Ухвала суду № 28102786, 19.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2012 р. м. Київ К-40176/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Борисенко І.В., Карась О.В.,

за участю секретаря Корженкової І.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Лугметалургмонтаж" (далі -Товариство) та ОСОБА_1

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.06.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010

у справі № 2а-27434/09/1270

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська (далі -ДПІ),

головного державного податкового ревізора-інспектора відділу проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ Деордиці Галини Миколаївни,

інспектора відділу організації роботи моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, ДПІ Миронової Любові Федорівни,

старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ Ульянової Олени Юріївни

та виконуючого обов'язки начальника ДПІ Слюсара Олександра Анатолійовича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_1,

та прокуратури Жовтневого району м. Луганська,

про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -не з'явились,

відповідача -Петрової І.В.,

Генеральної прокуратури України -Турлової Ю.А.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про: визнання незаконними дій посадових осіб ДПІ щодо складення актів відмови від підпису та відмови від отримання акта перевірки від 04.02.2009; визнання незаконними дій посадових осіб ДПІ, які полягали у передчасному винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2009 № 000029310/0, від 28.04.2009 № 000029310/1, від 14.07.2009 № 000029310/2, від 30.09.2009 № 000029310/3, за якими позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 315 732 грн. (у тому числі 657 866 грн. за основним платежем та 657 866 грн. за штрафними санкціями), а також податкових повідомлень-рішень від 12.02.2009 № 0000302310/0, від 28.04.2009 № 0000302310/1, від 14.07.2009 № 0000302310/2 та від 30.09.2009 № 0000302310/3, за якими Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 033 411,50 грн. (у тому числі 688 941 грн. за основним платежем та 344 470,50 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.06.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010, у позові відмовлено.

На вказані судові акти Товариством та ОСОБА_1 подано касаційні скарги, в якій скаржники просять повністю задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2008, за наслідками якої складено акт від 04.02.2009 № 93/23/34450402 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.02.2009 № 000029310/0 та від 12.02.2009 № 0000302310/0, за якими позивачеві донараховано оспорювані суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Підставою для зазначених донарахувань став висновок ДПІ про те, що Товариство незаконно відобразило у складі валових витрат при визначенні бази оподаткування податку на прибуток 2 631 463 грн. в рамках господарських правовідносин з приватним підприємством «Терікон-2007»(далі -ПП «Терікон-2007») за договором субпідряду від 01.11.2007 № ДГ-67, а також безпідставно включило до податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 526 962 грн., пред'явлену йому названим постачальником у ціні поставлених будівельно-монтажних робіт.

Виключаючи вказані суми витрат та податкового кредиту з податкового обліку Товариства, ДПІ виходила з факту підписання первинних документів від імені ПП «Терікон-2007»невстановленими особами, позаяк ОСОБА_8 (який значився директором цього підприємства) заперечує свою причетність до його діяльності. Реєстрація ПП «Терікон-2007»на підставних осіб стала причиною для визнання недійсним запису про реєстрацію цієї юридичної особи в судовому порядку, що потягнуло і анулювання його реєстрації платником ПДВ.

Додатково судами під час розгляду справи встановлено, що ПП «Терікон-2007»не мав трудових ресурсів та матеріально-технічної бази (у тому числі складських приміщень, транспортних засобів тощо), об'єктивно необхідних для виконання спірних підрядних робіт, а також не отримував ліцензію на провадження господарської діяльності у сфері будівництва.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктом 7.2.6 пункту 7.2, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»умовою визнання податкової вигоди платника (яка передбачає, зокрема, зменшення бази оподаткування на суму понесених витрат) є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

Оцінивши доводи оспорюваних Товариством рішень податкової інспекції, подані нею докази на спростування презумпції добросовісності платника, попередні судові інстанції дійшли об'єктивного висновку про неможливість виконання ПП «Терікон-2007»поставки спірних субпідрядних робіт позивачеві.

Твердження Товариства, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаних висновків. Посилання позивача на подальшу передачу отриманих від ПП «Терікон-2007»робіт своїм замовникам також не доводять виконання спірних робіт саме цим постачальником.

Слід зазначити, якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товари (роботи, послуги) справді придбавалися позивачем, але не в тих осіб, що зазначені в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право Товариства на податковий кредит та валові витрати.

Суди цілком правомірно відмовили і в частині позовних вимог щодо визнання незаконними дій посадових осіб ДПІ щодо складення актів відмови від підпису та відмови від отримання акта перевірки від 04.02.2009, а також дій стосовно передчасного винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Адже вказані дії не відповідають критеріями юридичної значущості, позаяк жодним чином не впливають на стан суб'єктивних прав та обов'язків позивача. А відтак ці дії не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.

З урахуванням викладеного процесуальні підстави для скасування оскаржуваних судових актів зі спору відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Лугметалургмонтаж" та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 у справі № 2а-27434/09/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.В. Борисенко О.В. Карась