Постанова № 28108280, 06.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9303/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КБ "АРМА" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю КБ "АРМА" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КБ «Арма»(далі -відповідач, ТОВ) про стягнення заборгованості у розмірі 14 678 124,71 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2012 року позовні вимоги задоволено повністю. Суд постановив стягнути з ТОВ заборгованість перед бюджетом в розмірі 14 678 124,71 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю КБ «Арма»підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині задоволення позову про стягнення коштів в розмірі 2 600 063,00 грн. з ухваленням нового рішення в цій частині з таких підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ТОВ перебуває на обліку в ДПІ та є платником податків. Станом на час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ має заборгованість перед Державним бюджетом. Сума податкового боргу виникла на підставі податкових повідомлень рішень №0000472201/0 від 19.12.2008 року, №0001071520/0 від 25.02.2011 року та поданих до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкових декларацій з податків та зборів за 2010 -2012 роки, які детально були досліджені судом першої інстанції та несплатою узгоджених сум податкового зобов'язання у встановлені строки.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи те, що відповідач у встановлений судом строк своїм правом на подання письмових заперечень проти позову не скористався, не спростував твердження позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2008 року по справі № 2а-8882/09/2670, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2010 року, у задоволенні позовних вимог ТОВ КБ «Арма» про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000472201 від 19.12.2008 року та №0000134320/1 від 05.03.2009 року відмовлено повністю. Тобто, податкові зобов'язання, за вказаними рішеннями є узгодженими.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вказана заборгованість має бути стягнута з відповідача.

Однак не може погодитись із твердженням суду щодо узгодженості та правомірності прийняття податкового зобов'язання на суму 2 600063,00 грн., яке визначене податковим повідомленням-рішенням №0034411510 від 22.11.2011 року.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0034411510 від 22.11.2011 року на суму 2 600 063,00 грн. на підставі акту камеральної перевірки №3566/15-127/26379729 від 25.10.2011 року з питань своєчасності сплати податків і зборів до бюджету, яким було виявлено порушення відповідачем ст. 3 Підрозділу 4 Розділу XX Податкового Кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2010 року Господарським судом м. Києва у справі за №4/148 було ухвалено рішення, яким підтверджено відповідність застосування процедури ліквідації позивача з боку Національного банку України вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність»та підтверджено кандидатуру ліквідатора. Відповідно до п. 3 п.8 статті 91 Закону «Про банки і банківську діяльність»з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст.93 Закону «Про банки і банківську діяльність»після місячного терміну з дня опублікування оголошення, а саме 26 березня 2010 року, про початок ліквідаційної процедури, ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів та здійснює заходи щодо підготовки задоволення цих вимог, зокрема складає перелік акцептованих банком вимог кредиторів для затвердження Комісією Національного банку України.

Встановлено, що в жовтні 2011 року податковим органом проведена камеральна перевірка податкової звітності відповідача з податку на прибуток, за результатами якої складний акт від 25.10.2011 року №3566/15-127/26379729. Перевіркою встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток там заниження податкового зобов'язання. 22.11.2011 року контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення №0034411510 на суму 2 600 063,00 грн.

Наказом ДПА України 22.12.2010 року №985 затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, відповідно до якого після складання не пізніше наступного робочого дня податкове повідомлення-рішення передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. Один примірник податкового повідомлення-рішення направляється (вручається) платнику податків. У структурному підрозділі, який склав податкове повідомлення-рішення, залишається другий примірник податкового повідомлення-рішення, який долучається до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків. Структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, у день отримання податкового повідомлення-рішення від структурного підрозділу, що його склав, направляє (вручає) податкове повідомлення-рішення платнику податків. При цьому корінець податкового повідомлення-рішення залишається в органі державної податкової служби та долучається до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення. Дата відправлення (вручення) проставляється на корінці податкового повідомлення-рішення: а) посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків) або її законним представником - у разі вручення податкового повідомлення-рішення під розписку; б) працівником структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальною особою, визначеною керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, у разі надіслання листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця податкового повідомлення-рішення. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п.п. 3.5-3.10 вказаного Порядку).

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах судової справи (том.1 а.с.111) знаходиться спірне податкове повідомлення-рішення, при чому без жодних ознак направлення його платнику податків. Корінець вказаного рішення не від'єднаний від основної його частини, крім того на ньому відсутні дата направлення та підпис уповноваженої особи. Вищезазначене дає підстави стверджувати, що в порушення норм податкового законодавства фіскальний орган не направив рішення платнику податку, чим позбавив його законного права на оскарження донарахованих сум в адміністративному чи судовому порядку.

Крім того, спірні правовідносини стосуються правомірності здійсненого відповідачем податкового нарахування і випливають з порядку врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, який виник за наслідками 2010 р., у результатах наступних податкових періодів 2011 року та правильності заповнення декларацій.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" було встановлено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2011 р. сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 р., підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З 01.04.2011р. набрав чинності розділ ІІІ Податкового кодексу України, яким врегульовуються питання оподаткування податком на прибуток підприємств (п. 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України).

Згідно з п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011р., якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, розрахунок об'єкта оподаткування І кварталу 2011 р. повинен здійснюватися відповідно до зазначених вище вимог п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону № України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими було прямо передбачено включення до валових витрат І кварталу 2011 р. від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010р., без обмежень.

Пунктом 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України передбачено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2011р. з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 р. є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011р.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ-IV кварталів 2011 р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 р., у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, згідно наведених законодавчих положень та в контексті фактичних обставин даної справи розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 р. в обов'язковому порядку здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло в 2010 р., включеного в склад валових витрат в І кварталі 2011 р., у розмірі, що не був врахований у складі валових витрат 2010 р. У разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011р., сума такого від'ємного значення в повному обсязі підлягає включенню платником до витрат ІІ календарного кварталу 2011 р. та враховується ним в результатах наступних податкових періодів 2011р. (ІІ, ІІ і ІІІ квартали, ІІ-IV квартали) у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Як встановлено судом першої інстанції, у рядку 08 декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року позивачем задеклароване від'ємне значення об'єкту оподаткування. У ході судового засідання встановлено, що зауважень у відповідача по декларації за І квартал 2011 року не було. З урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 р. позивачем розраховано об'єкт оподаткування податком на прибуток І кварталу 2011 р.

Разом з тим, судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що відповідно до правил визначення податкового прибутку, що діяли в 1 кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2010 рік є звичайним складовим елементом валових витрат за 1 квартал 2011 року. Об'єкт оподаткування, розрахований у рядку 8 декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року є результатом господарської діяльності підприємства за 1 квартал 2011 року та дорівнює валовому доходу 1 кварталу 2011 року, зменшеному на суму валових витрат 1 кварталу 2011 та амортизаційних відрахувань за 1 квартал 2011 року.

Позивач відповідно до вищенаведених вимог законодавства при розрахунку об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року врахував в складі валових витрат 1 кварталу 2011 року витрати, що дорівнюють накопленому від'ємному значенню об'єкта оподаткування попередніх податкових років.

Між тим, жодних обмежень щодо врахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за підсумками І кварталу 2011 р. і відображеного в декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, Податковим кодексом України не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що у рядку 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) визначив суму, яка сформована останнім на підставі від'ємних значень об'єктів оподаткування минулих податкових періодів, які перейшли до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року відповідно до п.6.1. ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Обставина правомірності та правильності формування рядку 04.9 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року податковим органом ні в судовому засіданні, ні в акті перевірки під сумнів не ставилося.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

У ІІ кварталі 2011 року платники податків мають подавати декларацію з податку на прибуток підприємств, затверджену Наказом ДПА України № 114 від 28.02.2011. Згідно даної декларації до рядка 06.6 вносяться такі відомості: "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року).

Відповідно до п. 150.1. ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому тлумачення абзацу третього пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України в системному взаємозв'язку з абзацом другим цього ж пункту дозволяє дійти висновку про те, що наведене в цій нормі поняття "від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року" -це від'ємне значення, отримане як розрахунок значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року на підставі норм чинного на час проведення розрахунку законодавства. Відповідний розрахунок передбачав урахування у складі валових витрат першого кварталу 2011 року також і сум від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди.

Зазначене застереження слід розуміти таким чином, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наведені вище норми не містять положень (обмежень) щодо формування об'єкту оподаткування за ІІ квартал 2011 року та у наступних звітних періодах лише виходячи з результатів господарських операцій, проведених у першому кварталі 2011 року та без врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року, а тому суд першої інстанції помилково зазначає, що до складу ІІ кварталу 2011 р. включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 р. з 2010 р.,

При цьому колегія суддів підкреслює, що сукупність наведених вище норм по суті прямо та недвозначно визначає, що при формуванні об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року та наступні за ним звітні періоди враховується від'ємне значення об'єкта оподаткування отримане (сформоване) у І кварталі 2011 року, тобто з урахуванням значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010, а не лише виходячи з результатів господарських операцій за І квартал 2011 р.

Тобто, від'ємне значення об'єкта оподаткування, сформоване у першому кварталі 2011 року з урахуванням від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року, повністю враховується при розрахунку (формуванні) об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року.

Водночас відсутні підстави вважати, що поняття "від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року" охоплює лише ті суми від'ємного значення, які утворилися як результат господарської діяльності лише за перший квартал 2011 року. Зазначене пояснюється тим, що значення об'єкта оподаткування розраховувалося в першому кварталі 2011 року з урахуванням усіх сум, що включалися до валових витрат цього податкового періоду, а не лише валових витрат, сформованих за результатами господарських операцій тільки першого кварталу 2011 року. Правомірно сформоване від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди без будь-яких обмежень включалося до валових витрат першого кварталу 2011 року і враховувалося при визначенні об'єкта оподаткування за цей період, значення якого могло бути як позитивним, так і від'ємним.

Разом з тим, хоча, відповідачем не ставилося під сумнів правильність визначення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування встановленого у податковій декларації за І квартал 2011 року, то при декларуванні від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, в рядок 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року позивач правомірно включив валові витрати задекларовані у рядку 04.9 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, оскільки останні набули статусу саме валових витрат І кварталу 2011 року, після їх декларування позивачем, та відсутності будь-яких коригувань контролюючого органу.

Враховуючи викладене вище колегія суддів вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесене позивачем з порушенням вимог чинного законодавства, так як суму грошового зобов'язання, визначену в ньому не можна вважати узгодженою, а отже вона не може набути статусу податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не правомірно стягнув з відповідача кошти у розмірі 2 600063,00 грн., яка визначена податковим повідомленням-рішенням №0034411510 від 22.11.2011 року, так як вказане податкове зобов'язання не узгоджене та не набуло статусу податкового боргу, а отже в цій частині в задоволенні позову слід відмовити. В іншій частині постанову суду слід залишити без змін.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення в частині.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КБ "АРМА"-задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2012 року -скасувати в частині задоволення позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КБ "АРМА" заборгованості в розмірі 2 600 063,00 грн.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю КБ "АРМА" про стягнення заборгованості в розмірі 2 600 063,00 грн. відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2012 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 11 грудня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.