Рішення № 28097697, 03.12.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.2012Справа №5002-29/3355-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», м. Київ,

до відповідача Фізичної особи - підприємця Вегбієва Марлєна Ісмаіловича, с. Завітне, Совєтський район, АР Крим,

про стягнення 47 456,37 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи - підприємця Вегбієва Марлєна Ісмаіловича з вимогами про стягнення суми боргу за кредитним договором №09/14-568 від 05 травня 2008 року у розмірі 47 546,37 грн., з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту 5 552,00 грн., прострочена заборгованість по тілу кредиту - 25 002,00 грн., строкові (нараховані) проценти в розмірі 814,83 грн., прострочені проценти в розмірі 6 244,66 грн., індекс інфляції в розмірі 6 732,81 грн., 3% річних - 3 110,07 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань за кредитним договором №09/14-568 від 05.05.2008, у зв'язку з чим станом на 28.06.2012 за ним утворилась заборгованість, яка загалом становить 47 546,37 грн., що й стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Відповідач у судовому засіданні 18.10.2012. надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити з посиланням на п.1.3 кредитного договору. Окрім того, у відзиві відповідач зазначає, що вимоги про стягнення заборгованості за договором мають бути пред'явлені до поручителя.

Згідно відзиву на позов від 22.11.2012. відповідач проти позову заперечує, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити на підставі спливу строку позовної давності.

Сторони у судове засідання 03.12.2012. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про день час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Жодних письмових пояснень, заяв чи клопотань на адресу суду до дня слухання справи від сторін не надходило.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представників сторін, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і їх неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України).

Акціонерне товариство «Індустріально - експортний банк» (надалі - банк) та фізична особа - підприємець Вегбієв Марлєн Ісмаілович (надалі - відповідач, позичальник) уклали 05.05.2008р. між собою кредитний договір № 09/14-568 (т. 1 а.с. 12-14, надалі - кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. цього договору банк зобов'язався надати позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 50000,00 грн, із сплатою 31,4 відсотків річних на умовах, визначених цим договором. Термін користування кредитом - з 5 травня 2008 року до 04 листопада 2009 року. Позичальник повертає кредит банку за вказаним в договорі графіком.

Згідно п. 1.3 договору, у якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, в день укладення цього договору укладаються такі договори: - договір поруки з Аджиєвим Асаном.

Пунктом 2.10 кредитного договору позичальник зобов'язався забезпечити повне погашення кредиту та відсотків за кредитом в сумах та у строки, обумовлені п.п. 1.2 та 2.9 цього договору. Погашати кредит шляхом перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний в п. 2.1 договору.

Позичальник, згідно п. 2.9 договору, зобов'язався щомісячно, до 15 числа кожного місяця, та разом з повним погашенням кредиту, погашати відсотки за користування кредитом шляхом перерахування грошових коштів в валюті кредиту на рахунок, вказаний в договорі.

Відповідно до п.8.6. кредитного договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного повернення кредиту, сплати відсотків, плати за обслуговування кредитної лінії, можливих штрафних санкцій, а також до повного виконання усіх умов даного договору.

За статтями 1050, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредиту, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту в цілому.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачеві за меморіальним ордером №09/14-568 від 05.05.2008. кредит у розмірі 50000,00 грн. (т. 1 а.с. 149)

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення банку усієї суми кредиту та сплати на користь банку відсотків, у повному обсязі, за користування кредитом станом на 26.09.2009р. не виконав.

Як факт одержання кредиту так і факт порушення щодо своєчасності та повноти його повернення не є спірними у справі, зокрема, не заперечуються згідно із відзивом позичальника на позовну заяву.

З матеріалів справи слідує, що загальна сума заборгованості позичальника за кредитним договором складається з поточної заборгованості по тілу кредиту в сумі 5 552,00 грн., простроченої заборгованість по тілу кредиту в сумі 25 002,00 грн., строкових (нарахованих) процентів в розмірі 814,83 грн. і прострочених процентів в розмірі 6 244,66 грн. Станом на час розгляду даної судової справи розмір заборгованості позичальника за кредитним договором складає 37613,49 грн.

Акціонерне товариство «Індустріально - експортний банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» (надалі - фактор) уклали 26.09.2009р. між собою договір факторингу № 03/09 (т. 1 а.с.16-25), згідно із яким фактор набув право вимоги до позичальника стосовно сплати 37613,49 грн. заборгованості по кредитному договору.

Згідно з п.п. 5.3.3. цього договору передбачено, що фактор має право розпоряджатися правом вимоги до позичальника на свій власний розсуд, в тому числі відступати це право вимоги на користь третіх осіб.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із ст. 1078. Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Аналогічне визначення договору факторингу містить у собі ст.350 Господарського кодексу України, за якою також передбачено, що загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним та Господарськими кодексами України, іншими законодавчими актами, нормативно-правовими актами Національного банку України та спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

В подальшому, 05.02.2010р., керуючись ч. 2 ст.1083 Цивільного кодексу України, фактор та позивач уклали договір факторингу № 01/2010 (т. 1 а.с.26-34), згідно із яким позивач набув право вимоги до позичальника стосовно сплати 37613,49 грн. простроченої заборгованості по кредитному договору

За п.4.1. цього договору факторингу право вимоги переходить до позивача на наступний день після підписання ними відповідного додатку з Реєстром прав вимог до цього договору.

Позивач 20.09.2010р. уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованістю» (надалі - агентство) договір доручення № 20/09/10-Ф-1 (т. 1 а.с.35-38) (надалі - договір доручення).

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно ст. 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі цього договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ст.1004 цього ж Кодексу, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Згідно з п.1.1. договору доручення агентство, за дорученням позивача, прийняло на себе зобов'язання від свого імені або від імені позивача, але за рахунок позивача, здійснювати дії по стягненню заборгованості фізичних та/або юридичних осіб - боржників позивача.

Відповідно до пункту 2.3.1. договору доручення, позивач зобов'язався надати агентству довіреність на представлення інтересів позивача в цілях виконання доручень, передбачених цим договором.

На виконання цього пункту договору доручення, позивач надав агенції довіреність № ДІ 3 від 01.12.2010р. (т. 1 а.с.39).

На підставі зазначеного договору доручення та довіреності, агенція звернулася до суду з позовною заявою в інтересах позивача, про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання крім випадків, передбачених законом.

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми.

Частиною 1 статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні вимогою-повідомленням №2754/2012 від 19.06.2012., врученою відповідачу 23.06.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (т. 1 а.с. 127-129).

Відповіді та заперечень боржник позивачеві не надав, розрахунок не здійснив.

Суд відхиляє доводи відзиву відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст.257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення судом рішення.

Відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Діями по визнанню боргу є дії боржника, які свідчать про те, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій, які свідчать про визнання боргу можуть відноситися повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або неустойки), сплата процентів по основному боргу, прохання про відстрочку виконання.

Часткове погашення позичальником спірної заборгованості, яке мала місце 28.09.2009р. (т. 1 а.с. 15-16), свідчать про визнання боргу, що перериває строк позовної давності, згідно ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України.

З урахуванням чого слід вважати, що перебіг позовної давності переривався у вказаний період часу.

При цьому позовна заява подана позивачем 28.09.2012., про що свідчить поштовий штемпель на конверті (т. 1 а.с. 56), тобто в межах строку позовної давності.

Доводи позичальника щодо його необізнаності щодо зміни його кредиторів за кредитним договором, відхилено судом, оскільки вони спростовані матеріалами справи, зокрема, вимогою-повідомленням №2754/2012 від 19.06.2012., врученою відповідачу 23.06.2012р.

Згідно зі статтею 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Тобто, при солідарному обов'язку кредиторові надається право на власний розсуд вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Таким чином доводи відповідача що вимоги про стягнення заборгованості за договором мають бути пред'явлені до поручителя необґрунтовані та не засновані на законі, у зв'язку з чим судом не приймаються до уваги.

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення 47 546,37 грн., з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту становить 5 552,00 грн., прострочена заборгованість по тілу кредиту в сумі 25 002,00 грн., строкові (нараховані) проценти в розмірі 814,83 грн., прострочені проценти в розмірі 6 244,66 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 732,81 грн., 3% річних в сумі 3 110,07 грн., судом встановлено, що він є правильним.

За таких обставин та на підставі раніше зазначених норм права позовні вимоги про стягнення 47 546,37 грн., з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту становить 5 552,00 грн., прострочена заборгованість по тілу кредиту в сумі 25 002,00 грн., строкові (нараховані) проценти в розмірі 814,83 грн., прострочені проценти в розмірі 6 244,66 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 732,81 грн., 3% річних в сумі 3 110,07 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини позову. Повне рішення складено 07.12.2012.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Вегбієва Марлєна Ісмаіловича (вул. Заводська, 12, с. Завітне, Совєтський район, АР Крим, 97200, код ІПН 2926415317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, офіс 1, м. Київ, 04112, ЄДРПОУ 36799749) суму боргу за кредитним договором №09/14-568 від 05 травня 2008 року у розмірі 47 546,37 грн., з яких поточна заборгованість по тілу кредиту в сумі 5 552,00 грн., прострочена заборгованість по тілу кредиту в сумі 25 002,00 грн., строкові (нараховані) проценти в розмірі 814,83 грн., прострочені проценти в розмірі 6 244,66 грн., індекс інфляції в розмірі 6 732,81 грн., 3% річних в розмірі 3 110,07 грн., а також 1609,50грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі