Ухвала суду № 28105776, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 02/4с-24/12 Головуючий у 1-й інстанції: Дубас В.А.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Федотова І.В.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2012 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Микитенко Оксани Юріївни, третя особа -ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови державного виконавця Микитенко О.Ю. ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві від 23.05.2011 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованості в загальній сумі 351820,00 грн.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження, в порядку ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_5.

Згідно відмітки Київського міського БТІ на супровідному листі ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві №29588 від 02.06.2011р., вказана постанова, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_5 була отримана канцелярією БТІ для виконання 03.06.2011 року.

Іншим повідомленням ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві від 02.06.2011р. №29574 Київське міське БТІ зобов'язано повідомити про наявність за ОСОБА_5 зареєстрованого нерухомого майна.

У відповідності до повідомлення Київського міського БТІ від 15.07.2011 року на №29574 від 02.06.2011 повідомлено, що за боржником у тому числі на праві власності зареєстровано: квартиру АДРЕСА_1.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що на підставі: нотаріально посвідченого попереднього договору від 02.09.2008 року за реєстровим №3350 укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої про наміри продати житлове приміщення АДРЕСА_2; нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07.07.2011 року за реєстровим №1404 укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про продаж квартири АДРЕСА_1, квартира АДРЕСА_1, стала її приватною власністю. У зв'язку з чим остання просить скасувати постанову про накладення арешту на зазначену квартиру.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, з чим і погоджується колегія суддів аргументуючи свою позицію наступним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець, зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 25 вказаного Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувана державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом у т.ч. винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ч.ч. 1, 2 ст. 57 згаданого Закону).

У відповідності до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Таким чином, підставою для виникнення власності у особи на об'єкт нерухомого майна (квартиру) серед іншого може бути нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, щодо якого проведено державну реєстрацію.

Згідно п.1 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно»Міністерства юстиції України від 17.02.2010 р. N 324/5 зазначено, установити, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, ... проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації ( БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 N 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України»та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

А згідно п.п. 1.2 вказано вище тимчасового положення, встановлено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Натомість позивачем не надано доказів щодо проведення державної реєстрації права власності на квартиру, щодо якої державним виконавцем накладено арешт.

Згідно п.2 наданого позивачем договору купівлі-продажу квартири від 07.07.2011 року вказано, що квартира належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі Рішення Дарницького р-н. суду м. Києва від 24.12.2009р. справа №2-6749/09. Право власності на вищезазначену квартиру зареєстровано у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації»від 28 грудня 2010 року за реєстраційним номером: 32512922, номер запису: 46300 в книзі:659-22.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Кузьменко В. В.

Федотов І.В.

Повний текст ухвали виготовлено 18.12.2012.