Ухвала суду № 28103239, 12.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р.Справа № 2а-3106/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р. по справі № 2а-3106/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення рішення від 02.03.2012 року № 0000851520 та № 0000861520.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкові повідомлення рішення від 02.03.2012 року № 0000851520 та № 0000861520.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні ".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Фахівцями відповідача 16.02.2012 року проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Промбуд-монтажінвест "щодо відображення у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 20.02.2012 року № 483/15-215/30429969, яким встановлено порушення п.201.8, 201.10 ст.201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2011 року на 5660 грн.; ч.1 ст.203, ст..215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів щодо придбання ТМЦ; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст..185, 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму5660 грн.;п.200.1 ст.200 ПК України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) в розмірі 1189 грн. та відповідно занижено суму податкового зобов'язання , що підлягає до сплати у бюджет у розмірі 4471 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 02.03.2012 року № 0000851520, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4471 грн., та нараховані штрафні санкції у розмірі 1117,75 грн. та податкове повідомлення рішення № 0000861520, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1189,00 грн. та визначено штрафну санкцію у сумі 297,25 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п.198.1-198.3 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Відповідно до п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим в якості платника податку, в порядку, визначеному ст. 183 ПК України.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладене, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд першої інстанції з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" укладено договір від 21.10.2011 року № 1021 на виготовлення металевих дверей та плінтусів (п.1.1 Договору) згідно технічного завдання, що є додатком до договору.

Вказані роботи виконані ТОВ "Промбуд-монтажінвест", що підтверджується актами приймання-передачі давальницької сировини від 24, 28.10.2011 року, видатковими та податковими накладними на придбання товарів, які були використані ТОВ "Промбуд-монтажінвест", рахунком-фактурою від 21.10.2011року, актами виконаних робіт від 31.102011 року.

Вартість вказаних робіт сплачена позивачем контрагенту в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 158 від 25.10.2011 року, виписками по банківському рахунку від 25.10.2011 року № 811 та від 30.11.2011 року № 811. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються колегією суддів належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу позивача ТОВ "Промбуд-монтажінвест" виписана податкова накладна від 25.10.2011 року № 247, яка відповідає вимогам ст.201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення.

Факт подальшої передачі робіт виконаних контрагентом та їх приймання підтверджується податковими накладними, атами приймання виконаних робіт, договорами транспортування, квитанціями на здійснення оплати транспортних послуг та виписками по рахунку на підтвердження оплати за поставлений товар та отримані транспортні послуги (а.с.118-152)

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ "Промбуд-монтажінвест" виконано договір від 21.10.2011 року №1021, результати якого використані позивачем відповідно до основного виду діяльності.

Щодо посилань податкового органу на акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промбуд-монтажінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з вересень-жовтень 2011 року № 249/23-03-05/36987611 від 13.12.11 року (а.с.58-64), як підстави встановлення порушень податкового законодавства позивачем, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232; далі за текстом Порядок № 1232), колегія суддів доходить до висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають значення лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути визнаний належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для встановлення позивачем порушень податкового законодавства стало анулювання 14.10.2011 року свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Промбуд-монтажінвест".

Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року скасовано рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 14.10.2011 року № 83/15-02-36 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 року вказану постанову суду першої інстанції залишено без змін (а.с.153-158).

Як зазначив у своєму листі від 02.08.2010 р. № 1172/11/13-10 "Щодо анулювання реєстрації платників податку на додану вартість" Вищий адміністративний суд України (п.3 листа) у разі набрання законної сили рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Наведене означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

У відповідності до п. 5.6.1. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 07.11.2011 р. № 1394 підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Пунктом 5.6.2. цього Положення визначено, що у разі відміни рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою "Перереєстрація" та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

Колегія суддів зазначає, що підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 201.8, 201.9, 201.10 ст. 201 вказаного кодексу визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, а також встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від контрагента ТОВ "Промбуд-монтажінвест" та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення рішення від 02.03.2012 року № 0000851520, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4471 грн., та нараховані штрафні санкції у розмірі 1117,75 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000861520, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1189,00 грн. та визначено штрафну санкцію у сумі 297,25 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі підпунктів 54.3, 58.1 ПК України. Відповідно до зазначеної норми закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (п.200.3,200.4 ст.200 ПК України).

Оскільки судовим розглядом встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2011 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення № 0000861520, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1189,00 грн. та визначено штрафну санкцію в сумі 297,25 грн.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р. по справі № 2а-3106/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.