Рішення № 28110832, 10.12.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/22517/2012

Провадження №2/2610/8776/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 грудня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Подмазко О.Д,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.08.2012 р. наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147-к його було звільнено з роботи згідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із зміною істотних умов праці та відмовою працівника від переведення на іншу посаду. Таке звільнення ОСОБА_1 вважає незаконним, що підтверджується наступним. 04.09.2001 р. відповідно до наказу № 59 позивача прийнято на посаду юриста відділу організації виплат, 02.01.2002 р. -переведено на посаду головного юрисконсульта юридичного сектору (наказ Фонду № 103 від 29.12.2001 р.). Відповідно до наказу № 51-к від 24.03.2010 р. позивача було переведено на посаду завідуючого сектором з управління персоналом відповідача з 01.04.2010 р. Рішенням Адміністрації ради фонду від 15.06.2012 р. № 19 затверджено нову організаційну структуру Фонду, в складі нових підрозділів. Замість сектору з управління персоналом створено відділ з управління персоналом з тими ж функціями. На підставі даного рішення наказом фонду від 21.06.2012 р. № 48 з 22.06.2012 р. введено в дію нову організаційну структуру Фонду. Новий штатний розпис затверджено наказом № 73-к від 21.06.2012 р. та введено його в дію з 22.06.2012 р. Відділ з управління персоналом створено в складі 4-х штатних одиниць на чолі з начальником відділу. Про ліквідацію посади, яку обіймав позивач, останньому було повідомлено 22.06.2012 р. про звільнення через 2 місяці в зв'язку із затвердженням та введенням в дію з 22.06.2012 р. нової організаційної структури та штатного розкладу. Отже повідомлено про наступне вивільнення в день ліквідації посади, що є порушенням ст. 49 -2 КЗпП України. Також роботодавцем не було попереджено Профспілку, щодо майбутнього звільнення працівників не пізніше, як за три місяці до намічуваних звільнень, як це передбачено ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». На час звільнення з роботи позивач пропрацював в Фонді більше 10 років. За час роботи позивач не мав дисциплінарних стягнень, а за сумлінне виконання посадових обов'язків неодноразово заохочувався керівництвом Фонду. В червні 2012 р. позивачу запропоновану вакантну посаду провідного професіонала з розвитку персоналу. Запропонована посада не відповідає категорії посади керівника самостійного структурного підрозділу. Крім того, рівень заробітної плати є значно нижчим ніж той, який обумовлено умовами трудового договору. Незважаючи на наявність рівнозначної (аналогічної) вакантної посади начальника відділу з управління персоналом, без передбачених законом підстав, позивачеві була запропонована значно нижча посада професіонала з розвитку персоналу та в цей же день на вакантну посаду прийнято сторонню особу. Крім того відповідачем під час звільнення ОСОБА_1. з посади порушено положення ст. 43 КЗпП України щодо необхідності отримання згоди профспілкового органу на звільнення члена профспілки та ст. 252 КЗпП України про заборону звільнення членів виборних органів профспілки протягом року після закінчення строку на який обирався цей склад. Звільнивши позивача за п. 6 ст. 36 КЗпП України відповідач намагався уникнути обов'язку отримання згоди профспілки. На час отримання попередження про звільнення позивач, відповідно до протоколу № 8 Загальних зборів Професійної спілки Фонду від 21 .12.2011 р., був членом Ревізійної комісії Профспілки. За таких обставин позивач просить суд скасувати наказ фонду гарантування вкладів фізичних осіб вілд 21.06.2012 р. № 48 «Про введення в дію нової організаційної структури Фонду гарантування вкладів фізичних осіб»; скасувати наказ Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.06.2012 р. № 73-к «Про затвердження»штатного розпису Фонду гарантування вкладів фізичних осіб»; скасувати наказ Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.08.2012 р. № 147-к «Про звільнення ОСОБА_1.»; поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектора з управління персоналом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 23.08.2012 р.; виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити в повному обсязі. Надав розрахунок відповідно до якого середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача становить - 118 160 грн. 24 коп.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову. Пояснив, що 22.06.2012 р. позивачу було запропоновано зайняти посаду провідного професіонала з розвитку персоналу відділу з управління персоналом, яка передбачена новим штатним розписом, а також попереджено останнього, що в разі відмови від запропонованої посади позивача буде звільнено на підставі положень чинного трудового законодавства. Наступні два місяці позивач обіймав посаду завідуючого сектором з управління персоналом і лише 22.08.2012 р. позивача було звільнено із займаної посади. У зв'язку із відмовою останнього від переведення на іншу посаду зі зміною істотних умов праці. Також позивач стверджує, що накази Фонду від 21.06.2012 р. № 48 та № 73-к від 21.06.2012 р. про введення в дію нової організаційної структури та введення в дію з 22.06.2012 р. нового штатного розпису є незаконними, та такими, що видані з порушенням вимог чинного законодавства, проте, це не відповідає дійсності, оскільки відповідач діяв в межах, передбачених Законом України «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того не відповідає дійсності. Що при звільненні позивача порушувався порядок передбачений Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Фонд надавав інформацію профспілці про наступні зміни організаційної структури та штатного розпису, в також інформації щодо зміни умов оплати праці працівників. Твердження позивача про те, що вакантна посада начальника відділу з управління персоналом є аналогічною тієї посаді, яку він обіймав є хибним, оскільки утворений відділ з управління персоналом має значно більший за обсягом перелік функцій, що підтверджується посадовою інструкцією завідуючого сектором з управління персоналом та посадовою інструкцією начальника відділу з управління персоналом Фонду, Положенням про сектор з управління персоналом Фонду та Положенням про відділ з управління персоналом. Також представник відповідача пояснив, що своїм листом від 05.10.2012 р. професійна спілка Фонду повідомила про те, що у зв'язку із прийняттям Закону України «про систему гарантування вкладів фізичних осіб»профспілкова організація була проінформована про можливі звільнення працівників з причин їх відмови від переведення на інші посади. Профспілка також повідомила про те, що з нею проводились консультації про заходи запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму, питання реформування фонду обговорювались на зборах трудового колективу, що відображено у відповідних протоколах. Також на своєму засіданні 05.11.2012 р. ревізійна комісія Професійної спілки працівників Фонду погодила звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючого сектором з управління персоналом на підставі відмови від переведення на іншу посаду у зв'язку зі зміною істотних умов праці. За таких обставин, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Встановлено, і не заперечується сторонами, що 22.08.2012 р. ОСОБА_1 відповідно до наказу відповідача № 147-к звільнено з посади завідуючого сектору з управління персоналом, відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України в зв'язку зі зміною істотних умов праці та відмовою працівника від переведення на іншу посаду.

Встановлено, що Адміністративною радою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 15.06.2012 р. винесено наказ № 19 «Про затвердження Організаційної структури Фонду гарантування вкладів фізичних осіб». Наказом визнано такою, що втратила чинність, Організаційну структуру Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, затверджену рішенням адміністративної ради Фонду від 19.03.2010 р.

21.06.2012 р. відповідачем винесено наказ № 48 «Про введення в дію нової Організаційної структури Фонду гарантування вкладів фізичних осіб», яким введено в дію нову структуру, затверджену рішенням адміністративної ради від 15.06.2012 р. № 19 з 22.06.2012 р.

Крім того, 21.06.2012 р. наказом № 73-к Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, затверджено штатний розпис відповідача та введено його в дій з 22.06.2012 р.

Зазначеними рішеннями Фонду гарантування вкладів замість сектору з управління персоналом створено, зокрема, відділ з управління персоналом у складі 4-х штатних одиниць на чолі з начальником відділу. Посада завідуючого сектором управління персоналом, яку обіймав позивач, новим штатним розписом не передбачена.

Підставою для припинення трудового договору є, відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України, відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, за положеннями ч. 2 ст. 32 КЗпП України. Про зміну істотних умов праці -систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів й найменування посад та інших -працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

22.06.2012 р. ОСОБА_1 попереджено про те, що посада завідуючого сектором з управління персоналом ліквідована і в новому штатного розпису не передбачено. Позивачеві запропоновано зайняти посаду провідного професіонала з розвитку персоналу відділу з управління персоналом, яка передбачена в новому штатному розписі та попереджено про звільнення через 2 місяці в разі відмови від запропонованої посади згідно діючого законодавства.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»з відповідними змінами і доповненнями, в п. 10 роз'яснив, що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці про провадження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо).

Позивач зазначає, що відповідачем при видачі наказів 21.06.2012 р. № 48 про введення в дію з 22.06.2012 р. нової організаційної структури Фонду та № 73-к від 21.06.2012 р. про введення в дію нового штатного розпису Фонду є незаконними, про зазначенні рішення не повідомлялись працівники відповідача за два місяці до запланованих змін в організації виробництва.

За приписами ст. 12 Закону України «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб»керівними органами Фонду гарантування вкладів є адміністративна рада та виконавча дирекція.

Статтею 14 Закону України «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб»передбачено право адміністративної ради затверджувати організаційну структуру Фонду.

Таким чином, рішення прийняті відповідачем, прийняті в межах компетенції Фонду, а тому вимоги позивача в частині їх скасування не підлягають задоволенню.

З іншого боку, суд погоджується з твердженнями позивача щодо порушення з боку Фонду вимоги чинного трудового законодавства щодо необхідності попередження працівника про зміну істотних умов праці не пізніше як за два місяці, оскільки про настання таких обставин позивача повідомлено 22.06.2012 р. - в день введення нової організаційної структури та нового штатного розпису.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 і статті 40 пунктами 2 і 3 статті 40 цього кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Встановлено і не заперечується учасниками процесу, що позивача загальними зборами обрано членом Ревізійної комісії Профспілки Фонду, як це вбачається з Протоколу № 8 Загальних зборів Професійної спілки працівників фонду гарантування вкладів фізичних осіб, від 21.12.2011 р.

Як вбачається з відповіді Голови Професійної спілки відповідача 07.11.2012 р. № 07-11/12, питання погодження звільнення ОСОБА_1 24.10.2012 р. виносилось на розгляд Ревізійної комісії Профспілки. Разом з тим, 24.10.2012 р. рішення прийнято не було, а тому питання звільнення ОСОБА_1. було винесено на розгляд комісії повторно. 05.11.2012 р. рішенням Ревізійної комісії Профспілки було погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючого сектором з управління персоналом на підставі відмови від переведення на іншу посаду у зв'язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП України).

За приписами ст. 252 КЗпП України, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там де не одбирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членом якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки. Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад.

Не заперечується представником відповідача та обставина, що на момент звільнення ОСОБА_1 з посади, останній був членом Ревізійної комісії Профспілки Фонду. Проте, на його думку, відповідно до положень ст. 43 КЗпП України, звернення до Профспілки за отриманням згоди на звільнення під час розгляду трудового спору, не є порушенням прав працівника.

З такою позицією представника відповідача суд не може погодитись, виходячи з наступного.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»з відповідними змінами і доповненнями, роз'яснив, що у тих випадках, коли крім додержання загальних вимог щодо порядку звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з чинним законодавством на звільнення певних категорій працівників (наприклад, неповнолітніх, працівників, обраних до складу народних депутатів, профспілкових органів, ради (правління) підприємства, ради трудового колективу) необхідна також згода відповідного органу, вона має бути і в тому порядку, коли за ст. 43-1 КЗпП допускається звільнення без згоди профспілкового органу підприємства, установи, організації (крім ліквідації). Якщо за погодженням чинного законодавства у цих випадках згода відповідного органу має бути попередньою, суд бере до уваги лише таку згоду, оскільки іншого законом не передбачено (п. 16. Постанови).

За встановлених обставин, зважаючи на відсутність попередньої згоди Профспілки Фонду на звільнення позивача, який є обраним до складу Ревізійної комісії Профспілки, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням вимог чинного трудового законодавства.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з довідки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.12.2012 р. № 095-94, середньомісячна заробітна плата позивача становила 33 656,00 грн.

За наданим позивачем розрахунком, проведеним на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, з урахуванням Листа Міністерства соціальної політики України від 23.08.2011 р., середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу станом на 07.12.2012 р. становить 118 160,24 грн. Зазначений розрахунок був досліджений та перевірений у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,169,212-215 ЦПК України, ст.ст. 36,43,235,252 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.08.2012 р. № 147-к «Про звільнення ОСОБА_1.».

Поновити ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на посаді завідуючого сектора з управляння персоналом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 23 серпня 2012 року.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ, бульвар Шевченко, 33-Б, код ЄДПРОУ 21708016, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 118 160 грн. 24 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та присудження працівникові виплати заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ, бульвар Шевченко, 33-Б, код ЄДПРОУ 21708016, в дохід держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя