Постанова № 28107543, 11.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11205/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"11" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД»до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, Державної податкової служби України, про скасування податкового повідомлення -рішення від 29 травня 2012 року №0003391502/18386, рішення про результати розгляду скарги від 06 серпня 2012 року №22/0/61-12/10-2215,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, Державної податкової служби України, про скасування податкового повідомлення -рішення від 29 травня 2012 року №0003391502/18386, рішення про результати розгляду скарги від 06 серпня 2012 року №22/0/61-12/10-2215.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року позов задоволено, скасовано податкове повідомлення -рішення від 29 травня 2012 року №0003391502/18386 державної податкової інспекції у місті Сумах Державної податкової служби; скасовано рішення Державної податкової служби України від 06 серпня 2012 року №22/0/61-12/10-2215.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач -Державна податкова інспекція у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача -Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Представник відповідача - Державної податкової служби України, у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Сумах ДПС проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік позивача; за наслідками перевірки складено акт від 17.05.2012 року №914/152/23744453.

Актом перевірки встановлено, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності є меншим, оскільки визначене платником податків податкове зобов'язання по орендній платі за такі земельні ділянки за березень 2012 року становить 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження такого зобов'язання у розмірі 5585,94 грн.

29.05.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сумах ДПС винесено податкове повідомлення -рішення №0003391502/18386, яким на підставі акту перевірки за порушення пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на 8378,91 грн., у тому числі за основним платежем 5585,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2792,97 грн.

Зазначене податкове повідомлення -рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку до ДПС в Сумській області та до ДПС України; за наслідками розгляду скарг останніми прийняті рішення про результаті розгляду скарги від 27.06.2012 року №8725/10/10-105/189 (а.с. 115 -118) та від 06.08.2012 року №22/0/61-12/10-2215 (а.с. 28 -30), якими податкове повідомлення -рішення від 29.05.2012 року №0003391502/18386 залишено без змін, а скарги без задоволення.

Вважаючи неправомірними рішення про результати розгляду скарги від 06.08.2012 року №22/0/61-12/10-2215 ДПС України та податкове повідомлення -рішення від 29.05.2012 року №0003391502/18386 Державної податкової інспекції у м. Сумах ДПС позивач звернувся до суду про скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне переглянути оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині вимог про скасування податкового повідомлення -рішення від 29 травня 2012 року №0003391502/18386, оскільки апеляційна скарга подана Державною податковою інспекцією у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби.

Скасовуючи податкове повідомлення -рішення від 29 травня 2012 року №0003391502/18386 суд першої інстанції виходив з того, що розмір орендної плати за земельну ділянку визначено у договорі оренди; зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди особами, які його уклали та не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в цьому договорі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2001 року між позивачем (орендар) та Сумською міською радою (орендодавець) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого останній на підставі рішення Сумської міської ради від 27 вересня 2000 року «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям та громадянам»надає в платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Червона площа, 15а. Земельна ділянка надається в оренду з метою несільськогосподарського використання під розміщення ресторану (громадське харчування).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки від 17.05.2012 року №914/152/23744453 висновок податкового органу про те, що орендна плата за договорами оренди земельної ділянки державної та комунальної власності за березень 2012 року позивачем нарахована та сплачена в розмірі 1,5% від грошової оцінки землі, замість встановлених законодавством 3% від грошової оцінки землі.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII «Плата за землю»Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України плата за землю віднесена до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про орендну плату» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Нормами Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування.

Річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, в договорі оренди земельної ділянки між Сумською міською радою (орендодавець) та позивачем розмір орендної плати складає 1,5% від нормативної грошової оцінки землі, що не заперечується самим позивачем.

Статтею 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки.

Оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача з моменту законодавчого установлених нових розмірів ставок орендної плати.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що ДПІ у м. Суми ДПС, виявивши невідповідність умов договору оренди чинному законодавству, мав право звернутися до сторін цього договору із пропозицією привести його положення згідно з чинним законодавством, а не самостійно визначати розмір орендної плати за земельну ділянку, оскільки зазначене спростовується наявним в матеріалах справи листом від 21.03.2011 року №21359/10/15-218, відповідно до якого позивача повідомлено про невідповідність умов договору оренди вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Також, слід зазначити, що листом від 22.10.2010 року №81512/10/15-218 ДПІ у м. Суми повідомляло позивача про невідповідність умов договору вимогам ч. 4 ст. 21 Закону України «Про плату за землю», яка діяла до набрання чинності Податковим кодексом України та була аналогічного змісту пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, не зважаючи на те, що розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, орендна плата в той же час є формою податку на землю, справляння якого є сферою регулювання податкового законодавства, а тому сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і оренду плату за землю, не може залежати від умов договору.

Крім того, як вбачається з умов договору, позивач (орендар) зобов'язаний використовувати орендовану земельну ділянку дотримуючись вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з 01.01.2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, повинен становити 3% від їх нормативних грошових оцінок, що вірно встановлено органом державної податкової служби під час проведення перевірки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано скасував податкове повідомлення -рішення від 29 травня 2012 року №0003391502/18386.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 1 та п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення -рішення від 29 травня 2012 року №0003391502/18386 з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову; в інший частині підлягає залишенню без змін, оскільки не оскаржувалась другим відповідачем. Тому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення -рішення від 29 травня 2012 року №0003391502/18386 та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 17.12.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.