Постанова № 28107314, 31.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2012 р.

справа № 18/102/07-АП-23/222/07-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

при секретарі судового засідання: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 26.04.2007р. у справі №18/102/07-АП-23/222/07-АП за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, ДПА у Запорізькій області, з урахуванням уточнень, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішень прийнятих за результатами розгляду скарг.

Ухвалою суду від 26.04.2007р. прийнято відмову позивача в частині позовних вимог про визнання нечинним рішення відповідачів прийнятих за результатами розгляду скарг.

Пзовні вимоги обгрунтовані незгодою із встановленими перевіркою порушеннями та з прийнятими відповідачем податкових повідомлень-рішень оскільки витрати на придбання технічної документації правомінро віднесені до валових витрат, така документація не відноситься до основних фондів. Щодо перерахування до загального фонду держбюджету частини прибутку то такий платіж не є податковим зобов’язанням, а отже не може бути нарахований відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Участь у справі приймав прокурор.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 26.04.2007р. позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обгрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та зазначають, що за результатами перевірки встановлено завищення валових витрат у 1кв. 2004р., а також неперерахування позивачем до загального фонду держбюджету частини прибутку за 2004-2005р.р.

Відповідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.09.2009р. справу направленона новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 31.10.2012р. представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.

Прокурор у судовому засіданні також підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача до суду не з’явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ (розписка), що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Вислухавши пояснення сторін, заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно матеріалам справи, відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавтсва за період з 01.01.2004р. по 31.03.2006р. за результатами якої складений Акт від 28.07.2006р. №71/08-02/00222226.

Перевіркою встановлено зокрема завищення валових витрату 1кв. 2004р., так в порушення пп. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вартість придбаниої технологічної та конструкторської документації підприємство не віднесло до основних фондів (з поступовим віднесенням витрат на придбання та зменшеня скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань). Також неперерахування до загального фонду Держбюджету України частини прибутку за 2004-2005р.р. відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2004р.» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2005р.»

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що придбана позивачем технологічна та конструкторська документація не має матеріальної складової, а тому неправомірний висновок податкового органу віднесення її до основних фондів, а позивачем правомірно було віднесення коштів за придбання такох документації до валових витрат за 1кв. 2004р. Щодо неперерахування до загального фонду Держбюджету України частини прибутку за 2004-2005р.р. то норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2004р.»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2005р.»не носят імперативний характер, а визначення неперерахованих сум та їх нарахування відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є безпідставним.

Колегія суду не погоджується з прийнятим судом першої інстанції рішенням з наступних підстав.

Щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 вказаного Закону встановлено, що основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відповідно матеріалам справи між позивачем та італійською фірмою був укладний контракт від 25.12.2002р. №ПП-1323/69-23065, предметом якого було виконання робіт з поставки, виготовленню, монтажу, налагодження обладнання та передання технології для виробництва відрізних та шліфовальних кругів. Відповідно до ч. 4 контракту роботи виконувались у 5 етапів. Перший етап передбачав надання технологічної та конструкторської документаці вартість якої складає 219000євро необхідної для стадії технічного проекту.

Відповідно акту перевірки в бухгалтерському обліку позивача станом на 01.01.2004р. до ДТ рахунку 15/12 «передача основних засобів»зазначено сальдо, сума якого відповідає вартості придбаної технологічної та конструкторської документації відповідно до контракту, проте у березні 2004р. підприємством було здійснено у бухгалтерському обліку сторно вказаної проводки, а вказана сума включена до складу валових витрат 1кв. 2004р. З вказаних підстав відповідачем було визначено як порушення пп. 8.2.2 п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскількти придбання технологічної та конструкторської документації, відповідно до умов контракту, є обов’язковою умовою та є необхідною для вигтовлення технічного проекту, та з урахуванням вимог пп. 8.2.2 п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суду приходить до висновку додо правомірного визначення відповідачем порушення.

Щодо неперерахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за 2004-2005р.р.

Відповідно матеріалам справи, Товариство засновано відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 25 жовтня 1995 року N 1379 шляхом перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, 15% статутного фонду цього Товариства належить державі.

Частиною 2 ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004р.» встановлено, що акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст. 72 вказаного Закону).

Так відповідно до п. 2 Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 р. N 405) відрахування частини прибутку (доходу) провадяться: господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), - 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що визначена відповідно до Порядку і нормативу частина прибутку (доходу) сплачується у строки, які встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державного казначейства.

Статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»встановлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 N 50 затверджено Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, п. 2 якої передбачено таке відрахування у розмірі 15 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Отже, вказані Порядки відрахувань розроблені на виконання вимог ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004рік»ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», а приписи вказаних норм законів не прирівнюють такий платіж до податку, збору (обов’чязкового платежу), що встановлюються виключно законами про оподаткування.

Таким чином, вищевказані виплати повинні б були здіснені на виконання вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2004р.»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2005р.», та оскільки такі виплати не є податковим зобов’язання, з чим погожився у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, колегія суду апеляційної інстанції визначення податковим органом такого внеску, як частина прибутку (доходу), що мала сплачуватися до загального фонду Державного бюджету акціонерною компанією, у статутному фонді якої державі належать частки (акції, паї), яким є підприємство позивача, у якості податкового зобов'язання у порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

За таких обставин, визначення відповідачем до сплати позивачеві до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах, що передбачено ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004рік»ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»є правомірним та підлягають виконанню позивачем, проте визначення такого платежу як податкове зобов'язання на підставі пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та нарахування штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону є неправомірним, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задоволнити частково.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 26.04.2007р. у справі №18/102/07-АП-23/222/07-АП за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Позов –задовольнити частково.

Податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 08.08.2006р. №0001011312/0, від 11.10.2006р. №0001011312/1, №0001011312 без дати в частині визначення Відкритому акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" основного платежу з частини прибутку в сумі 1217386,0грн. як податкового зобов’язання та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій визнати протиправними та нечинними та в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 608693(шістсот вісім тисяч шістсот дев’яносто три)грн. –скасувати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2012року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров