Постанова № 28099472, 17.12.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року Справа № 5002-19/2859-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Волкова К.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача, Доманський Олександр Анатолійович, довіреність № 128/10 від 26.12.11, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

відповідача, не з'явився, приватне підприємство "Сервісна компанія "Комфорт";

розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 16 жовтня 2012 року у справі № 5002-19/2859-2012

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1,Київ 116,04116)

до приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" (вул.Бородіна, 16,Сімферополь,95022)

про стягнення 173043,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась з позовом до приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" про стягнення 173043,81 грн., з яких основний борг у розмірі 144000,00 грн., пеня у розмірі 10819,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 6459,55 грн., 3% річних у розмірі 11764,39 грн., просив також стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3461,00 грн. Вимоги обґрунтовані положеннями статей 525, 526, 625, 712 Цивільного кодексу України та мотивовані невиконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору щодо

своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2012 року у справі № 5002-19/2859-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" індекс інфляції у сумі 6459,55 грн., 3% річних у сумі 11764,39 грн., судовий збір у сумі 3244,60 грн. Провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 144000,00 грн. припинено. Позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 10819,87 грн. залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаним рішенням, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати частково, прийняти нове, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме положень статтей 258, 259 Цивільного кодексу України, 232 Господарського кодексу України, 81, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Так, заявник апеляційної скарги вказує, що сторонам законом надається можливість самим визначати особливий порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, на підставі якого сторони в договорі передбачили період та порядок нарахування пені. Таким чином, за період з 15.02.2012 по 15.06.2012 нарахована пеня у розмірі 10819,87 грн., яка підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 листопада 2012 року скарга прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду на 26 листопада 2012 року у складі судової колегії: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді Гонтар В.І., Волков К.В.

23 листопада 2012 року до канцелярії суду надійшла телеграма дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами у справі та без участі позивача.

26 листопада 2012 року до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт".

Розгляд справи відкладався на 17 грудня 2012 року.

У судовому засіданні 17 грудня 2012 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати частково, прийняти нове, яким позов задовольнити. Представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 17 грудня 2012 року до канцелярії суду надійшло клопотання приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" про відкладення розгляду справи на більш пізнішій строк.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія суду апеляційної інстанції встановила наступне.

27 жовтня 2010 року між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) та приватним підприємством "Сервісна компанія "Комфорт" (Покупець) був укладений договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-3195ТЕ-40, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ -2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами -234,00 грн., крім того ПДВ -20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу -1091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -1309,20 грн. Загальна вартість цього Договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання -передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 7.3 договору види порушень та санкції за них, передбачені такі: у разі порушення Покупцем умов п.4.1 Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення (п.10.1 договору).

Додатком №1 від 27 грудня 2010 року до договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-3195ТЕ-40 від 27 грудня 2010 року сторони передбачили умови поставки і обліку газу та інші права і обов'язки сторін та порядок приймання -передачі газу.

Додатковою угодою № 4 від 03 жовтня 2011 року до поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-3195ТЕ-40 від 27 грудня 2010 року сторони домовились про припинення договору № 06/10-3195ТЕ-40 від 27 грудня 2010 року в частині поставки природного газу з 01 жовтня 2011 року (а.с.21).

Актами передачі -приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, які підписані сторонами без зауважень від 31 січня 2011 року відповідач прийняв імпортований природний газ на суму 206661,14 грн.; від 28 лютого 2011 року відповідач прийняв імпортований природний газ на суму 239307,36 грн., від 31 березня 2011 року відповідач прийняв імпортований природний газ на суму 196327,63 грн. (а.с. 22-24).

Наявність у відповідача заборгованості та невиконання ним зобов'язання зі своєчасної оплати за прийнятий імпортований газ у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до господарського суду.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про підставність вимог апеляційної скарги та необхідність частково скасувати рішення суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-3195ТЕ-40 від 27 грудня 2012 року відповідає ознакам і містить всі істотні умови, які притаманні договору поставки.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Слід зазначити, що хоча доводи апеляційної скарги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" й зводяться лише до перевірки правильності рішення суду стосовно вимог про стягнення пені, згідно з частиною 2 статті 101 Господарського кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Господарським судом встановлено, що дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" свої договірні зобов'язання за даним договором станом на січень-березень 2011 року виконала належним чином, передавши відповідачу 490,602 тис.м.куб. природного газу на загальну суму 642296,13 грн. Проте приватне підприємство "Сервісна компанія "Комфорт" в порушення умов договору свій обов'язок щодо оплати природного газу виконала частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошову суму в розмірі 498296,13 грн., у зв'язку з чим на момент звернення з позовною заявою у нього була заборгованість у розмірі 144000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за природній газ за договором № 06/10-3195ТЕ-40, яка станом на 01 серпня 2012 року складала 144000,00 грн., відповідачем була сплачена вказана сума боргу в повному обсязі до 07 вересня 2012 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 1799 від 05 вересня 2012 року на суму 32000,00 грн.; №898 від 05 вересня 2012 року на суму 16000,00 грн.; №903 від 06 вересня 2012 року на суму 25600,00 грн.; №1212 від 06 вересня 2012 року на суму 22400,00 грн.№1218 від 07 вересня 2012 року на суму 48000,00 грн. (а.с. 56-60).

Господарський суд першої інстанції у зв'язку зі сплатою відповідачем основної суми боргу, на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з причин відсутності предмету спору провадження в частині стягнення суми основного боргу припинив, з чим погоджується судова колегія і в цій частині судове рішення вважає правильним.

З огляду на положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України судова колегія вважає, що враховуючи наявність факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 6459,55 грн. та 3% річних в сумі 11764,39 грн. господарським судом також задоволені правомірно. Розрахунок даних нарахувань позивачем складено правильно і судом перевірено.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 10819,87 грн., місцевим господарським судом ці вимоги залишені без розгляду мотивуючи тим, що розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також слід зазначити, що вирішуючи спір у зазначеній частині позову, суд послався на статтю 81 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для залишення позову без розгляду, втім не навів з яким саме підстав, передбачених цією нормою, суд дійшов такого висновку.

Отже, судова колегія не може погодитись з вказаним висновком суду та надає свою оцінку правовим підставам даних вимог, зазначаючи наступне.

Як вбачається з умов укладеного сторонами договору (пункт 7.3.1), у разі порушення Покупцем умов п.4.1 цього договору (порядок розрахунку) він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таке положення договору відповідає приписам статті 547 Цивільного кодексу України, частині 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Дійсно, у відповідності до частини шостої статті 232 Господарського суду України, на яку посилався й суд першої інстанції, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Так, пунктом 9.3 договору сторони узгодили, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з претензією або з позовом.

Частина перша статті 223 Господарського кодексу України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Так, за змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Втім, слід звернути увагу, що окрема норма статті 259 цього кодексу передбачає можливість зміни тривалості позовної давності, яка може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про що укладається в письмовій формі.

Стаття 256 Цивільного кодексу України дає поняття, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, частина шоста статті 232 Господарського кодексу України передбачає строк та порядок , у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України або за письмовою домовленістю сторін.

Таким чином, застосування до виниклих правовідносин сторін положень статті 259 ЦК України є підставним, а твердження заявника апеляційної скарги про невірне застосування судом першої інстанції норм цивільного законодавства -обгрунтованим.

Такої практики дотримується й Верховний Суд України, зокрема в постанові від 27 квітня 2012 року у справі №13/110-11. Відповідно до частини 3 статті 82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Як слідує з тексту позовної заяви дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пеня позивачем розрахована за період з 15.02.12 по 15.08.12, тобто за шість місяців до звернення до суду, із застосуванням розміру облікової ставки Національного Банку України, що діяла у відповідні періоди вказаного терміну, і склала розмір 10819,87 грн.

Отже, оскільки позов заявлено в межах строку позовної давності, а пеню обраховано відповідно до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України і пунктів 7.3.1 і 9.3 договору, то висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог в частині стягнення пені і залишення цих вимог без розгляду є неправомірним, тому -підлягаючим скасуванню.

Таким чином, вимоги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача пені у розмірі 10819,87 грн. за період з 15.02.2012 по 15.06.2012, яка виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ є обґрунтованими і підлягають задоволенню, оскаржене рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає частковому скасуванню в частині залишення без розгляду вимог про стягнення суми пені, в іншій частині судове рішення прийнято при правильному встановленні обставин у справі, з вірним застосуванням приписів діючого законодавства, тому залишається без змін.

З огляду на встановлений частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України порядок розподілу судових витрат, у зв'язку з частковим скасуванням судового рішення і задоволенням вимог позову про стягнення суми пені, розподіл витрат з оплати судового збору підлягає новому обрахуванню.

Таким чином, оскільки при зверненні до суду позивач сплатив 3461,00 грн. судового збору, заявлені вимоги позову задоволені на суму в розмірі 29043,81 грн., основний борг в розмірі 144000,00 грн. сплачено відповідачем під час судового розгляду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає вся сума понесених судових витрат, у зв'язку з чим відповідний пункт резолютивної частини судового рішення необхідно викласти в новій редакції.

Керуючись статтями 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2012 року у справі № 5002-19/2859-2012 скасувати частково, в частині залишення без розгляду вимог про стягнення суми пені. В цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим викласти другий пункт рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2012 року у справі № 5002-19/2859-2012 в новій редакції:

„Стягнути з приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт" (вул. Бородіна, 16, м.Сімферополь, 95022, АР Крим, ідентифікаційний код 30270840) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м.Київ, 04116, Україна, ідентифікаційний код 31301827) індекс інфляції в сумі 6459,55 грн., відсотки річних в сумі 11764,39 грн., суму пені в розмірі 10819,87 грн., витрати з оплати судового збору в сумі 3461,00 грн.".

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

4. В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2012 року у справі № 5002-19/2859-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді К.В. Волков

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1,Київ 116,04116)

2. Приватне підприємство "Сервісна компанія "Комфорт" (вул.Бородіна, 16,Сімферополь,95022)