Ухвала суду № 28102412, 03.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2012 р. м. Київ К-16717/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Кошіля В.В.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Життя»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.12.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010

у справі № 2-а-11607/08 ( 22-а-6172/09 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Життя»

до Державної податкової інспекції у місті Вінниці

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.12.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Життя»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, скасувавши податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 28.05.2008 № 0000752310/0. Посилається на порушення судами норм процесуального права: ч. 4 ст. 72, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та матеріального права: ч. 8, ч. 9, ч. 14 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

На підставі наказу № 847/23п від 16.05.2008 та направлення № 1243/10/23 від 16.05.2008 відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань правильності обчислення податку на додану вартість за період з 01.01.2006 по 01.06.2007, за результатами якої складено акт №1086/2310/20083347 від 26.05.2008р.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 167/97-ВР, яке полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість у загальній сумі 641900,00 грн., у тому числі за липень 2006 року у сумі 108487,00 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 28.07.2006, за вересень 2006 року у сумі 65077,00 грн. на підставі податкової накладної від 30.09.2006 № 23 та за жовтень 2006 року у сумі 468335,4 грн. на підставі податкової накладної від 30.10.2006 № 33.

Відповідно до акту перевірки податковим повідомленням-рішенням № 0000752310/0 від 28.05.2008 позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 962850 грн., в тому числі 641900 грн. основного платежу та 320950 штрафних санкцій.

Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.09.2008 у справі № 1-545/08 ОСОБА_1 (генерального директора ТОВ «Життя») визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення).

Вироком встановлено, що вказана особа у період часу з 25.06.2006 по 20.10.2006 при проведенні ремонтно-будівельних робіт на Київській кондитерській фабриці ім. К. Маркса вчинила службове підроблення, а саме: внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а також видала їх для використання шляхом надання для проведення по бухгалтерському обліку підприємства та до ДПІ у м. Вінниці, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді несплати до бюджету держави у липні та вересні 2006 року податку на додану вартість у загальній сумі 173565 грн.

Ці обставини стосувалися господарських операцій за договорами підряду від 25.06.2006 та 05.07.2006, укладеними з ТОВ «ТНС Сервіс»на проведення ремонтно-будівельних робіт блоку "А" на ККФ ім. К. Маркса, за якими відбулося неправомірне формування (з метою зменшення податкового навантаження з податку на додану вартість за липень та вересень 2006 року) податкового кредиту на підставі виданих від імені ТОВ «ТНС Сервіс»податкових накладних № 1 від 28.07.2006 на суму ПДВ 108487 грн. та № 23 від 30.09.2006 на суму ПДВ 65077,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосувавши положення ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, виходив із встановлених вироком суду обставин щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту на підставі виданих від імені ТОВ «ТНС Сервіс» податкових накладних № 1 від 28.07.2006 на суму ПДВ 108487 грн. та № 23 від 30.09.2006 на суму ПДВ 65077,00 грн. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що через встановлені вироком суду обставини податкові накладні № 1 від 28.07.2006 та № 23 від 30.09.2006 вважаються недійсними та позбавляють ТОВ «Життя»права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ у сумі 641900,20 грн.

Разом з тим, як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підставою для визначення спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість у загальній сумі 641900,00 грн. не тільки на підставі податкових накладних № 1 від 28.07.2006 на суму ПДВ 108487,00 грн. та № 23 від 30.09.2006 на суму ПДВ 65077,00 грн., а і на підставі податкової накладної № 33 від 30.10.2006 за жовтень 2006 року на суму ПДВ 468335,4 грн., обставини щодо якої не знайшли свого відображення у вироку суду.

Проте, суди не дослідили правомірності формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2006 року на суму 468335,4 грн. на підставі податкової накладної № 33 від 30.10.2006 за жовтень 2006 року, не надали оцінки такій податковій накладній при безпосередньому її дослідженні, не дослідили обставин, з яких податковий орган вважає його формування неправомірним, та обставин, якими позивач обґрунтовує власну позицію.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, у разі відсутності таких доказів їх витребувати, та вирішити, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Життя»залишити задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

В.В. Кошіль