Ухвала суду № 28103341, 12.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/1590/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

за участю представника позивача Лазоренко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. по справі № 2а-1670/1590/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

треті особи Державна фінансова інспекція в Полтавській області ,

Кременчуцька міська рада Полтавської області

про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі по справі - відповідач), треті особи Державна фінансова інспекція в Полтавській області, Кременчуцька міська рада Полтавської області, в якому просило суд:

- визнати незаконними дій Кременчуцької ОДПІ в частині складення акту про результати документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності від 11 червня 2010 року № 3005/15-227/33180734, визнати цей документ незаконним та скасувати його;

- визнати незаконними дії Кременчуцької ОДПІ в частині складення податкових повідомлень-рішень, а саме: від 21 червня 2010 року № 000573/0/1503/0/2010, від 10 вересня 2010 року № 0005731503/1/2965, від 25 листопада 2010 року № 0005731503/2/3920, від 25 листопада 2010 року № 0011151503/2/3921 визнати ці документи незаконними та скасувати їх;

- визнати незаконними дії Кременчуцької ОДПІ в частині списання активів ТОВ "Торгова гільдія", вчинені в лютому 2012 року, за рахунок грошових коштів, сплачених позивачем в рахунок орендної плати за землю за січень 2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, треті особи Державна фінансова інспекція в Полтавській області, Кременчуцька міська рада Полтавської області про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень в частині визнання незаконними дій Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції щодо складення акту перевірки від 11 червня 2010 року № 3005/15-227/33180734 та визнання незаконним та скасування акту перевірки закрито.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " та Закону України "Про плату за землю".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" (код ЄДРПОУ 33180734) є орендарем земельних ділянок комунальної власності на підставі укладених із Кременчуцькою міською радою договорів оренди земельної ділянки від 23 квітня 2007 року, 24 жовтня 2007 року, 18 грудня 2007 року.

Позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік, в яких самостійно нараховано орендну плату згідно з договорами оренди земельної ділянки за 2008 рік в розмірі 157 222, 17 грн.

З 07 червня 2010 року по 10 червня 2010 року відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ " Кременчуцька торгова гільдія", поданих за 2008 рік, з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом винесено акт № 3005/15-227/33180734 від 11 червня 2010 року, в якому відображено виявлені порушення вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за січень-грудень 2008 року на 13 881, 81 грн., в тому числі за січень 2008 року -1193,75 грн., за лютий 2008 року -1193,75 грн., за березень 2008 року -1193,75 грн., за квітень 2008 року -1193, 75 грн., за травень 2008 року -1193,75 грн., за червень 2008 року -1193,75 грн., за липень 2008 року -1193,75 грн., за серпень 2008 року -1193,75 грн., за вересень 2008 року -1193, 75 грн., за жовтень 2008 року -1193,75 грн., за листопад 2008 року -1042,74 грн., за грудень 2008 року -901,57 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2010 № 000573/0/1503/0/2010, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності на суму 20822,72 грн., в тому числі за основним платежем - 13881,81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6940,91 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2010 року № 0005731503/1/2965, від 25 листопада 2010 року № 0005731503/2/3920, від 25 листопада 2010 року № 0011151503/2/3921.

Позивач, не погоджуючись із висновком відповідача про порушення ним умов договорів оренди землі, вважаючи податкові повідомлення-рішення безпідставними та упередженими, звернувся до суду з вимогою про визнання незаконними дій Кременчуцької ОДПІ в частині складення податкових повідомлень-рішень, визнання їх незаконними та скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Законом України "Про внесення змін в Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року N 2505 пункт 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" викладено в новій редакції: "8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)".

Отже, до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності вважається податковим зобов'язанням з 01 січня 2005 року та справляється в порядку, визначеному Законом України "Про плату за землю" та Законом України "Про оренду землі".

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається незалежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно статті 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, згідно статті 13 Закону України "Про плату за землю" - договір оренди такої земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 квітня 2007 року між Кременчуцькою міською радою (як орендодавцем) та ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" (як орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки площею 1 788,00 кв.м. по вул. Першотравнева, 3 в м. Кременчуці з метою несільськогосподарського використання для благоустрою території. Відповідно до умов даного договору орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно.

24 жовтня 2007 року між позивачем та Кременчуцькою міською радою укладено два договори оренди земельних ділянок з метою несільськогосподарського використання площами 293,00 кв. м. та 467,00 кв.м. по вул. Першотравневій в м. Кременчуці напроти ж/б № 29/5 для будівництва 4-х поверхового багатофункціонального комплексу. Відповідно до положень даних договорів, орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 1 % від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 20975 кв. м. та 2 % від грошової оцінки землі щорічно.

18 грудня 2007 року між Кременчуцькою міською радою (як орендодавцем) та ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" (як орендарем) укладено два договори оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 966,00 кв. м. по пров. Літературному в м. Кременчуці (район буд. № 3) для будівництва "Центру спілкування та бізнесу" та 4 722,00 кв.м. в районі перехрестя вул.. Республіканської та вул. Д.Бєдного в м. Кременчуці для будівництва торгового центру. Відповідно до умов даних договорів орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно.

З матеріалів справи вбачається, що всі вищевказані договори зареєстровані у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи.

Колегією суддів встановлено, що змін та додаткових угод до вказаних договорів з приводу розміру орендної плати суб'єктами цих правовідносин не приймалось.

Відповідно до положень даних договорів, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

На час дії зазначених договорів оренди діяла нова редакція частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до внесених змін Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України": "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

Отже, мінімальний розмір орендної плати для позивача мав складати не менше трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Зокрема, статтею 7 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, визначається у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону (до яких орендована позивачем земельна ділянка не відноситься).

Між тим, у договорах оренди від 23 квітня 2007 року, 24 жовтня 2007 року, 18 грудня 2007 року застосовувалися менші розміри орендної плати, ніж передбачені чинним законодавством.

У зв'язку з тим, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати яких регламентовано положеннями спеціального Закону, позицію позивача стосовно того, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, колегія суддів вважає необґрунтованою, оскільки не можуть застосовуватися положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать спеціальному Закону.

При цьому колегія суддів виходить з того, що податкова політика держави головним чином реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.

У рішенні від 16 грудня 2010 року № 5-рп/2010 "У справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", статті 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Конституційний Суд України встановив, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Таким чином, умови договорів оренди землі від 23 квітня 2007 року, 24 жовтня 2007 року, 18 грудня 2007 року, укладених позивачем з Кременчуцькою міською радою, щодо розміру орендної плати (як податкового зобов'язання), який нижчий, ніж передбачений законодавством, є такими, що порушують публічний порядок у сфері оподаткування.

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 10/-VI (щодо мінімального розміру орендної плати - не менше 3% грошової оцінки), діяли протягом періоду часу з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року, оскільки були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.

Між тим, Законом України від 03 червня 2008 року N 309-VІ частина четверта статті 21 Закону України "Про оренду землі" знову викладена в новій редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати для позивача - трикратний розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Даний Закон набрав чинності з моменту опублікування (04 червня 2008 року) та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України від 28 грудня .2007 року N 107-VІ (з 22 травня 2008 року).

Отже, протягом періоду з 01 січня 2008 року по 01 травня 2010 року, діяли норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності - не менше 3% грошової оцінки землі.

З огляду на викладене, доводи позивача про відсутність у нього обов'язку по сплаті донарахованого податкового зобов'язання відповідачем за 2008 рік щодо орендної плати за користування земельними ділянками є необґрунтованими.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 21 червня 2010 року № 000573/0/1503/0/2010, від 10 вересня 2010 року № 0005731503/1/2965, від 25 листопада 2010 року № 0005731503/2/3920, від 25 листопада 2010 року № 0011151503/2/3921 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також не підлягає задоволенню позовна вимога щодо визнання незаконними дії Кременчуцької ОДПІ в частині списання активів ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія", вчинені в лютому 2012 року, за рахунок грошових коштів, сплачених позивачем в рахунок орендної плати за землю за січень 2012 року, оскільки після звернення до суду Кременчуцькою ОДПІ не були списані ці суми. Доказів списання активів в лютому 2012 року за рахунок грошових коштів сплачених позивачем в рахунок орендної плати за землю за січень 2012 року сторонами не надано.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконними дій Кременчуцької ОДПІ в частині складення акту про результати документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності від 11 червня 2010 року № 3005/15-227/33180734, визнання цього документу незаконним та скасування його, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо закриття провадження в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом першим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративною юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу частини другої статті 2, пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд першої інстанції вірно вважає, що акт перевірки не може бути предметом оскарження в адміністративному суді, позаяк такий акт є лише носієм доказової інформації та не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень. Так само і діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства.

Тому як власне акт перевірки, так і дії посадових осіб податкового органу з проведення перевірки та зі складення цього акту не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання, не змінюють стану його суб'єктивних прав.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. по справі № 2а-1670/1590/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 18.12.2012 р.