Ухвала суду № 28105501, 12.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 р.Справа № 2-а-6428/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ЮГцемент»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ЮГцемент»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В

ПАТ «ЮГцемент»звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.11р №0000593600, №0000573600 та №0000583600.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю посилаючись на такі обставини. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «ЮГцемент»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2011р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за грудень 2010 р. За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 22.04.11р. за №499/36/00293031, в якому були зазначені такі порушення: 1) п.1.7 ст.1, 7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7. ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість«, ПАТ «ЮГцемент»занижено податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2010р. у сумі 5172грн.; 2) п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, ПАТ «ЮГцемент»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011р. на суму 100000грн.; 3) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ПАТ «ЮГцемент»завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011р. у сумі 121005грн. На підставі висновків зазначено акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення від 13.05.2011 р. №0000593600, №0000573600 та 0000583600 якими позивачу було збільшено суму податкового зобов'язання в розмірі 5172грн., встановлено суму завищення від'ємного значення ПДВ в розмірі 121005грн., встановлено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 100000 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3 грн.

Позивач вважає, що у відповідача були відсутні належні правові підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 13.05.2011 р. з огляду на невідповідність висновків, які викладені в акті перевірки нормам діючого законодавства з оподаткування.

Позивач скористався своїм правом на оскарження зазначених рішень до керівних органів ДПА але всі скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення відповідача -без змін.

Вважаючи, що відповідачем зроблені суб'єктивні висновки та такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач просив оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав з тих підстав, що повідомлення-рішення №0000593600 та №0000573600 від 13.05.11р. прийняті у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням ПАТ «ЮГцемент»звернулось з апеляційною скаргою. Апелянт просить оскаржувану постанову від 17.11.2011 р. скасувати вважаючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, внаслідок чого було ухвалене протиправне рішення від 17.11.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками, відображається в податковій декларації з ПДВ окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011р.

Статтею 1 Закону від 16.07.99р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наслідки в бухгалтерському, і, відповідно в податковому обліку платника, створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку правочинах. Тобто у разі безтоварності операцій (навіть, як у даному випадку, у разі не закінчення терміну дії договору та виконання робіт на час перевірки) визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку, а даному випадку у позивача, доказів сплати підряднику вартості послуг з ПДВ, а також наявність оформлених податкових накладних.

В ході проведення перевірки позивача відповідачем встановлено факт відсутності реальності продажу товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ»(постачальнику позивача) від ТОВ «Адекс Пром»в грудні 2010р., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно податкової звітності у ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ»були відсутні власні трудові ресурси, необхідні для здійснення основного виду діяльності «Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту», так як згідно розрахунку комунального податку підприємства ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ»за IV квартал 2010р. від 02.02.11р. №86554 на підприємстві працювало 3 особи. Це свідчить про відсутність у підприємства ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ»трудових та матеріальних ресурсів (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів тощо), необхідних для здійснення реальної господарської діяльності. Крім того, матеріалами перевірки не встановлено документів, що посвідчують походження товарів, що реалізуються, що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з ПДВ.

Сам по собі факт сплати коштів ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ», не є безумовним підтвердженням того, що поставки товарів мали місце, оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття продажу товарів, визначеного у п.1.4 ст.1 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Тому суд першої інстанції вірно погодився з висновками відповідача про те, що взаємовідносини між ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ»та його контрагентами - покупцями не направлені на настання реальних правових наслідків.

Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ», податкових накладних, не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки відомості, які містяться в таких документах є недостовірними. З врахуванням того, що актом ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 12.04.11р. №1318/23-100/31946649 не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ», що свідчить про те, що правочини між ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ»та підприємствами - покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків (тобто є безтоварними), право позивача на податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних наданих ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ»на виконання безтоварних угод не виникає. Таким чином, в порушення пп.3.1.1. п.3.1. ст.3, пп.7.2.3. п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено ПДВ за грудень 2010р. на загальну суму 5171,70грн.

Крім того, відповідачем встановлено, що в порушення п.185.1 ст185, п.198.3, п.198.6 ст.198, розділу V «Податку на додану вартість»Податкового кодексу України, позивачем завищено податковий кредит в сумі 33005,42 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Нордстар»в грудні 2010р. мало взаємовідносини з контрагентом-покупцем ПАТ «Юг цемент», якому реалізовані будівельні роботи на загальну суму 198032,49 грн., в т.ч. ПДВ 33005,42 грн., які були виконані ТОВ «Соло-74». ТОВ «Нордстар»реалізовано будівельні роботи позивачу в розмірі 198032,49 грн., в т.ч. ПДВ 33005,42 грн., які були придбані у ТОВ «Соло-74»(код 36671229) з метою формування штучного кредиту на підставі безтоварних угод. Враховуючи те, що ТОВ «Соло-74»не має основних фондів, операції не підтверджуються первинними документами, встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничих потужностей та іншого майна, які економічно необхідні для виконання робіт (послуг). Даний факт свідчить про відсутність необхідних умов для ведення відповідної господарської діяльності.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що операції по формуванню податкових зобов'язань в грудні 2010р. по безтоварних взаємовідносинах позивача на загальну суму 198032,49 грн., в т.ч. ПДВ 33005,42 грн. є неправомірними.

За наведених обставин, наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних відповідно до ПКУ для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих ТОВ «Нордстар», податкових накладних, не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки відомості, які містяться в таких документах є недостовірними. При цьому сам по собі факт сплати коштів ТОВ «Нордстар», не є безумовним підтвердженням того, що поставки товарів мали місце, оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття продажу товарів, визначеного у пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПКУ.

У зв'язку з тим, що позивачем віднесено суми ПДВ по операціях з ТОВ «Нордстар»до податкового кредиту за січень 2011р., то в порушення п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, розділу V «Податку на додану вартість»Податкового кодексу України, позивачем неправомірно завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 33005,42грн.

Крім того, за результатами попередньої перевірки, яка оформлена актом від 21.03.11р. за №292/36/00293031, встановлено, що в порушення п.1.7 ст.1, 7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядки 18.2-21 розділу III Декларації з ПДВ "Розрахунки з бюджетом за звітній період" за грудень 2010р.) на суму 2622515грн., та донараховано податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 1821496грн., тобто від'ємне значення за грудень 2010р. відсутнє. Таким чином, в порушення п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПКУ, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2011р. в сумі 100000грн.

Отже, в порушення вимог п.1.7 ст.1, 7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7. ст.7 Закону від 03.04.97р. «Про податок на додану вартість», позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2010р. у сумі 5172 грн.; в порушення п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПКУ позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011р. на суму 100000грн.; в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПКУ позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011р. у сумі 121005грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що діяльність зазначених контрагентів позивача була направлена не на одержання економічного ефекту в результаті підприємницької або іншої економічної (господарської) діяльності, а виключно на отримання податкової вигоди за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності (в даному випадку для позивача).

У зв'язку з цим суд першої інстанції вірно критично оцінив докази надані представником позивача. Формальна наявність податкових накладних, актів виконаних робіт тощо в даному випадку не може бути достатньою підставою для доведеності виконання робіт (послуг) саме контрагентом позивача. Доводи позивача також не спростовують законності вчинених дій відповідача та не можуть бути підставою для звільнення позивача від обов'язку своєчасної сплати податків (зборів), обов'язкових платежів та правильності ведення податкової та бухгалтерської звітності та обліку. Таким чином, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Окрім аналізу наведених норм права та обставин встановлених судом першої інстанції судова колегія надала можливість представнику позивача -апелянту підтвердити товарність операцій, які були предметом дослідження податкового органу.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Докази, на які має послатися суд в ухвалених ним рішенні не є вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача надав деякі документи на підтвердження товарності спірних операцій, але судова колегія ставиться до них критично, так як вони мають розбіжності та не спростовують висновки суду першої інсткнції.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ЮГцемент» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 14.12.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький