Ухвала суду № 28102533, 04.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 року м. Київ К-58391/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009

у справі № 13/153 ( 22-а-29211/08 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузевий комерційний центр "Бліц -сервіс"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатогалузевий комерційний центр "Бліц -сервіс" (далі по тексту -позивач, ТОВ "БКЦ "Бліц -сервіс ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2008 , залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ проведено позапланову перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення позивачем до бюджету сум податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ТОВ «Леокос»за період з 01.01.2005 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2007 № 4285/23-200-30973320.

Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29 500 грн. за липень 2005 року.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято рішення №0000442330/0 від 01.10.2007 року про застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства на загальну суму 44250 грн.

Нарахування податку на додану вартість здійснено на підставі того, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005 року визнано недійсним статут ТОВ «Леокос»з моменту реєстрації, а саме з 12.10.2004 року, визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію № 10661020000000475 з моменту реєстрації, визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ № 35356227 з 22.11.2004 року, у зв'язку з чим податкова накладна, виписана позивачу, не може бути прийнята до уваги при включенні позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону.

Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затверджене наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429 передбачає, що виключення платника податку з реєстру здійснюється на підставі акта про анулювання в порядку, передбаченому п. 25 наведеного положення. Вказаним пунктом визначаються дії чи події, які визначають дату виключення з реєстру. Пунктом 25.2 вказаного положення визначено, що датою виключення із реєстру є відповідна дата прийняття рішення судом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем і ТОВ «Леокос»укладено договір купівлі-продажу № 72 від 06.07.2005 року. На підставі видаткової накладної № 66-ШК від 15.07.05 року відбулось оприбуткування товару на загальну суму 177000 грн. та виписано податкову накладну від 07.07.2005 року № 153.

В той же час, рішення Деснянського районного суду м. Києва, яким скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Леокос», ухвалено 27.12.2005 року, отже, на момент видачі податкової накладної та виникнення податкових зобов'язань за договором між позивачем та ТОВ «Леокос», останнє було зареєстроване як платник податку на додану вартість та знаходилось в реєстрі платників податку на додану вартість.

Крім того, до матеріалів справи долучено лист Головного управління статистики у м. Києві № 13-1385 від 03.03.2008 року, відповідно до якого станом на 03.03.2008 року ТОВ «Леокос»значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2008 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов