Ухвала суду № 28103545, 11.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р.Справа № 2а-8968/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2012р. по справі № 2а-8968/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.04.2012р. №0000461722, яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 91146,00 грн., у тому числі за основним платежем - 60764,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30382,00грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 р. адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.04.2012р. №0000461722, яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 91146,00грн., у тому числі за основним платежем - 60764,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30382,00грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1, 61000, АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 911,46 грн. (дев'ятсот одинадцять грн. 46 копійок).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, вважаючи оскаржувану постанову такою, що прийнята без врахування фактичних обставин справи, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу фізичної особи-підприємця, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом -НОМЕР_1, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Західній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з 04.11.2004 року за НОМЕР_2, зареєстрований платником податку на додану вартість з 25.12.2005 року (а.с.10-13).

17.04.2012 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питання підтвердження взаємовідносин з ПП «БАВАРІЯ- Ф», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 31.10.2011 року.

За наслідками вказаної перевірки складений акт від 17.04.2012 року № 293/172/НОМЕР_1 (а.с.14-21), яким встановлені порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 28.04.2012 року №0000461722, яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 91 146, 00 грн. у тому числі за основним платежем -60 764,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -30 382,00 грн. (а.с.22-23).

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, подавши до ДПА у Харківській області та ДПС України скаргу, за наслідками розгляду якої податкове повідомлення-рішення від 28.04.2012 року №0000461722 залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги від 27.07.2012р. №15307/Р/10-2315 податкове повідомлення-рішення від 28.04.2012 року №0000461722 та рішення ДПС у Харківській області від 27.06.2012 р. №893/Р/102-17, прийняте за розглядом первинної скарги, залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 01.07.2011 року між ПП «Баварія-Ф» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки № б/н, предметом якого є поставка Постачальником на користь Покупця товару на умовах, передбачених цим договором за асортиментом та кількістю, що визначені у Специфікаціях до договору (а.с.24).

Відповідно до Специфікації № 2 до договору від 01.07.2011 року Постачальник повинен поставити, а Покупець прийняти та оплатити наступний товар: «термоетикетка, ценникодержатель, пакети фасовочні, сітка 2000м. жовт., упаковка Лоток TR-098 F-86 210*155*3, пакет фасов. поліетілен 18*36, пакет фасов. поліетілен № 22, пакет п\п 16*18 (30), пакет п\п 16.5*25/30, пакет п\п 15*20/30, упаковка TR-030 500 шт./уп. (1-72), упаковка TR-059 (С-69), бумага May Copy A4 п80 500л, упаковка ПС-17, упаковка ПС-8, упаковка ПС-171, упаковка TR-119 300 шт./уп (AV-2), плівка ПВХ-СП450/1400/9 (PSF-450-2), стретч ПВХ (харчовий) 10*450*1500» та інші (а.с.25).

В підтвердження реальності вказаної господарської операції позивачем надано: виписані ПП «Баварія-Ф» податкові накладні від 17.10.2011 року № 230 на загальну суму 113 420,0 грн., в тому числі ПДВ -18 903,33 грн., від 20.10.2011 року № 279 на загальну суму 66 211,80 грн., в т.ч. ПДВ -11 035,30 грн., від 24.10.2011 року № 324 на загальну суму 65 620, 20 грн., в т.ч. ПДВ -10 936,70 грн., від 31.10.2011 року № 423 на загальну суму 119 330, 00 грн., в т.ч. ПДВ -19 888,33 грн. (а.с.34-37); видаткові накладні № РН-1710-10 від 17.10.2011 року, № РН-2010-09 від 20.10.2011 року, № РН-2410-07 від 24.10.2011 року, № РН-3110-08 від 31.10.2011 року (а.с.30-33), якими підтверджено факт отримання позивачем товару, що є предметом договору № б/н від 01.07.2011 року.

Крім того, в матеріалах справи містяться рахунки - фактури, що виписані ПП «Баварія-Ф»: № СФ-17/10-01 від 17.10.2011 року на загальну суму 113 420, 00 грн., № СФ-20/10-01 від 20.10.2011 року на загальну суму 66 211,80 грн., № СФ-24/10-01 від 24.10.2011 року на загальну суму 65 620, 20 грн., № СФ-31/10-01 від 31.10.2011 року на загальну суму 119 330,00 грн. (а.с.26-29).

Платіжні доручення та банківські виписки, які також наявні в матеріалах справи, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів у сумі 364 581,80 грн., що означає втрату позивачем права власності на ці кошти (а.с.42-53).

Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не надано.

Факт перевезення товару підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними від 17.10.2011 року Серії АС № 1710, від 20.10.2011 року Серії АС № 2010, від 24.10.2011 року Серії АС № 2410, від 31.10.2011 року Серії АС № 3110, з яких вбачається, що вантажовідправником є ПП «Баварія-Ф», вантажоодержувачем-ФОП ОСОБА_1, перевезення вантажу здійснювалося автопідприємством ФОП ОСОБА_2 (а.с.38-41).

Також, позивачем до матеріалів справи надані копії дозволів на розміщення об'єктів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування (об'єкту благоустрою) від 03.10.2008 року, від 02.02.2011 року, від 08.02.2011 року, відповідно до яких вбачається, що останні надані позивачу з метою розміщення магазину з реалізації продовольчих товарів та відділу з реалізації непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_2, та розміщення магазину з реалізації продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.59-62). Окрім того, господарську діяльність у спірному періоді позивач здійснював на підставі отриманих у ДПІ Жовтневому районі м. Харкова торгових патентів на право здійснення торгівельної діяльності серії ТПБ № 648883 та серії ТПБ № 648882 (а.с.66, 67).

Відповідно до долучених до матеріалів справи ліцензій, виданих регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Харківській області, ФОП ОСОБА_1 надано право здійснювати роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями за адресами розташування магазинів: АДРЕСА_2, та АДРЕСА_3 (а.с.60, 62-65).

Придбаний ФОП ОСОБА_1 товар використаний позивачем безпосередньо у власній господарській діяльності.

В ході судового розгляду справи встановлено, що в магазині з реалізації продовольчих товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, здійснюється фасування наступних видів товарів: круп, муки, цукру, фасування кондитерських виробів, фасування кондитерських виробів власного виробництва, фасування салатів власного виробництва, пакування молочних продуктів, фасування курки охолодженої, замороженої риби, продуктів кулінарії та полу фабрикатів, фасування овочів та фруктів. Крім того, в усіх відділах магазину розміщуються фасувальні пакети для самостійного пакування покупцем обраного товару. Також, з метою здійснення фасування товарів, позивач має необхідне для цього процесу обладнання, а саме -«упаковщик «Холодный стол», упаковщик «Гарячий стол», стол разделочный Т-02, ВХ-450 Горячий стол, Весы электронные САS AP-1(30EX), Весы чекопечатающие LP-15R/1.6/ Этикет -пистолет МХ 2116, стол производственный с бортом и покой 1700х600х850, слайсер "sirman mirra" 250, ломтерезка 195 мм, этикет пистолет С20, весы SM 300P Ethernet 15 кг.СГП и др.», що підтверджується наданими позивачем первинними документами на придбання цього обладнання (а.с.130-139).

Крім того, позивачем до матеріалів справи надані акти списання матеріалів від 30.11.2011 року та від 31.12.2011 року, які підтверджують факт використання придбаних товарів відповідно до умов договору від 01.07.2011 року № б/н у ПП «Баварія-Ф» у власній господарській діяльності (а.с.72-77).

Також, з матеріалів справи вбачається, що облік проданих товарів у магазинах ведеться через касові апарати, про що свідчать звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), в тому числі за жовтень 2011 року, в якому визначена загальна сума розрахунків за місяць -2056298,22 грн. (а.с.84).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ФОП ОСОБА_1 збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ПП «Баварія-Ф», взаємопов'язаності позивача та ПП «Баварія-Ф», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В акті перевірки та в апеляційній скарзі позивач посилається на акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Баварія-Ф», а саме: акт № 2497/23-30/31635757 від 22.12.2011 року, та зазначає, що обставини, викладені в цьому акті, свідчать про неможливість ПП «Баварія-Ф» реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

З цього приводу колегія суддів зазначає на те, що в ст. 83 Податкового кодексу України наведено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства позивачем.

Крім того, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не доведено факту вчинення ФОП ОСОБА_1 податкового правопорушення, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2012р. по справі № 2а-8968/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П'янова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.