Рішення № 28098481, 11.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/15034-2012 11.12.12

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"ДоСтрахового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»Провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 9615,65 грн.Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Пушкарьова К.В.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 9615,65 грн.

Ухвалою від 29.10.2012р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Представником позивача в судовому засіданні 13.11.2012р. надано суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Від відповідача 13.11.2012р. через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач зазначає, що оскільки страховиком за полісом №АА/6045243 є не відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія", а інша особа - Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія", то заявлені вимоги до відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 ГПК України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Враховуючи вищенаведене суд, за згодою позивача, у відповідності до ст. 24 ГПК України здійснив заміну неналежного відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія", на належного - Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія" та відклав розгляд справи.

Представник належного відповідача в судове засідання не з'явився; через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просить в позові відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», назву якого відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 27.04.11р. змінено на Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Інгосстрах».

30.05.08р. між позивачем та Темним О.О. було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № MR14AU00042907.

Предметом данного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу -автомобіля «Шевролет Авео», д.р.н. АН 1499 СВ.

18.08.11р. в місті Маріуполь на перехресті вул. Апатова та вул. Казанцева сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля та автомобіля ВАЗ 21093 д.р.н. АН 3316 СР під керуванням Богатюка А.О.

Відповідно до Постанови Приморського районного суду Маріуполь від 06.09.11р., ДТП сталася в результаті порушення Богатюк А.О. Правил дорожнього руху України та останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП.

Розмір матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля, у відповідності до Звіту № 476 від 31.08.11р. складає 10431,65 грн.

Як вбачається, страхове відшкодування потерпілому виплачено страховиком за виключенням суми безумовної франшизи, яка склала 816 грн., на підставі Страхового акту № N-4153 від 13.09.11р., що складає 9615,65 грн., Зазначене страхове відшкодування позивачем було виплачено своєму страхувальнику через КБ «ПриватБанк»20.09.11р., що підтверджується платіжним дорученням № 6503 та № 6501.

Цивільно-правова відповідальність Богатюка А.О. була застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія»відповідно до поліса № АА/6045243.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 119-1 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"( у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Відповідно до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Пунктом 2 вищевказаного полісу передбачена франшиза, що складає 1000,00 грн.

Відповідно, розмір витрат по сплаті страхового відшкодування, що стягується є: 9615,675 грн. -1000,00 грн. = 8615,65 грн.

Таким чином сума страхового відшкодування становить 2708, 83 грн.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, оф. 13; код ЄДРПОУ 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32; код ЄДРПОУ 33248430) 8615 (вісім тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 65 коп. - суму страхового відшкодування та 1442 (одна тисяча чотириста сорок дві) грн. 11 коп. -суму судового збору.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.12.12р.

Суддя І.О. Домнічева