Рішення № 28098751, 17.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №5011-70/15357-2012 17.12.12

За позовом Державного спеціалізованого підприємства "Централізоване підприємство

з поводження з радіоактивними відходами", м.Чорнобиль

до Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж", м.Київ

про стягнення 173 438, 99грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне спеціалізоване підприємство "Централізоване підприємство з поводження з радіоактивними відходами" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" про стягнення 173 438,99грн., з яких 136 295,22 грн. -сума основного боргу за договором №136/11 від 17.12.11р., 24 942,03 грн. -пеня, 9 540,67 грн. -штраф, 2 661,07 грн. -3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним на підставі Договору №136/11 від 17.12.11р., укладеного з відповідачем, виконано роботи, які відповідачем в повному обсязі оплачені не були, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 136 295,22 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за Договором, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в розмірі 2 661,07 грн., на підставі ч. 2 ст.231 Господарського кодексу України, позивачем нараховано пеню в сумі 24 942,03 грн. та 9 540,67 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.12р. порушено провадження у справі №5011-70/15357-2012 та призначено розгляд справи на 26.11.12р.

У судове засідання 26.11.12р. з'явився представник позивача.

На виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі представником позивача надано оригінали документів для огляду.

Представником позивача у судовому засіданні надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представником позивача у судовому засіданні надано пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду 26.11.12р. представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні.

Представник позивача щодо відкладення розгляду справи не заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.12р. відкладено розгляд справи на 17.12.12р.

05.12.12р. від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог №114/1768 від 28.11.2012р., відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 173 432,88 грн., з яких 136 295,22 грн. -сума основного боргу, 24 942,03 грн. -пеня, 9 540,67 грн. -штраф та 2654,96 грн. -3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, заява представника позивача №114/1768 від 28.11.2012р. прийнята Господарським судом міста Києва.

У судове засідання 17.12.12р. представник позивача не з'явився, однак через канцелярію суду від представника позивача надійшла телеграма про перенесення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

В матеріалах справи міститься протокол судового засідання від 26.11.12р. та розписка представника позивача, які свідчать про те, що позивач був повідомлений та обізнаний про дату та час розгляду справи судом та не був позбавлений можливості забезпечити участь у розгляді справи іншого представника.

За таких підстав, судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 17.12.12р. не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи міститься лист суду, яким на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка збігається з адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлялася ухвала суду про порушення провадження у справі від 02.11.12р., який повернулися на адресу суду з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 02.11.12 року та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 26.11.2012 р. були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а в матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні, призначеному на 26.11.12р., відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

17.12.2012р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 17.12.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

17.12.2011р. між Державним спеціалізованим підприємством "Централізоване підприємство з поводження з радіоактивними відходами" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Укренергомонтаж" (замовник) укладено Договір на виконання робіт з дезактивації вантажопідіймального пересувного транспортного засобу Liebherr LR 1750 на ДДТ малогабаритних секцій №136/11 від 17.12.2011р. (далі -Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати роботи з дезактивації вантажопідіймального пересувного транспортного засобу Liebherr LR 1750 на ДДТ малогабаритних секцій на посту №1 та №2.

Згідно п. 2.1. Договору, вартість робіт з дезактивації вантажопідіймального пересувного транспортного засобу Liebherr LR 1750 на ДДТ малогабаритних секцій згідно із даним договором визначається відповідно до протоколів узгодження договірної ціни(додатки №1 та №2, що є невід'ємними частинами договору) за фактично виконаний обсяг робіт з розрахунку за 1 м кв. оброблюваної поверхні, відповідно до діючих карт техпроцесу.

Як вбачається з Додатку №1 до Договору, сторонами досягнуто згоди про те, що договірна ціна на виконання робіт, обумовлених Договором на посту №1 встановлюється з розрахунку за 1 м. кв. оброблюваної поверхні, відповідно до діючих карт техпроцесу, в розмірі 52,64 грн. в т.ч. ПДВ 8,77 грн.

З Додатку №2 до Договору вбачається, що сторонами досягнуто згоди про те, що договірна ціна на виконання робіт, обумовлених Договором на посту №2 встановлюється з розрахунку за 1 м. кв. оброблюваної поверхні, відповідно до діючих карт техпроцесу, в розмірі 87,73 грн. в т.ч. ПДВ 14,62 грн.

Відповідно до п.2.2. Договору, розрахунок проводиться на підставі акту виконаних робіт та оплачується замовником протягом 5 календарних днів після оформлення акту.

Судом встановлено, що позивач виконав передбачені умовами Договору роботи на суму 236 295,22 грн., що підтверджується Актом здавання-приймання виконаних робіт №1 від 30.01.2012р. на суму 137 169,71 грн. та Актом здавання-приймання виконаних робіт №2 від 01.02.2012р. на суму 99 125,51 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, у зв'язку з чим, приймаються судом як належні докази, що підтверджують виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, виконані позивачем роботи не були оплачені відповідачем в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2012р. відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи на суму 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №329 від 23.05.2012р., долученим до матеріалів справи.

Таким чином, у зв'язку з частковою оплатою, заборгованість відповідача перед позивачем за Актом здавання-приймання виконаних робіт №1 від 30.01.2012р. склала 37 169,71 грн. Акт здавання-приймання виконаних робіт №2 від 01.02.2012р. на суму 99 125,51 грн. відповідачем оплачено не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Отже, враховуючи те, що позивачем були надані послуги згідно умов Договору в сумі 236 295,22 грн., сплачено відповідачем було 100 000,00 грн. на час розгляду спору сума боргу відповідача склала 136 295,22 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір на виконання робіт з дезактивації вантажопідіймального пересувного транспортного засобу Liebherr LR 1750 на ДДТ малогабаритних секцій №136/11 від 17.12.2011р., укладений сторонами суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою даний договір є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з п.2.2. Договору, розрахунок проводиться на підставі акту виконаних робіт та оплачується замовником протягом 5 календарних днів після оформлення акту.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Акт здавання-приймання виконаних робіт №1 підписано сторонами 30.01.2012р., отже з врахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи в термін до 07.02.2012р. Оскільки Акт здавання-приймання виконаних робіт №2 підписано сторонами 01.02.2012р. відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи в термін до 07.02.2012р.

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт у строк, встановлений п. 2.2. Договору, відповідачем у повному обсязі не виконано.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується вищезазначеними актами здавання-приймання виконаних робіт та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем роботи у розмірі 136 295,22 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язань за Договором, позивачем нараховано 3 % річних в сумі 2 654,96 грн.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних з суми боргу 37 169,71 грн. за період з 05.02.2012р. по 01.10.2012р. та з суми боргу 99 125,51 грн. за період з 07.02.2012р. по 01.10.2012р.

Судом перевірено надані позивачем розрахунок трьох процентів річних та встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування 3 % річних.

З огляду на те, що відповідач з врахуванням норм ч. 5 ст. 254 ЦК України, повинен був оплатити виконані позивачем роботи на підставі Акта здавання-приймання виконаних робіт №1 від 30.01.12р. та Акта здавання-приймання виконаних робіт №2 від 01.02.2012р. в термін до 07.02.2012р., позивач має право на нарахування 3 % річних з 07.02.2012р.

Таким чином, суд, здійснює перерахунок 3 % річних з суми боргу 37 169,71 грн. за період з 07.02.2012р. по 01.10.2012р. та з суми боргу 99 125,51 грн. за період з 07.02.2012р. по 01.10.2012р.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить:

136 295,22 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* (к-ть днів за період з 07.02.2012 р. по 01.10.2012р.) = 2 666,16 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 2 666,16 грн., а позивачем заявлено про стягнення 2 654,96 грн., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

В частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 9 540,67 грн. та пені в розмірі 24 942,03 грн., розрахованих позивачем на підставі ст.231 ГК України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 9 540,67 грн. та пені в розмірі 24 942,03 грн. на підставі ч.2 ст.231 ГК України, позивачем невірно було застосовано норми ч.2 ст.231 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України про що зазначено в Постанові Верховного Суду України від 06.12.2010р. та в Листі Верховного Суду України "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010 - 2011 рр." від 01.04.2012р.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" (02166, м.Київ, просп.Лісовий, буд.39, код ЄДРПОУ 16403289) на користь Державного спеціалізованого підприємства "Централізоване підприємство з поводження з радіоактивними відходами" (07270, Київська обл., Іванківський район, м.Чорнобиль, вул.Кірова, буд.52, код ЄДРПОУ 37197102) 136 295 (сто тридцять шість тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 22 коп. - основного боргу, 2654 (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 96 коп. -3 % річних та 2 779 (дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.12.2012 р.

Суддя Капцова Т. П.