Ухвала суду № 28102014, 03.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2012 р. м. Київ К-23214/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Кошіля В.В.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство комплексної безпеки «Стелс»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010

у справі №2а-38412/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агентства комплексної безпеки «Стелс»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова №0000031800/0 від 30.04.2009, стягнуто з держбюджету на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача за період з 01.10.2007 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт №2083/18/31236203 від 23.04.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення позивачем вимог пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 та п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997. Підставою для таких висновків стало надання позивачеві послуг по виготовленню та розповсюдженню поліграфічної продукції ФОП ОСОБА_2 відповідно до податкових накладних №747 від 30.09.2008 ПДВ в сумі 2500 грн., №652 від 31.08.2008 ПДВ - 2000 грн., №574 від 31.07.2008 ПДВ -2000 грн., на підставі яких сплачений позивачем в ціні послуг податок на додану вартість в включався до складу податкового кредиту звітного періоду. При цьому податковим органом встановлено здійснення позивачем оплати в безготівковій формі. Однак, на думку відповідача зазначені правочини є нікчемними, що виключає право позивача на формування за їх наслідками податкового кредиту.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000031800/0 від 30.04.2009, яким визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 6500 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3250 грн.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтував своє рішення дотриманням позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту, з огляду на те, що суми податку, сплаченого у відповідних звітних періодах, у зв'язку з придбанням послуг, віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих ФОП ОСОБА_2, який є платниками податку на додану вартість, видані ним податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону, проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено, і зазначені обставини не спростовані відповідачем.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань за спірним податковим повідомленням-рішенням є правильними.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, помилково вважав, що укладений позивачем з ФОП ОСОБА_2 договір про виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції є нікчемним в силу ст.228 ЦК України, оскільки обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, ним не встановлено, зокрема, докази наявності у відповідачів податкових зобов'язань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору, чи обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, відсутні.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство комплексної безпеки «Стелс»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2009 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді В.В.Кошіль

Н.Г.Пилипчук