Ухвала суду № 28102671, 22.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/34115/11

№ К/9991/34115/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010

у справі № 2а-4272/09/0670 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Толін»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.05.2009 № 0000652301/1.

Висновок суду вмотивований тим, що норми підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР) не поширюються на нерезидентів України при здійсненні операцій з експорту товарів. А також з мотивів недоведеності податковим органом у силу норми підпункту 1.20.8 пункту 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР) невідповідності ціни реалізації позивачем товарів (пиломатеріалів) рівню звичайних цін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надання заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 04.03.2009 № 1337/23-1/34788720/0110, про порушення норм підпунктів 7.4.1., 7.4.3 пункту 7.4 ст.7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/93-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 26980,00 грн. (у тому числі: 2007 рік -622,00 грн., 2008 рік: І квартал -16510,00 грн., півріччя -25366,00 грн., 9 місяців -25878,00 грн., 2008 рік -26358,00 грн.). Вказані порушення, за висновком податкового органу, мали місце у зв`язку з заниженням валового доходу на 96950,00 грн. за 2008 рік (у т.ч. 1 квартал -63710,00 грн., півріччя -96950,00 грн., 9 місяців -96950,00 грн, 2008 рік -96950,00 грн.) за операціями з експортних поставок за межі митної території України пиломатеріалів Приватному підприємству «НУХА АЛХАТАБЕ»(Саудівська Аравія) згідно контракту від 29.05.2007 № 4/2007 за цінами нижче митної вартості, яку ДПІ визначило як рівень звичайних цін.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.05.2009 № 0000652301/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 33102,00 грн.( у т.ч. 24238,00 грн. - основний платіж, 8864,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (продавець) та ПП «НУХА АЛХАТАБЕ»(Саудівська Аравія) (покупець) укладений контракт від 29.05.2007 № 4/2007, за умовами якого продавець зобов`язувався поставити пиломатеріали загальною вартістю 500000 дол. США до 31.12.2007. Поставку товару за цим контрактом позивач здійснював за договірними цінами, які нижче митної вартості, яка визначена у вантажних митних деклараціях, оформлених у режимі експорту (ВМД).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР) доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками (підпункт 7.4.3 пункту 7.4 вказаної статті, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.2004 р. № 1957-IV).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили, поміж іншим, з того, що норми підпункту підпункт 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 334/94-ВР не поширюються на операції з поставки нерезиденту, оскільки він не є платником податку на прибуток у розумінні підпункту 2.1.2 пункту 2.1 ст.2 цього Закону, а дохід від цих операцій отримував позивач.

З таким висновком, однак, не можна погодитись, так як він суперечить нормам підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 ст.7 Закону № 334/94-ВР. Завданням правового регулювання цих норм є встановлення нижчої межі ціни реалізації продукції особам, які сплачують податок на прибуток за іншими ставками, або не є платниками податку на прибуток, зокрема нерезидентам, з якої має вираховуватись сума податкового зобов`язання, - рівень звичайних цін.

При цьому однак, відповідачем не було доведено того, що ціна договору, за якою позивач здійснював реалізацію пиломатеріалів не відповідає рівню звичайних цін.

Згідно з абзацами першим та другим підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг)..

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (абзац перший підпункту 1.20.2 цього пункту).

Співставними умовами для визначення звичайної ціни на товар, що реалізується на експорт, є умови реалізації ідентичного товару (а за його відсутності -однорідного товару) також за експортними операціями.

Разом з тим, як встановлено у судовому процесі, за рівень звичайних цін при донарахуванні ПП «Толін»суми податкових зобов'язань з операцій з продажу пиломатеріалів за експортними поставками згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності яких виник спір, була взята митна вартість товару, задекларована позивачем при вивезенні товару за митну територію України в режимі експорту.

Відповідно до статті 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Оскільки формування цін на зовнішньому ринку відбувається в умовах, які не можна вважати співставними з правилами визначення митної вартості товару, що вивозиться за митну територію України, податковий орган визначив рівень звичайних цін при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації пиломатеріалів на рівні митної вартості, яка визначена у ВДМ, з порушенням норм підпунктів 1.20.1 та 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР.

З огляду на це висновок судів про недоведеність податковим органом факту невідповідності ціни продажу пиломатеріалів рівню звичайних цін відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак