Рішення № 28112569, 13.12.2012, Галицький районний суд м. Львова

Справа №1304/4825/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Городецької Л.М.,

при секретарі - Сидорак М.А.,

з участю представників

позивача Лабика Р.Р.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» до Військової частини Т 0110 ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія»звернулося в суд з позовом до Військової частини Т 0110 ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09.07.2007 року між ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія»до Управління державної служби охорони при УМВС України у Львівській області був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №ЛБ.ДМт06-01-.389, відповідно до якого в період з 19.07.2007 року по 18.07.2008 року під страховим захистом знаходився автомобіль «SKODA FABIA», н/з НОМЕР_1. 11.06.2008 року на пр.Свободи в м.Львові сталася дружньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки «ГАЗ -3110», н/з НОМЕР_2, що належить в/ч Т 0110, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки «SKODA FABIA», н/з НОМЕР_1, що належить Страхувальнику, під керуванням ОСОБА_6 Внаслідок ДТП зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження. За даними ВДАІ з обслуговування адміністративної території м.Львова та автомобільно-технічної інспекції при ГУМВС України у Львівській області причиною ДТП виявилось порушення водієм ОСОБА_4 п.п.2.9., 10.9 Правил дорожнього руху України., який керуючи автомобілем марки «ГАЗ -3110», н/з НОМЕР_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, заднім ходом здійснив зіткнення з стоячим автомобілем марки «SKODA FABIA», н/з НОМЕР_1. Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 07.07.2008 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124,130 КпАП України та позбавлено його права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2( два) роки. В результаті протиправних дій ОСОБА_4, отримав пошкодження автомобіль марки «SKODA FABIA», н/з НОМЕР_1, чим було заподіяно майновий збиток Страхувальнику. Вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля встановлено Висновком спеціаліста експертного авто товарознавчого дослідження про визначення вартості відновлювального ремонту ДТП № 08/07/15-1 від 15.07.2008 року та складає 18610 грн.08 коп. ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія»здійснило виплату страхового відшкодування Страхувальнику в сумі 9224 грн. 34 коп. з вирахуванням встановленої Договором страхування франшизи у розмірі 155 грн.14 коп. та з урахуванням відсотка відповідальності Страховика, який становить 50,4%. Згідно вироку військового місцевого суду Львівського гарнізону від 15.08.2008 року щодо військовослужбовців в/ч Т 0110 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було порушено кримінальну справу за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України. 06.07.2009

року позивач відправив ОСОБА_4 регресну вимогу вих..№1237 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Дану вимогу ОСОБА_4 отримав, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, 16.07.2009,однак по теперішній час жодних пропозицій щодо врегулювання даної вимоги так і не надходило. 06.08.2009 року позивач надіслав регресну вимогу №1485 на адресу в/ч Т 0110, на яку остання надала відповідь, в якій зазначила, що заволодіння службовим автомобілем в/ч Т 0110 «ГАЗ -3110», н/з НОМЕР_2, відбулося незаконно, а тому завдана шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Враховуючи вищенаведене, просить визначити ступінь вини кожного з відповідачів, стягнути з відповідачів на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 9224 грн.34 коп., судовий збір у розмірі 214 грн.60 коп. Крім того, просить стягнути з відповідачів на користь позивача витрати, пов'язані з явкою представника до Галицького районного суду м.Львова на загальну суму 992,56 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та дав пояснення, аналогічні мотивам позовної заяви. Просить суд позов задоволити повністю.

Представник відповідача Військової частини Т 0110 в судовому засіданні позов заперечив з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву ( а.с.80-81).

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов заперечив та пояснив, що дорожньо-транспортна пригода сталася під керуванням ОСОБА_4, тому він не має відшкодовувати страхове відшкодування. Крім того, пояснив, що він згідно вироку військового місцевого суду Львівської області від 15.08.2008 року відбув покарання за ст.289 ч.2 КК України.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Суд вважає за можливим розглядати справу у його відсутності, згідно ст.169 ЦПК України, на підставі наявних у справі даних та доказів.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з матеріалів справи ( а.с.7-14) 09.07.2007 року між ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія»до Управління державної служби охорони при УМВС України у Львівській області був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №ЛБ.ДМт06-01-.389, відповідно до якого в період з 19.07.2007 року по 18.07.2008 року під страховим захистом знаходився автомобіль «SKODA FABIA», н/з НОМЕР_1.

Судом встановлено, що 11.06.2008 року на пр. Свободи в м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки «ГАЗ -3110», н/з НОМЕР_2, що належить в/ч Т 0110, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки «SKODA FABIA», н/з НОМЕР_1, що належить Страхувальнику, під керуванням ОСОБА_6 Внаслідок ДТП зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування адміністративної території м.Львова та автомобільно-технічної інспекції при ГУМВС України у Львівській області від 11.06.2008 року причиною ДТП виявилось порушення водієм ОСОБА_4 п.п.2.9., 10.9 Правил дорожнього руху України, який керуючи автомобілем марки «ГАЗ -3110», н/з НОМЕР_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, заднім ходом здійснив зіткнення з стоячим автомобілем марки «SKODA FABIA», н/з НОМЕР_1 ( а.с.18).

Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 07.07.2008 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124,130 КпАП України та позбавлено його права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2( два) роки ( а.с.20).

Згідно платіжного доручення № 9610 від 28 травня 2009 року ( а.с.44) вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія»здійснила виплату страхового відшкодування Страхувальнику - Управлінню державної служби охорони при УМВС України у Львівській області в розмірі 9224 гривень 34 коп.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були військовослужбовцями строкової служби військової частини Т0110.

Згідно вироку Військового місцевого суду Львівського гарнізону від 15 серпня 2008 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.289 ч.2 КК України, на підставі якої, з застосуванням ст.69 КК України, позбавлено його волі строком на 1 (один) рік; ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.289 ч.2 КК України, на підставі якої з застосуванням ст.69 КК України, позбавлено його волі строком на ( один ) рік.

Разом з тим, суд бере до уваги те, що скоєнню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 даного злочину в значній мірі сприяла відсутність неналежного контролю за проходженням військової служби та виконанням своїх службових обов'язків військовослужбовцями строкової служби з боку командування військової частини та безпосередніх командирів.

Стаття 1187 ЦК України передбачає, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст.1187 ч.4 ЦК України, якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»: Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця ( не була забезпечена належна охорона і т3п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них».

Враховуючи те, що вина відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлена вироком Військового місцевого суду Львівського гарнізону від 15 серпня 2008 року, суд приходить до висновку, що вина зазначених відповідачів є доведеною.

Крім того, вина відповідача ОСОБА_4 встановлена постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 07.07.2008 року, а також на те, що згідно з ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення є доведеною та відповідно -саме з нього має бути стягнута сума страхового відшкодування в сумі 6224 грн.34 коп.

Крім того, вина Військової частини Т 0110 є доведеною вироком Військового місцевого суду Львівського гарнізону від 15 серпня 2008 року, в якому зазначено, що скоєнню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 даного злочину в значній мірі сприяла відсутність неналежного контролю за проходженням військової служби та виконанням своїх службових обов'язків військовослужбовцями строкової служби з боку командування військової частини та безпосередніх командирів.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»слід задоволити частково в дольовому порядку.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що з Військової частини Т 0110 та ОСОБА_5 слід стягнути на користь позивача по 50 гривень з кожного, сплаченого судового збору, а з ОСОБА_4 слід стягнути 114,60 гривень судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Крім того, суд не вбачає підстав про задоволення вимог, пов»язаних з явкою представника в судове засідання, оскільки представник особи, який бере участь у розгляді справи за дорученням або за договором (ордером), має процесуальний статус саме представника цієї особи, що передбачено ст.26, 42 ЦПК України, відноситься до осіб, які приймають участь у розгляді справи, і не може одночасно мати процесуальний статус особи, який надає правову допомогу. ЦПК України не відносить до судових витрат витрати за послуги представника у суді.

Керуючись ст.ст.3, 10, 26, 42, 60, 61 ч.4, 88, 209-215, 218 ЦПК, ст.ст.993, 1187, 1191 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд, -

в и р і ш и в :

позов Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»задоволити частково в дольовому порядку.

Стягнути з Військової частини Т 0110 (ідентифікаційний номер 33252672, 79000, м. Львів, вул. Листопадового Чину,10) та ОСОБА_5 ( 79022, АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»( п/р 265093014654 в АБ «Старокиївський банк», м. Києва, МФО 321477, ЄДРПОУ 23734213) по одній тисячі п'ятсот гривень з кожного сплаченого страхового відшкодування;

з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2) 6 224 ( шість тисяч двісті двадцять чотири гривні 34 коп.).

Стягнути пропорційно з Військової частини Т 0110, ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» по 50,0 гривень з кожного сплаченого судового збору, з ОСОБА_4 - 114,60 грн. сплаченого судового збору.

В частині відшкодування витрат за представництво - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М.Городецька