Постанова № 28100257, 07.12.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-0770/2595/10

Рядок статзвітності № 8.1.5

Код 05

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

при секретарі судового засідання Скуба В.І.

за участю сторін:

представника позивача -Гайовича Віталія Михайловича;

представника відповідача -Лендєла Олександра Васильовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби до Товариства з додатковою відповідальністю «Мукачівський пивоварний завод»про визнання податкових зобов'язань визначених із застосуванням рівня звичайних цін, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 07 грудня 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 грудня 2012 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області до Відкритого акціонерного товариства «Мукачівський пивоварний завод», якою просить винести рішення про сплату ВАТ «Мукачівський пивоварний завод»податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного із застосуванням «звичайних цін» на суму 228385,50 грн..

Відповідно до ухвал Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року, що занесені до журналу судового засідання, було допущено заміну первинного позивача -Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області -належним позивачем -Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області Державної податкової служби (далі по тексту позивач) та первинного відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Мукачівський пивоварний завод»-належним відповідачем -Товариством з додатковою відповідальністю «Мукачівський пивоварний завод»(далі по тексту відповідач).

Позовна заява мотивована наступним. Відповідач є юридичною особою та перебуває на обліку в позивача як платник податків і відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», що діяв на час виникнення спірних відносин, зобов'язаний сплачувати належні суми податків, зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Відповідачем на підставі статті 11 Закону України в «Про державну податкову службу в Україні», що діяв на час виникнення спірних відносин, та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання відповідачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року. В ході проведення перевірки виявлено невідповідність цін придбання шкіряного напівфабрикату хромового дублення «Вет-блу»зі шкіри ВРХ рівню звичайних цін, а тому було прийнято рішення визначити податкові зобов'язання з ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету, розраховані із застосуванням рівня звичайних цін.

Відповідачем надано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких останній заперечує позов повністю та просить суд відмовити в його задоволенні. Зокрема відповідач вказав наступне. Посилання позивача на підставу прийняття рішення від 20 квітня 2010 року № 1/23-0/00382467 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, на статтю 17 пункт 17.1 підпункт 7.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним, оскільки зазначений пункт Закону, ні жодна інша норма цього Закону такої форми рішення не передбачають. Як зазначено в Акті про результати планової виїзної перевірки та у позові, позивач в якості доказів на обґрунтування рівня звичайної ціни, посилається на лист Державного інформаційно-аналітичного центру України Міністерства економіки України № 1/08-09 від 04 січня 2010 року та на висновок Закарпатської Торгово-промислової Палати № О-15 від 27 січня 2010 року. Відповідач вважає ці документи неналежними доказами в розумінні статті 70 КАС України, оскільки Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, згідно Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»№ 124/96 від 10 лютого 1996 року, не проводить моніторинг, дослідження або статистичну оцінку рівня цін реалізації товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, оскільки не наділений такими повноваженнями, а висновок Закарпатської Торгово-промислової Палати № О-15 від 27 січня 2010 року базується лише на даних, отриманих з періодичного журналу «Огляд цін українського та світового ринків», який є офіційним друкованим виданням Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків Міністерства економіки України. Крім того, відповідач вказує на те, що відповідно до положень статті 1 пункту 1.20 підпункту 1.2.10 абзацу 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статті 4 пункту 4.3. підпункту 4.3.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачем не вірно застосовано процедуру (методику) визначення рівня звичайних цін, яка на дату прийняття рішення про визначення податкових зобов'язань із застосування звичайних цін і на дату звернення до суду з відповідним позовом не була встановлена законом. В даному випадку відповідач вказує не необхідність застосування положень статті 4 пункту 4.4 підпункту 4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які не були враховані позивачем, згідно яких у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Крім того, відповідач вважає, що під час вирішення справи слід застосувати положення статті 1 пункту 1.20 підпункту 1.2.10 абзацу 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і, у зв'язку з неможливістю визначити ціну на відповідному ринку товарів по операціям з ідентичними товарами через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважати ціну договору. А тому позивач просить у задоволенні позовної заяви відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, що наведені в позовній заяві.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а відтак у його задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач був зареєстрований 09 жовтня 1997 року виконавчим комітетом Мукачівської міської ради Закарпатської області, про що свідчить довідка № 464642 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (Т. 1 а.с. 213).

Відповідно до статуту Товариства з додатковою відповідальністю «Мукачівський пивоварний завод»є правонаступником ВАТ «Мукачівський пивоварний завод»(Т. 1 а.с.а.с. 184-212).

12 квітня 2010 року було складено акт за № 533/23-01/00382467 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Мукачівський пивоварний завод», код за ЄДРПОУ 00382467, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року (Т. 1 а.с.а.с. 11-59).

Перевіркою було встановлено, що відповідачем укладено з постачальником шкіряного напівфабрикату «Вет-блу»ТОВ «Геос-Львів»договір купівлі-продажу шкіряного напівфабрикату «Вет-блу»зі шкір ВРХ за цінами, які відрізняються від звичайних цін (за результатами моніторингу ринку України по реалізації напівфабрикатів «Вет-блу»із шкір ВРХ, який здійснює ДП «Держзовнішінформ») більш ніж на 20 відсотків. Враховуючи, що суми податку на додану вартість по операціях із придбання шкіряного напівфабрикату «Вет-блу»із шкір ВРХ, відповідно до наведеного вище договору, включені підприємством до складу податкового кредиту в повному обсязі, то, відповідно, порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168 «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, завищено податковий кредит з ПДВ з вартості придбаного товару (шкіряного напівфабрикату «Вет-блу»із шкір ВРХ) в сумі 152257 грн..

14 квітня 2010 року відповідачем були подані письмові заперечення до Акту перевірки. (Т. 1 а.с.а.с. 61, 62).

Згідно відповіді на заперечення, наданої позивачем за № 9878/10/23-01 від 19 квітня 2010 року, заперечення відповідача не були прийняті до уваги (Т. 1 а.с.а.с. 63, 64).

Рішенням від 20 квітня 2010 року за № 1/230/00382467 відповідачеві визначена сума податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін з податку на додану вартість в сумі -за основним платежем 152257 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 76128,50 грн. (Т. 1 а.с. 65).

20 квітня 2010 року позивачем на адресу відповідача був надісланий лист-пропозиція щодо самостійної сплати податкових зобов'язань, розрахованих із застосуванням звичайних цін за № 9931/10/23-01 (Т. 1 а.с.а.с. 67, 68).

Листом від 22 квітня 2010 року за № 70 відповідач повідомив позивача про незгоду з рішенням останнього від 20 квітня 2010 року за № 1/230/00382467 (Т. 1 а.с.а.с. 69, 70).

Відповідно до листа Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних знаків № 1/08-09 від 04 січня 2010 року, за результатами моніторингу ринку «Вет-блу»у 2009 році, в першому кварталі 2009 року спостерігалась наступна ціна: загальна група (Вет-блу) 1,5-4,5 дол. США за кг (Т. 1 а.с. 75).

Згідно Експертного висновку № О-15 від 27 січня 2010 року Закарпатської торгово-промислової палати вартість шкіряного напівфабрикату хромового дублення «Вет-блу»зі шкіри ВРХ розміром більше 2,6 м кв. (країна виробник Україна, код товару за УКТЗЕД 41041151) в залежності від обробки, сортності, кількості, в період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року знаходилась в межах 1,5-4,5 дол. США за кг (Т. 1 а.с. 73).

Між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геос-Львів»25 квітня 2007 року було укладено договір № 2504/01 (із змінами згідно додатків) про продаж шкіряного напівфабрикату Вет-Блу із сировини шкір ВРХ на загальну суму, що складається з загальної вартості Товару, що перелічений у Специфікаціях до Договору, які є його невід'ємною частиною. (Т. 2 а.с. а.с. 2-4, 9, 20).

20 червня 2008 року між відповідачем та ТОВ «Корал»було укладено договір комісії № 062008/1, за умовами якого ТОВ «Корал», як комісіонер зобов'язується за дорученням комітента (відповідача) за винагороду укласти від свого імені та за рахунок комітента зовнішньоекономічний договір щодо продажу шкіряного напівфабрикату Вет-Блу із сировини шкір ВРХ. (Т. 2 а.с.а.с. 58).

29 липня 2008 року на підставі специфікації (Додаток № 17 до Договору № 2504/01 від 25 квітня 2007 року) ТОВ «Геос-Львів»по акту прийому-передачі від 29 липня 2008 року № 0729-3 передало відповідачеві 5412 кг шкіряного напівфабрикату «Вет-Блу»зі шкір ВРХ сорту С (1 шт. > 2,6 м кв.) на загальну суму 489084 грн. (в т.ч. ПДВ 81514 грн.), з яких 502 кг було повернуто (на суму 45366,74 грн., в т.ч. ПДВ 7561,12 грн.). В подальшому цей товар було передано комісіонеру -ТОВ «Корал»за актом приймання-передачі від 29 липня 2008 року. В подальшому цей товар ТОВ «Корал»було реалізовано за межі митної території України. (Т. 2 а.с.а.с. 20, 21).

29 липня 2008 року на підставі специфікації (Додаток № 18 до Договору № 2504/01 від 25 квітня 2007 року) ТОВ «Геос-Львів»по акту прийому-передачі від 29 липня 2008 року № 0729-2 передало відповідачеві 5490 кг шкіряного напівфабрикату «Вет-Блу»зі шкір ВРХ сорту С (1 шт. > 2,6 м кв.) на загальну суму 496076,40 грн. (в т.ч. ПДВ 82679,40 грн.). В подальшому цей товар було передано комісіонеру -ТОВ «Корал»за актом приймання-передачі від 29 липня 2008 року. В подальшому цей товар ТОВ «Корал»було реалізовано за межі митної території України. (Т. 2 а.с.а.с. 9, 10).

31 липня 2008 року на підставі специфікації (Додаток № 16 до Договору № 2504/01 від 25 квітня 2007 року) ТОВ «Геос-Львів»по акту прийому-передачі від 31 липня 2008 року № 0731-2 передало відповідачеві 5420 кг шкіряного напівфабрикату «Вет-Блу»зі шкір ВРХ сорту А-В (1 шт. > 2,6 м кв.) на загальну суму 512515,20 грн. (в т.ч. ПДВ 85419,20 грн.). В подальшому цей товар було передано комісіонеру -ТОВ «Корал»за актом приймання-передачі від 31 липня 2008 року. В подальшому цей товар ТОВ «Корал»було реалізовано за межі митної території України. (Т. 2 а.с.а.с. 44, 45).

Згідно відповіді Львівської торгово-промислової палати № 19-09/952 від 27 червня 2008 року на запит № 2 від 24 червня 2008 року «Про надання цінової довідки щодо рівня цін, на внутрішньому ринку України», вартість товару станом на червень 2008 року може складати: шкіряний напівфабрикат «Вет-блу»з шкір ВРХ сорту А-В становить 85,85-96,60 грн. з ПДВ/кг та сорту С становить 81,12-81,36 грн. з ПДВ/кг (Т. 1 а.с. 93).

Як передбачено статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Пунктами 11 та 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено вичерпний перелік функцій державних податкових інспекцій. Так, зазначеними нормами закону передбачено, що в межах законодавчо встановлених функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, такі мають право звертатися до суду з відповідними позовами лише у наступних випадках: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; подають до судів позови про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.

У відповідності до пунктів 17 та 18 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають, в тому числі, право: звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.

Отже, чинне законодавство України не передбачає права податкового органу звертатися до суду з позовом про визнання податкових зобов'язань, визначених із застосуванням звичайних цін.

Як зазначено в Акті про результати планової виїзної перевірки, позивач в якості доказу на обґрунтування рівня звичайної ціни посилається на лист Державного інформаційно-аналітичного центру України Міністерства економіки України № 1/08-09 від 04 січня 2010 року.

Суд констатує, що Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків був створений на підставі Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» № 124/96 від 10 лютого 1996 року. Пункт 6 вищезазначеного Указу визначає, що на Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків покладаються наступні функції: моніторинг зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, формування кон'юнктурно-інформаційної системи, сертифікації експертних організацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надання інформаційної, консультативної та експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, підготовки експертних висновків для Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України під час проведення Міністерством офіційних експертиз.

При цьому відповідач та ТОВ «Геос-Львів»є резидентами України, а договір на поставку дубленого хромового напівфабрикату «Вет-Блу»укладався та виконувався на території України, а тому лист Державного інформаційно-аналітичного центру України Міністерства економіки України № 1/08-09 від 04 січня 2010 року не є доказом рівня цін у співставних, по відношенню до зазначених в акті перевірки правовідносин між відповідачем та ТОВ «Геос-Львів», умовах. Крім того, зазначений лист не визначає рівень цін в конкретний період часу (липень 2008 року), а стосується 2009 року. Крім того, зі змісту листа випливає, що предметом дослідження не були конкретні види товарів (шкіряний напівфабрикат хромового дублення із шкір ВРХ «Вет-Блу»шкіра з цілої шкури ВРХ без волосяного покриву, з характерним природнім рисунком лицевої сторони, площа поверхні якої перевищує 2,6 кв.м, сорту А-В, С), тому зазначений лист Держзовнішінформу не може вважатися доказом рівня звичайних цін.

Відповідно до статті 1 пункту 1.20 підпункту 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 3 частини 2 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» одним із завдань торгово-промислових палат є надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців і підприємців зарубіжних країн згідно з національним законодавством, сприяння поширенню, зокрема через засоби масової інформації, знань про економіку і науково-технічні досягнення, законодавство, звичаї та правила торгівлі в Україні і зарубіжних країнах, можливості зовнішньоекономічного співробітництва українських підприємців.

Відповідно до статті 11 частини 1 та 2 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Отже, в силу статті 70 КАС України, не може прийматися як належний доказ в даній адміністративній справі експертний висновок Закарпатської торгово-промислової палати № О-15 від 27 січня 2010 року, оскільки в Закарпатській області відсутні виробники хромового напівфабрикату «Вет-Блу»із шкір ВРХ розміром більше 2,6 кв. м, інші договори в співставних умовах не досліджувались, а висновок базується лише на: «…даних отриманих з періодичного журналу «Огляд цін українського та світового ринків...»», які базуються на дослідженні цін на зовнішніх товарних ринках (ціни зазначені у доларах США, а код товару зазначається згідно УКТ ЗЕД). До того ж бюлетень «Огляд цін українського та світового товарних ринків»є друкованим виданням Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків Міністерства економіки України. Крім того, зазначений висновок не визначає рівень цін на внутрішньому ринку України в конкретний період часу (липень 2008 року) щодо конкретних видів товарів (шкіряний напівфабрикат хромового дублення із шкір ВРХ «Вет-Блу»шкіра з цілої шкури ВРХ без волосяного покриву, з характерним природнім рисунком лицевої сторони, площа поверхні якої перевищує 2,6 кв.м, сорту А-В, С), тому не може вважатися доказом рівня звичайних цін.

Аналогічно не приймається до уваги посилання відповідача як на доказ заперечень проти позову на лист Львівської торгово-промислової палати № 19-09/952 від 27 червня 2008 року «Про надання цінової довідки щодо рівня цін, на внутрішньому ринку України», оскільки в цьому листі ціни зазначені не в співставних, по відношенню до зазначених в акті перевірки правовідносин між відповідачем та ТОВ «Геос-Львів», умовах -за червень 2008 року.

З метою всебічного та повного з'ясування обставин справи, ухвалою від 10 листопада 2011 року Закарпатським окружним адміністративним судом була призначена судова товарознавча експертиза, на вирішення якої було поставлено наступне питання: яка була вартість на внутрішньому ринку України (без ПДВ та з врахуванням ПДВ) шкіряного напівфабрикату хромованого дублення «Вет-блу»із шкір ВРХ сорту «АВ»та сорту «С»у період квітень-червень 2008 року та липень-вересень 2008 року, площа поверхні якої перевищує 2,6 м.кв та площа поверхні якої менша 2,6 м.кв. (а.с.а.с. 135,136).

23 травня 2012 року Закарпатським окружним адміністративним судом було отримано повідомлення за № 994, що складене 17 травня 2012 року, відповідно до якого судовий експерт повідомив про неможливість надати відповідь з питань, поставлених ухвалою про призначення експертизи (а.с. 163).

Відповідно до статті 1 пункту 1.20 підпункту 1.20.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом (п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). За наведених обставин податковим органом не доведено, що ціна договору, укладеного між відповідачем та ТОВ «Геос-Львів», не відповідає рівню звичайної ціни, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін. Отже, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування звичайної ціни спірного договору. Не вдалося це з'ясувати і ході розгляду справи. У зв'язку з цим, враховуючи положення підпункту 1.20.6. пункту 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною ціною вважається ціна договору, в даному випадку ціна, визначена Договором від 25 квітня 2007 року № 2504/01, укладеним відповідачем з ТОВ «Геос-Львів»" з врахуванням відповідних специфікацій до нього.

Більш того, відповідно до статті 1 пункту 1.20 підпункту 1.20.10 абзацу 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення спірних відносин, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

При цьому, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб (пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4).

Починаючи з червня 2010 року по 24 червня 2010 року (дата звернення позивача до суду) не існувало методики визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами, яка була б затверджена Законом.

Отже, в даному випадку суд вважає за необхідне застосування положень пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону № 2181, які не були враховані позивачем, згідно яких у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи обставини встановлені у судовому засіданні, суд вважає позовні вимоги безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовної заяви Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби до Товариства з додатковою відповідальністю «Мукачівський пивоварний завод»про визнання податкових зобов'язань визначених із застосуванням рівня звичайних цін -відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий Гаврилко С.Є.