Ухвала суду № 28104342, 10.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 р.Справа № 2а-17857/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. по справі № 2а-17857/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Харківський верстатобудівний завод" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі -відповідач), в якому просив суд, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000610841 від 05.09.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000610841 від 05.09.2011 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 4 жовтня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, приписи Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та перебуває на податковому обліку у відповідача.

Працівниками податкового органу була проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року, заявленої до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань податку на додану вартість наступних звітних періодів, про що був складений акт №1912/41-018/002223243 від 19.08.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні пп. "а" п.200.4 ст.200 ПК України, а саме завищено заявлену за червень 2011 року суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 25364,00 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000610841 від 05.09.2011 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25 364,00 грн., із штрафними (фінансовими) санкції - 1 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податковий кодекс України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 І1К України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статі, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктмо.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем то товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ "Веста" та ТОВ"Компанія Істсервіс", та правильність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за даними господарськими операціями, що були встановлені висновками акту перевірки позивача №1854/41-018/00223243 від 22.07.2011 року.

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Веста" з яким був укладений договір постачання природного газу від 11.12.2006 року №16/07-г, додаткова угода №3/10 до договору на поставку природного газу №16/07-г від 11.12.2006 року від 01.08.2010 року.

Крім цього, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Компанія Істсервіс", з якою був укладений договір поставки канцелярських товарів, який був здійснений у квітні-грудні 2010 року.

Колегія суддів погоджується з позицією позивача про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає що позов обґрунтований та позивачем було правильно сформований податковий кредит за результатами даних господарських операцій.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність у контрагентів позивача адміністративних та технічних ресурсів для здійснення даних господарських операцій, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, здійснення руху активів у позивача.

Крім цього, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції та застосування під час надання оцінки доказам правил ст.72 КАС України.

Частина 1 наведеної статті каже, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Судовими рішеннями були скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000570841 від 05.08.2011 року та № 0000580841 від 05.08.2011 року, які були ухвалені на підставі акту перевірки №1854/41-08/0223243 від 22.07.2011 року.

Окрім цього, колегія суддів, вважає правильними доводи суду першої інстанції про те, що невиконання контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань не несе негативні наслідки для позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга -задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. по справі № 2а-17857/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2012 р.