Ухвала суду № 28102358, 22.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/14531/11

№ К/9991/14531/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011

у справі № 2-а-7026/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стекс-Схід»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 04.02.2010 № 000011800/0, від 22.02.2010 № 000011800/1.

У касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надання заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку ТОВ «Стекс-Схід»податкових зобов`язань з ПДВ, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.01.2010 за № 158/18-010/33205601, про порушення норм підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, у результаті чого позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ за листопад 2008 року у сумі 2287,87 грн., грудень 2008 року -19970,00 грн. Вказані порушення, за висновком ДПІ, мали місце за господарськими операціями з поставки позивачу підрядних робіт ТОВ «Релан»за нікчемним правочином. Підставою для висновку про нікчемність вказаних господарських операцій став лист старшого прокурора відділу прокуратури Харківської області від 01.07.2009 № 04/5-31, яким повідомлено про те, що ОСОБА_4, директор ТОВ «Релан», не має жодного відношення до діяльності цього товариства, та згідно висновків судово-почеркознавчої експертизи первинні документи були підписані іншою особою.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Релан»(виконавець) було укладено договір на електромонтажні роботи від 26.09.2008 № 09/4-Е, за умовами якого виконавець зобов`язувався виконати електромонтажні роботи. На підтвердження виконання вказаного договору, позивач додав до матеріалів справи підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, актами прийняття виконаних підрядних робіт, локальними кошторисами, оплатою вартості робіт. Факт здійснення поставки послуг за вказаним договором відповідачем не оспорюється.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з (придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 вказаної статті у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості товарів (послуг) до складу валових витрат та включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На підставі досліджених у судовому процесі доказів, а саме: копій податкових накладних, договірних цін, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, відомостей ресурсів до актів виконаних робіт, платіжних доручень (а.с.12-34, 98-101, 107-110, 116-123 т.1), оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про підтвердження факту виконання вказаних підрядних робіт та встановили факт подальшого використання цих підрядних робіт на виконання договорів субпідряду від 23.06.2008 № 2/7-08Г, укладених між Корпорацією «ДоброБуд»(генпідрядник) та позивачем (субпідрядник), від 17.10.2008 № 6 та від 10.11.2008 № 10, укладених між ТОВ «АН «Гелана»(генпідрядник) та позивачем (субпідрядник).

Будь-яких доводів на спростування факту поставки позивачу зазначеними постачальниками товару МДПІ не наводить.

Доводи відповідача про те, що податкові накладні, виписані ТОВ «Релан»були підписані не директором цього товариства не можуть свідчити про фіктивність господарських операцій, на виконання яких вони були виписані за факту встановлення реальності вчинених господарських операцій.

Визнаючи не доведеним факт укладення позивачем з ТОВ «Релан»фіктивного правочину -договору підряду, суд обґрунтовано виходив з того, що ДПІ не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаний щодо порушення вказаним товариством чинного податкового законодавства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про недоведеність відповідачем у силу норми частини 2 ст. 71 КАС України нікчемності господарських операцій за договором на електромонтажні роботи від 26.09.2008 № 09/4-Е, укладеним між позивачем та ТОВ «Релан».

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак