Постанова № 28101426, 23.07.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв

23.07.2012 р. Справа № 2а-2754/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. за участю секретаря судового засідання Пиньошко М. С. розглянув адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування", вул. Миру, 11, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001

доЮжноукраїнської об"єднаної державної податкової інспекції Миколаївської обл. Державної податкової служби, вул. Комсомольська, 3, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 проскасування податкового повідомлення - рішення від 28.02.2012р. № 0000112301, від 28.02.2012р. № 0000102301,

За участю представників:

від позивача: Сербіна К.Л.

від позивача: Чебана В.О.

від позивача: Однороз Н.В.

від відповідача: Тиртичної І.М.

В С Т А Н О В И В:

керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч. 3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування" - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області від 28 лютого 2012 року № 0000112301 та № 0000102301.

Повернути на користь Приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування» сплачені кошти судового збору у сумі 2 188,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. В. Лісовська

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

23.07.2012 р. Справа № 2а-2754/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. за участю секретаря судового засідання Пиньошко М. С. розглянув адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування", вул. Миру, 11, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001

доЮжноукраїнської об"єднаної державної податкової інспекції Миколаївської обл. Державної податкової служби, вул. Комсомольська, 3, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 проскасування податкового повідомлення - рішення від 28.02.2012р. № 0000112301, від 28.02.2012р. № 0000102301,

За участю представників:

від позивача: Сербіна К.Л.

від позивача: Чебана В.О.

від позивача: Однороз Н.В.

від відповідача: Тиртичної І.М.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство „Южноукраїнський комбінат харчування" звернулося до адміністративного суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових рішень повідомлень від 28.02.2012 рок у№ 0000112301 та № 0000102301.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час проведення Відповідачем виїзної планової перевірки підприємства перевіряючи дійшли хибних висновків щодо невірного формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період за наслідками господарський операцій з ТОВ „Байкал ЛТД" та ПП „Нольга"а також збільшення підприємством сум валових витрат.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, надав до суду письмові заперечення (а.с. 41-45 ) та просить суд відмовити в задоволені позові, оскільки вважає, що висновки перевіряючих викладені в Акті перевірки цілком відповідають фактичним обставинам справи, позивач допустив порушення податкового законодавства, а від так

податкові рішення повідомлення винесені правомірно.

В судовому засіданні 23.07.2012 року відповідно до ч. 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухав пояснення представників сторін, пояснення свідків ОСОБА_1 та Петренко В.М., з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Позивач зареєстрований виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради народних депутатів Миколаївської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 10.12.2008р. №1521020000000430 та взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 11.12.2008р. за №14459.

Відповідно до КВЕД займається організацією харчування населення, торгівлею харчовими продуктами, напоями.

У періоді, за який проводилась перевірка позивач був зареєстрований платником ПДВ з 25.12.2008р.

Южноукраїнською ОДПІ Миколаївської області ДПС була проведена документальна планова виїзна перевірка (акт перевірки від 14.02.12 №6/23-01/36230520) ПП "Южноукраїнський комбінат харчування" (далі -ПП "ЮКХ") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.12.08 по 30.09.11, валютного та іншого законодавства за період з 11.12.08 по 30.09.11.

В Акті перевірки було відображено порушення ПП "ЮКХ"п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011 рік на загальну суму 463940 грн., у тому числі по періодам: за 2 квартал в сумі 277424 грн., за 3 квартал 186516 грн. та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2011 рік на загальну суму 403427 грн., у тому числі по періодам: за квітень 2011 року у сумі 96537 грн., за травень 2011 року у сумі 69769 грн., червень 2011 року у сумі 74933 грн., липень 2011 року 78841 грн., за серпень 2011 року 83347 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ПП "ЮКХ"були укладені договори постачання товарів народного споживання(в тому числі продуктів харчування) з ТОВ „Байкал ЛТД" - № 92 від 04.01.11 та з ПП „Нольга" - №10/19 від 01.07.11.

Відповідно до умов зазначених договорів постачання товарів здійснювалося автотранспортом покупця. При цьому, відповідно до умов договору номенклатура, кількість та ціна товару визначається при кожній поставці на підставі підписаної сторонами специфікації або поданої покупцем та узгодженої постачальником заявки і вказується в накладній.

В кожному випадку придбання товарів продавцями виписувались видаткові та податкові накладні. Оплата товару здійснювалась повністю в безготівковій формі. В бухгалтерському обліку операції з придбання товарів отриманих від ТОВ „Байкал ЛТД" та ПП „Нольга" відображено по рахунку № 631 "Розрахунки з постачальниками".

Водій, який здійснював постачання товарів на склад ПП "ЮКХ"отримував подорожній лист у відповідності до вимог Постанови КМУ від 25.02.09 №207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні".

Згідно з вимогами Постанови № 207 при здійсненні вантажних перевезень для власних потреб необхідно мати: накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;реєстраційний документ на транспортний засіб;талон на проходження державного технічного огляду;поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;дорожній лист з відмітками про проведення передрейсового медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Для підтвердження факту здійснення господарської операції, якщо товар було вивезено зі складу постачальника покупцем на умовах самовивозу, відповідно до зазначеного вище, товарно-транспортні накладні не вимагаються, так як товаросупровідними документами являється товарна (видаткова) накладна, яка містить всі необхідні реквізити, підписи і печаті продавця товару, що і свідчить про факт передачі права власності на товар.

Позивачем, для контролю списання кількості використаного пального власними транспортними засобами, застосовувались маршрутні листи з зазначенням маршруту руху транспортного засобу, які були надані до перевірки, що зазначено в додатку № 3 акта перевірки.

Завантаження товарів здійснювалось на транспорт наданий позивачем, при цьому, отримання товару здійснювалось експедитором ПП "ЮКХ"згідно виписаних на його ім'я довіреностей на отримання товарно -матеріальних цінностей №100 та №116 на період поставки з 01.04.11р. по 31.05.11р. Крім того,згідно з вимогамип. 13 наказу Мінфіну від 16.05.96 №99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей"постачальники були повідомлені належним чином прозразки печаті, яким матеріально відповідальна особа, що отримувала цінності, завіряла на супровідних документах (накладних) свій підпис про отримання цінностей.

Придбана продукція розвантажувалась на орендованих складських приміщеннях та обліковувалася по складському приходу позивача, що підтверджується договорами оренди та виписками з книг складського обліку (т.с. 3,4)

Припущення податкової, що ТОВ „Байкал ЛТД" та ПП „Нольга" не можуть здійснити поставку товарів ґрунтуються лише на отриманої від ДПА України інформації про існування фіктивних підприємств у ланцюгу постачальників контрагентів позивача. Реальність та товарність господарських угод позивача з ТОВ „Байкал ЛТД" та ПП „Нольга" підтверджується, наданими позивачем у судове засідання наступними документами: подорожніми листами вантажного автомобіля, маршрутними листами, посвідченнями про відрядження, наказами про відрядження, податковими накладними, договорами постачання, довіреностями на підписання документів, платіжними дорученнями про оплату товарів, повідомленнями продавців про зразки печатки, заявками на постачання товару, видатковими накладними, товарними звітами, звітами експедитора та картками складського обліку.

Крім того, в судовому засіданні, в якості свідків, були опитані директор ТОВ "Байкал ЛТДПетренко В.М. та комірник ПП "Нольга"ОСОБА_1, які підтвердили факт продажу, обліку та видачі придбаних товарів.

Протягом періоду господарських операцій ПП "ЮКХ"з ПП "Нольга"та ТОВ "Байкал ЛТД", зазначені контрагенти були зареєстрованими платниками ПДВ та відповідно до даних ЄДР знаходились за юридичними адресам.

В акті перевірки позивача від 14.02.12 №6/23-01/36230520 ОДПІ посилається на висновки, зазначені в актах про неможливість проведення перевірок ПП "Нольга"та ТОВ "Байкал ЛТД". Таким чином, відповідач взяв до уваги лише обставини, викладені в зазначених актах, без дослідження первинних документів ПП "Нольга"та ТОВ "Байкал ЛТД".

Відповідно до вимог п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Усі розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку були надані для проведення перевірки. Факту втрати, знищення чи порчі документів не виявлено. Усі документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Згідно п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201

цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, вказує на те, що у разі невиконання іншими особами - учасниками господарських операцій в ланцюгу постачання товарів (послуг) податкових зобов'язань, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача майна презюмується.

Пункт 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України надає перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні, соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування землею, як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами;

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Посилання відповідача на частини 1, 5 ст. 203, ст. 215, частину 1 ст. 216 ЦКУ є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні"та ст.20 Податкового кодексу України.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що дії платника податку є добросовісними, вчинені ним господарські операції не викликають сумніви в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту і підтверджуються достатніми і наявними в матеріалах справи належним чином оформлені первинними документами.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, завдання адміністративного судочинства ґрунтуються на положеннях статті 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення частини 1 статті 9 КАС відповідають приписам частини 2 статті 19 Конституції України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин на які посилається і не довів правомірность прийнятих ним податкових повідомлень рішень № 0000112301 від 28.02.2012 року та № 0000102301 від 28.02.2012 року, а від так ці податкові рішення повідомлення належать скасуванню.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оглядом на лист роз'яснення Вищого Адміністративного суду України від 21.11.11 року № 2135/11/13-11 судовий збір який належить повернення на користь особи яка не є суб'єктом вкладних повноважень, та чиї позовні вимоги задоволені, повернення судового збору з Державного бюджету України повинно проводитися шляхом безспірного списання органами Державної казначейської служби із рахунку суб'єкта влад них повноважень-відповідача

Керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування" - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області від 28 лютого 2012 року № 0000112301 та № 0000102301.

Повернути на користь Приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування"сплачені кошти судового збору у сумі 2 188,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. В. Лісовська

Повний текст постанови складено

та підписано суддею 27.07.2012 року