Постанова № 28099439, 06.12.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2012 р. Справа№ 5011-39/9986-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Коршун Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Іваненко І.П. - дов. № 93/2012/02/13-18 від 18.02.2012р.

від відповідача: Авраменко Ю.М. - дов. б/н від 17.07.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" на рішення господарського суду м.Києва від 01.10.2012р.

у справі № 5011-39/9986-2012 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Житлово-експлуатаційна організація № 3" (відповідач)

про стягнення 303 891, 05 грн.

В судовому засіданні 06.12.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.10.2012р. у справі №5011-39/9986-2012 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація №3" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 237 886, 99 грн. основного боргу, 20 693, 88 грн. інфляційних втрат, 12 018, 07 грн. 3 % річних, 5 411,98 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити частково, згідно контррозрахунку відповідача.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012р. для розгляду справи № 5011-39/9986-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012р., в зазначеному складі колегії суддів прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду на 29.11.2012р.

В судовому засіданні 29.11.2012р. у справі було оголошено перерву у відповідності до ст.77 ГПК України на 06.12.2012р. та зобов'язано сторони подати свої розрахунки суми заборгованості за період з 01.12.2009р. по 01.05.2012р. з урахуванням від'ємного значення індексу інфляції в цей період.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 06.12.2012р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.12.2012р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" (споживач, відповідач) був укладений Договір № 250593 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.2005р., відповідно умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі (надалі - Договір або Договір № 250593).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені даним Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного Договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Крім того, відповідно до п. 2.3.5 Договору споживач зобов'язується забезпечувати, зокрема, своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно - обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію та своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Відповідно до п. 1 додатку 2 до Договору узгоджено, що розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації (КМДА), затвердженими Розпорядженнями КМДА від 10.12.2004 р. № 2249 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями та орендарями, в разі знаходження їх в житловому будинку (бюджетними та госпрозрахунковими організаціями).

Пунктом 2 додатку 2 до Договору визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Згідно з п. 3 додатку 2 до Договору, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до пунктів 4 та 5 додатку 2 до Договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії за адресою вул. Щекавицька, 37/48 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Пунктом 8 додатку 2 до Договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-3 за адресою: вул. Щекавицька, 37/48 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку 2 до Договору споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог щодо заборгованості відповідача в загальній сумі 237 886,99 грн. (основний борг з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) за використану теплову енергію по Договору № 250593 надав суду облікові картки (табуляграми) відповідача за період травень 2009 р. - квітень 2012 р., відомості обліку споживання теплової енергії за особовим рахунком № 250593 (протоколи реєстрації середньодобових параметрів та підсумкових значень теплоспоживання) за період з 26.04.2009р. по 25.04.2012р., довідки про надходження коштів від ТОВ "ЖЕО-3" за спожиту теплову енергію за період з листопада 2009р. по квітень 2012р. та за період з травня 2012р. по серпень 2012р. по номеру особового рахунку № 250590, інформаційну роздруківку з бази даних про надходження коштів по Договору № 250590. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період 01.11.2009р. по 01.05.2012р. становить 693 137,18 грн., з яких 237886,99 грн. є заборгованістю відповідача по оплаті за вказану теплову енергію за вказаний період.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим у останнього станом на час звернення позивача з позовом до суду виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2009р. по 01.05.2012р. в розмірі 237886,99 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками (табуляграми), відомостями обліку споживання теплової енергії за особовим рахунком № 250593 (протоколи реєстрації середньодобових параметрів та підсумкових значень теплоспоживання) за спірний період.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до поданих позивачем облікових карток (табуляграм), відомостей обліку споживання теплової енергії за особовим рахунком № 50593, а також довідок про надходження коштів від ТОВ "ЖЕО-3" за спожиту теплову енергію за період з листопада 2009р. по квітень 2012р. та за період з травня 2012р. по серпень 2012р. по номеру особового рахунку № 250590 підтверджується, що борг відповідача перед позивачем за період з 01.11.2009р. по 01.05.2012р. становить 237 886,99 грн., який станом на момент розгляду спору по суті відповідачем не погашений.

При цьому судом перевірено виставлення енергопостачальною організацією (позивачем) до сплати абоненту (відповідачу) сум за поставлену теплову енергію на підставі Договору № 250590 згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженнями КМДА та Постановами НКРЕ про введення тарифів на теплову енергію (перелік наведено в "Інформації щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію", доданої позивачем до матеріалів справи в судовому засіданні 10.09.2012р.), які відповідно були чинними у спірний період.

Крім того, судом враховано, що наданий відповідачем в судовому засіданні 24.09.2012р. контррозрахунок ціни позову за Договором № 250590 в частині суми основного боргу, фактично підтверджує нараховану позивачем до стягнення з відповідача суму, яка, з урахуванням здійсненої відповідачем останньої оплати 27.09.2012р. за Договором № 250590 в сумі 10 000,00 грн., становить 237 886,99 грн.

Крім того, судом встановлено, що зміст умов укладеного між сторонами Договору № 250590 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.2005р. підтверджує, що саме на відповідача покладений обов'язок по своєчасній оплаті вартості спожитої теплової енергії.

Так, відповідно до п. 2.3.1 Договору вбачається, що споживач зобов'язується, зокрема, своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до даного Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що належних доказів на спростування суми заборгованості в розмірі 237 886,99 грн. відповідачем суду не надано, крім цього, відповідачем не було надано повідомлення та зауваження щодо зазначених в облікових картках (табуляграмах) чи відомостях обліку споживання теплової енергії за особовим рахунком № 250593 даних щодо обсягів наданих позивачем послуг.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, місцевий господарський суд дійшов вірного, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 237 886,99 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 20 693,88 грн. інфляційної складової боргу з грудня 2009р. по березень 2010р., з серпня 2010р. по червень 2011р., з вересня 2011р. по квітень 2012р. та 12 018,07 грн. 3% річних за період з грудня 2009р. по квітень 2012р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 250590 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.2005р.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказані норми Цивільного кодексу України, колегія суддів здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох відсотків річних в сумі 12 018,07 грн. за період з грудня 2009р. по квітень 2012р., погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 20 693,88 грн. інфляційної складової боргу з грудня 2009р. по березень 2010р., з серпня 2010р. по червень 2011р., з вересня 2011р. по квітень 2012р. та 12018,07 грн. 3% річних за період з грудня 2009р. по квітень 2012р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором №250590 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.2005р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися. Виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. по справі № 23/466, Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справі окремих норм матеріального права".

Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.11.2009р. по 01.05.2012р. становить 237 886,99 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 20 693,88 грн. заявлені за період з грудня 2009 р. по березень 2010 р., з серпня 2010 р. по червень 2011 р., з вересня 2011 р. по квітень 2012 р., при наявній заборгованості в розмірі 237 886,99 грн., яка виникла за період з 01.11.2009р. по 01.05.2012р., підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем при розрахунках інфляційних витрат не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100% (у квітні 2010р. - 99, 7%, у травні 2010р. - 99, 4%, у червні 2010р. - 99,6 %, у липні 2010р. - 99,8%, у липні 2011р. 98,7%, у серпні 2011р. - 99,6%)

При цьому колегія суддів приймає до уваги детальний розрахунок інфляційних втрат за спірний період в розмірі 15 179, 80 грн., проведений позивачем на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції, який є повним та обґрунтованим, порівняно з контррозрахунком відповідача, наданим суду апеляційної інстанції, за яким інфляційна складова становить 13 478, 87 грн.

Місцевий господарський суд при перевірці розрахунків позову вказані порушення не усунув, у зв'язку з чим з відповідача було присуджено до стягнення 20 693, 88 грн. інфляційних втрат замість належних до стягнення 15 179, 80 грн.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, частково підтвердились під час розгляду справи в апеляційній інстанції, а тому оскаржуване рішення від 01.10.2012р. місцевим господарським судом було прийнято з порушенням норм матеріального права, що дає підстави для його часткового скасування в частині стягнення інфляційної складової боргу, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

Одночасно колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом правомірно повернуто позивачу з Державного бюджету України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір", зайво сплачений згідно платіжного доручення № 2206 від 06.06.2012 р., судовий збір в сумі 665,84 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" на рішення господарського суду м.Києва від 01.10.2012р. у справі № 5011-39/9986-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м.Києва від 01.10.2012р. у справі №5011-39/9986-2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 99/4, літ. А, оф. 186, ідентифікаційний код 33150060) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 237 886, 99 грн. основного боргу, 15 179, 80 грн. інфляційних втрат, 12 018, 07 грн. 3 % річних, 5 301,57 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) з Державного бюджету України 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 84 коп. судового збору, сплачених платіжним дорученням № 2206 від 06.06.2012р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація №3" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 99/4, літ. А, оф. 186, ідентифікаційний код 33150060) 128, 76 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 5011-39/9986-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 11.12.2012р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Коршун Н.М.