2 від 23.03.2009 pоку, №000323231/0 від 16.12.2008 pоку, №000323231/1 від 18.02.2009 pоку, №000323231/2 від 23.03.2009 pоку, №000323231/3 від 03.06.2009 року, №000322231/3 від 03.06.2009 pоку про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 58983,60 грн. (в т.ч. основного платежу в сумі 49153,00 грн. та застосованих санкцій в сумі 9830,60 грн.) та по податку на додану вартість в сумі 447048,00 грн. (в т.ч. основного платежу в сумі 298032,00 грн. та застосованих санкцій в сумі 149016,00 грн.),

внаслідок віднесення позивачем витрат на будівництво та податку на додану вартість з витрат на будівництво каналізаційного колектора для громади міста до складу валових витрат та податкового кредиту в перевіряємий період..

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року скасувати і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Зазначає, що зі змісту Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» слідує, що в разі безоплатної передачі колектора міської раді, як неплатнику податку на прибуток, в позивача безумовно виникає оподатковуваний дохід у сумі вартості переданого майна, що дорівнює сумі витрат на його спорудження - 1868573грн ( без ПДВ). Крім цього виникає податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму переданого майна.

Таким чином, навіть безоплатна передача колектора у власність територіальної громади, це передбачена п.1.32 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-яка господарська діяльність , пов'язана із отриманням доходу, що є безумовним доказом використання позивачем побудованого колектора у власній господарській діяльності з метою отримання доходу.

Наведене вище механізм визначення оподатковуваного доходу при безоплатної передачі інженерних мереж у власність територіальних громад підтверджується листами ДПА України, зокрема лист від 12.05.2009 року №9679/7/16-1517-10.

Суд також невірно застосував норму ст.1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» визначивши статус каналізаційного колектора, як «магістрального трубопроводу», що призвело до ухвалення судом незаконного висновку про наявність законодавчої заборони на використання його у власної господарської діяльності.

Відповідно до п.1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Відповідно до п.1.28.1. ст. 1 цього Закону здійснена позивачем господарська операція кваліфікується як капітальна інвестиція.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності. В результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути рухоме та нерухоме майно ( будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності). Згідно ст. 4 цього Закону об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства.

Отже, чинне законодавство України безумовно відносить інвестиційну діяльність до власної господарської діяльності суб'єкта господарювання, яка підлягає оподаткуванню за нормами Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств » та «Про податок на додану вартість» .

Таким чином висновок суду про те, що у позивача відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту власної господарської діяльності за рахунок витрат на будівництво колектора, є таким, що суперечить вимогам ст. 8 Конституції України та порушує ст.ст. 8, 9 КАС України щодо законності схвалюваних судом рішень. Зазначене вище відповідно до ч.І п.4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування незаконного судового рішення.

Крім того, наявними в матеріалах справи письмовими доказами безумовно доведено наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між отриманням позивачем земельної ділянки площею1,75га для будівництва багатоквартирного житлового комплексу та виконанням зобов'язань по проектуванню та будівництву інженерних мереж житлового кварталу ( каналізаційного колектора).

Прийняття та виконання позивачем інвестиційних зобов'язань з проектування та будівництва каналізаційного колектора - це обов'язкова та безумовна підстава надання йому земельної ділянки для здійснення будівництва багатоквартирного комплексу, що прямо доводиться змістом п.п. 2.1.2., 2.1.5, 2.2, 3.1. Договору №787-юр від 28.12.2005 року «Про виконання робіт з проектування та будівництва інженерних мереж для житлового кварталу, обмеженого вулицями Сторожинецької, Рівненської, Червоноармійською та проспектом Незалежності » (т.1 а.с.76 ), яким суд безпідставно намагається обгрунтувати свій висновок про те, що будівництво позивачем каналізаційного колектора не пов'язано із здійсненням ним господарської діяльності по будівництву житлових будинків на земельній ділянці площею 1,75га.

Апелянт також вважає, що суд не надав належної оцінки висновку судово-економічної експертизи від 14.06.2010 року, звіту про фактичні результати погоджених процедур стосовно фінансової і не фінансової інформації щодо діяльності ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» від 19.06.2009 року, виконаному аудиторською компанією «Центр професійного аудиту» (м.Київ) (т.2 а.с.192-210); висновку №29 судово-економічної експертизи від 10.07.2009 року , проведеної судовим експертом Перепелюк С.М. на виконання постанови ст.слідчого в ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області Симоненко від 08.07.2009 року по матеріалах кримінальної справи №0-099042, порушеної за ст. 212 ч. 1 КК України відносно головного бухгалтера ТОВ «Буковина- Інвест-Буд» за ухилення від сплати податків у сумах, що донараховані за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями ( т.1 а.с.130-134), якими підтверджено, що «витрати, понесені ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» по будівництву каналізаційного колектора в сумі 1868573 грн. ( без ПДВ) та 365075 грн. ПДВ є витратами, понесеними у зв'язку із здійсненням господарської діяльності підприємства, тому відноситься до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.»

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав і доповнив, що на час апеляційного розгляду справи каналізаційний колектор зданий в експлуатацію і переданий позивачем у оренду комунальному підприємству «Чернівціводоканал».

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечив і вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду - без змін з таких підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону (п.п. 5.3.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Спираючись на вищевказані норми, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується апеляційна інстанція, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

З матеріалів справи видно, що ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» зареєстроване виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 20.10.2008 року та взято на облік в органах державної податкової служби 15.11.2004 року за № 2940.

Працівниками Державної податкової інспекції у м. Чернівці проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.06.2008 pоку, за результатами якої 04.12.2008 року складено акт за № 3959/23-1/33173926 .

Перевіркою виявлено порушення позивачем: п.5.1, п. п. 5.2.1., п. п. 5.2.2., п. 5.2., п. п. 5.3.1., п. п. 5.3.2., п. 5.3., п. п. 5.4.7., п. 5.4., ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого знижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 49153,00 грн. (II кв. 2008 року) та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 1671962,00 грн.;

п. п. 7.4.2., п. п. 7.4.4., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на загальну суму 298032,00 грн. у тому числі за березень 2008 року в сумі 142890,00 грн. та за квітень 2008 року в сумі 155142, 00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26-значення цього рядка переноситься до р.23.2 податкової декларації наступного звітного періоду) в сумі 67043,00 грн.

п. п. 4.2.1., п. 4.2. ст. 4, п. п. 19.2. ст. 19 ЗУ № 889-ІУ від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1341,59 грн.

На думку податкового органу вказані порушення виникли внаслідок віднесення позивачем витрат на будівництво та податку на додану вартість з витрат на будівництво каналізаційного колектора до складу валових витрат та податкового кредиту в перевіряємий період.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 000323231/0 від 16.12.2008 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 447048,00 грн. (в т.ч. основного платежу в сумі 298032,00 грн. та застосованих санкцій в сумі 149016,00 грн.) та № 000322231/0 від 16.12.2008 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 58983,60 грн. (в т.ч. основного платежу в сумі 49153,00 грн. та застосованих санкцій в сумі 9830,60 грн.), які були про дубльовані внаслідок адміністративного оскарження послідуючими податковими повідомленнями-рішеннями, що також є предметом оскарження.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що

валові витрати та податковий кредит власної господарської діяльності за рахунок витрат на будівництво колектора сформовано неправомірно.

Так, згідно рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 17.05.2005 року №372/8 «Про визначення інвестора на виконання робіт з проектування та будівництва інженерних мереж для житлового кварталу, обмеженого вулицями Сторожинецькою, Рівненською, Червоноармійською та проспектом Незалежності» позивача визнано інвестором та замовником на виконання робіт з проектування та будівництва інженерних мереж для житлового кварталу, обмеженого вулицями Сторожинецькою, Рівненською, Червоноармійською і проспектом Незалежності, а саме: проектування та будівництво магістрального каналізаційного колектора діаметром 800-1000 мм, довжиною 2,5 км на ділянці від каналізаційної насосної станції (КНС) №5 на вул. Сторожинецькій до ствола глибинного каналізаційного колектора на вул. Черняхівського.

На підставі вказаного рішення між Чернівецькою міською радою та позивачем було укладено договір від 28.12.2005 р. №787-юр про виконання робіт з проектування та будівництва інженерних мереж для житлового кварталу, обмеженого вулицями Сторожинецькою, Рівненською, Червоноармійською та проспектом Незалежності.

За умовами цього договору позивач, як інвестор, зобов'язувався запроектувати та виконати за власні кошти будівництво магістрального каналізаційного колектора діаметром 800-1000 мм, довжиною 2,5 км на ділянці від каналізаційної насосної станції (КНС) №5 на вул. Сторожинецькій до ствола глибинного каналізаційного колектора на вул. Черняхівського до 01.01.2007 р.

Згідно рішення від 29.11.2006 року №160 9-ї сесії V скликання «Про надання в оренду та користування і земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняті рішення» Чернівецька міська рада вирішила зобов'язати позивача після здачі об'єкта в експлуатацію передати колектор та земельну ділянку в розпорядження міської ради.

Рішенням від 27.04.2007 р. №302 (6-і"сесії V скликання «Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну за внесення змін в раніше прийняті рішення» Чернівецька міська рада затвердила позивачу проект відведення земельної ділянки з вул. Сторожинецької до вул. Генерала І. Черняхівського площею 3,4568 га для будівництва та прокладки каналізаційного колектора та надала земельну ділянку з вул. Сторожинецької до вул. Генерала І. Черняхівського площею 3.3858 га в оренду до 01.12.2008 року для будівництва та прокладки каналізаційного колектора.

Вищевказані рішення органу самоврядування не скасовані.

На виконання зобов'язань по договору від 28.12.2005 р. № 787-юр позивач виконав будівельно - монтажні роботи по будівництву колектора із залученням субпідрядних організацій і до валових витрат за перевірений період ним було включено витрати по актах виконаних робіт по будівництву колектора на загальну суму 1868573 грн. (без ПДВ),

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що

умовами домовленостей між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» передбачено інвестицію зі сторони позивача в майно територіальної громади міста Чернівці - безоплатне виготовлення та передача в розпорядження неприбуткової організації - міської ради колектора, спорудженого за кошти позивача, і не передбачено зарахування вартості збудованого колектора в оплату витрат на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності.

Отже, позивач фактично здійснював самостійне виготовлення основних фондів, не передбачених для використання у власній господарській діяльності. Тому у позивача відсутнє право на формування валових витрат за рахунок витрат на будівництво невиробничого основного фонду - магістрального каналізаційного колектора.

Судом вірно не взято до уваги твердження позивача, як в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді. що будівництво магістрального каналізаційного колектора діаметром 800-1000 мм, довжиною 2,5 км здійснено для власних потреб, а так само як елемент комплексної забудови житлового кварталу , оскільки в матеріалах справи відсутні дозволи та ліцензії позивача на експлуатацію такого колектора, а також Чернівецькою міською радою не приймалось рішення щодо організації комплексної забудови території, обмеженої вулицями Сторожинецькою, Рівненською, Червоноармійською та проспектом Незалежності в м. Чернівцях та не делегувались функції замовника комплексної забудови, як це передбачено ст.25 Закону України «Про планування та забудову територій» позивачу.

Згідно ст. 25 Закону України «Про планування та забудову територій» комплексна забудова території є засобом забезпечення громадських та приватних інтересів, спрямованих на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об'єктів соціальної сфери, жилих будинків, благоустрою території, інших об'єктів містобудування. Комплексна забудова території забезпечується одним або кількома забудовниками. Рішення щодо організації комплексної забудови території у визначених межах приймаються відповідними місцевими радами на підставі техніко-економічних та містобудівних обгрунтувань.

Рішення органів місцевого самоврядування щодо організації комплексної забудови території для розташування об'єктів містобудування загальнодержавного значення (морських портів, аеропортів, терміналів, комплексів забезпечення виконання владних функцій тощо) приймаються з урахуванням техніко-економічних обгрунтувань, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Частиною 5 ст. 27 Закону України «Про планування та забудову територій») визначено, що вихідними даними можуть визначатись також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 20.12.1999 року № 2328 «Про Порядок надання архітектурно- планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу» визначив порядок, згідно з яким у технічних умовах мають бути визначені обґрунтовані розміри пайової участі замовників у розвитку або реконструкції системи відповідних мереж населеного пункту (п. 19.ж).

Вищевказаною нормою передбачено, що граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів встановлено постановою Кабінет Міністрів України від 24.01.2007 року № 40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів».

Відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування), не може перевищувати 20 % вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення) та 10 % вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення.

Не залучаються кошти замовників для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів у разі спорудження:

об'єктів будь-якого призначення за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

будівель житлового фонду соціального призначення;

житлових будинків на земельних ділянках, придбаних на аукціоні, за умови включення до ціни таких земельних ділянок вартості облаштування їх інженерними мережами;

об'єктів, які будуються замість пошкоджених або зруйнованих внаслідок стихійного лиха.

Правилами використання та забудови території міста Чернівці , затвердженими рішенням 34 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 7 липня 2005 pоку № 763, визначено: вихідні дані - сукупність даних, які згідно із законодавством використовуються як інформаційна база при розробленні проектної документації (проектуванні). Вихідні дані включають:

єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок, які встановлені цими Правилами для кожної зони і використовуються при проектуванні об'єкта, що належить до переважних видів забудови земельних ділянок у цій зоні;

архітектурно-планувальне завдання, яке надається замовнику (забудовнику) для проектування об'єкта, що згідно з Правилами належить до допустимих видів забудови земельних ділянок у відповідній зоні;

- технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування.

В матеріалах справи відсутні дані щодо технічних умов обґрунтованих розмірів пайової участі замовників у розвитку або реконструкції системи відповідних мереж населеного пункту, а так само вихідними даними на проектування житлового комплексу з об'єктами соцкультпобуту на земельній ділянці 1,75 га. по проспекту Незалежності, 116 колектор не передбачений.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що значна частина земельної ділянки кварталу, обмеженого вулицями Сторожинецькою, Рівненською, Червоноармійською та проспектом Незалежності, є вже давно забудованою іншими будівельними організаціями на підставі окремих дозволів на будівництво та користування земельними ділянками. Земельна ділянка, на якій проводиться будівництво магістрального каналізаційного колектора діаметром 800-1000 мм., довжиною 2,5 км. на ділянці від каналізаційної насосної станції (КНС № 5) на вул. Сторожинецькій до ствола глибинного каналізаційного колектора на вул. Черняхівського, знаходиться за межами території кварталу забудови житловими будинками.

Згідно рішень Чернівецької міської ради ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» було виділено в орендне користування земельну ділянку площею 1,75 га. по проспекту Незалежності, 116 для будівництва багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення, об'єктами соцкультпобуту та підземним паркінгом.

Проте,згідно проектної документації та актів виконаних робіт позивач здійснював будівництво лише трьох житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями: 16-ти квартирний житловий будинок з магазином, 36-ти квартирний житловий будинок та 120-ти квартирний житловий будинок.

За таких обставин, твердження позивача, що ним ведеться комплексна забудова кварталу разом із колектором є не переконливими.

Крім того, дані бухгалтерського обліку позивача підтверджують той факт, що накопичення витрат на будівництво магістрального каналізаційного колектора здійснюється окремо від витрат на будівництво житлових будинків і не є складової собівартості призначеного для подальшого продажу житла.

Оскільки у висновку № 818 судово-економічної експертизи від 14.06.2010 року надано відповідь на питання, що потребують правової оцінки дій податкового органу, а також, виходячи з вимог норм ч. 5 ст. 82 КАС України,колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо правової оцінки такого висновку у сукупності з іншими матеріалами справи.

Посилання апелянта на те, що в даний час, після закінчення будівництва колектора, останній є власністю позивача і переданий згідно договору оренди № 265/04 від 14.10.2011 року комунальному підприємству «Чернівціводоканал», висновків суду першої інстанції не спростовує, а навпаки, з даного договору не видно, яка вартість цього колектора і не встановлено орендної плати, що давала б дохід від використання колектора у господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина-Інвест-Буд» залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року у справі №2а-52/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 03.1210.2012 року.