Рішення № 28095788, 30.01.2012, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 2-169/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"30" січня 2012 р. м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого -судді Парій О.В.

при секретарі - Мирошниченко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 14.14998 від 29 липня 2008 року в сумі 6932,18 доларів США станом на 17 липня 2009 року. Просить стягнути також понесені судові витрати.

ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 14.14998 від 29 липня 2008 року, укладений між нею та ПАТ КБ «Приватбанк», та зобов'язати банк прийняти у неї суму в розмірі 30300 грн. 00 коп. з розстрочкою платежів на 36 місяців за умов, що місячний платіж буде становити 842 грн. 00 коп..

У судовому засіданні представник позивача за дорученням Бучакчийський С.В. позовні вимоги підтримав. Пояснив, що кредит видано відповідачу в сумі 6000,00 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжні картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Кінцевий термін повернення 20 жовтня 2009 року. Відсотки за користування встановлені в розмірі 24,00 % річних. Загальний розмір заборгованості станом на 17 липня 2009 року складає: за сумою кредиту 4739,81 доларів США; заборгованість за відсотками за користування кредитом 1092,46 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором738,60 доларів США, штраф (фіксована частина) 32,77 доларів США, штраф (процентна складова) 328,54 доларів США. Зустрічні позовні вимоги не визнав. Зазначив, що банк мав право видавати кредити в іноземній валюті та має на це відповідну ліцензію.

Представник відповідача за дорученням ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Заявлені зустрічні вимоги підтримав. Зазначив, що дійсно був укладений кредитний договір та отримано кошти. Позичальник не згодна з розрахунком суми. Крім цього, її чоловік не надавав згоди на отримання нею кредиту, його підпис відсутній. При видачі кредиту не надана повна інформація з видачі кредиту в іноземній валюті. Кошти зараховувалися на картку та звідти отримувалися у гривні. Банк не мав права видавати кредит в іноземній валюті, оскільки ліцензія та дозвіл, надані банку, не передбачали видачу кредитів в іноземній валюті фізичним особам - для цього необхідні індивідуальні ліцензії.

Аналізуючи надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 29 липня 2008 року укладено кредитний договір № 14.14998, строком погашення 20 жовтня 2009 року. Згідно умов договору позивач надав кредит в сумі 6000,00 доларів США на споживчі потреби. Розмір процентної ставки за користування кредитом становить 24,00 % річних.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 17 липня 2009 року заборгованість становить: за сумою кредиту 4739,81 доларів США; заборгованість за відсотками за користування кредитом 1092,46 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором738,60 доларів США, штраф (фіксована частина) 32,77 доларів США, штраф (процентна складова) 328,54 доларів США.

Суд приходить до висновку, що відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання, встановлені в кредитному договорі та на підставі ст.ст. 526, 527, 529, 533, 536 ЦК України (2003 рік) порушене право позивача підлягає захисту.

Відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості, а п. 3.8 Правил надання банком України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року за № 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 25 травня 2007 року за № 541/13808, встановлює, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач.

Доказів в підтвердження невиконання банком такої норми, запровадженої на виконання Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладанням оспорюваного позивачем кредитного договору, не надано. Про складнощі в отриманні доказів та клопотань про витребування доказів судом в порядку ст. 137 ЦПК України позивачем не заявлено.

Як вбачається з матеріалів справи оспорюваний договір про надання кредиту підписаний обома сторонами. Сторонами була погоджена валюта, в якій видано кредит, сторони виконували обов'язки по договору - Банк видав суму кредиту, а позивач певний час виконував графік погашення кредиту.

Суд приходить до висновку, що своїми діями сторони підтвердили свій намір на укладення зазначеного договору на визначених та погоджених умовах.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмово дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операції з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено. Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого за № 1429\10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з ліцензією, виданою ЗАТ КБ «ПриватБанк» Національним банком України 04 грудня 2001 року за № 22, дозволом № 22-2 від 29 липня 2003 року та додатком до дозволу № 22-2 від 29 липня 2003 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» станом на 29 липня 2008 року мав право здійснювати банківські операції, в тому числі надавати кредит в іноземній валюті.

Суд приходить до висновку, що доводи позивача про те, що надані відповідачем ліцензія та дозвіл не передбачають видачу кредитів в іноземній валюті фізичним особам та для цього необхідні індивідуальні ліцензії є необгрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 345 Господарського Кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян; кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Стаття 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносить до кредитних операцій, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3-7 частини другої статті 47 цього Закону, зокрема, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Стаття 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій. Приписи вказаної статті не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті). Отже, розміщення залучених коштів шляхом наданих кредитів є однією з основних банківських операцій незалежно від виду валюти, яка використовується.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про законність надання відповідачем позивачу кредиту в іноземній валюті із зобов'язанням повернення такого та сплати процентів за користування ним також в іноземній валюті.

Суд також не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо відсутності згоди її чоловіка на отримання кредиту. До матеріалів справи ОСОБА_1 надано згоду її чоловіка ОСОБА_5 на укладання дружиною кредитної угоди з розпискою, в якій ОСОБА_1 засвідчила, що на момент укладання Кредитного договору не проживає однією родиною з третіми особами (окрім чоловіка, ОСОБА_5). Клопотань про призначення експертизи в порядку ст. 143 ЦПК України до суду не надходило.

Відповідно до ст. 533 ЦК України (2003 рік) грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Судом встановлено, що офіційний курс долара США до гривні станом на 17 квітня 2009 року становить 764,05 гривень за 100 доларів США.

Станом на 17 липня 2009 року заборгованість складає 52965 грн. 32 коп., яка складається: за сумою кредиту 36214,52 грн.(4739,81х7,6405=36214,52); заборгованість за відсотками за користування кредитом 8346,94 грн.(1092,46х7,6405=8346,94); пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 5643,27 грн.(738,60х7,6405=5643,27); штраф (фіксована частина) 250,38 грн.(32,77х7,6405=250,38); штраф (процентна складова) 2510,21 грн.(328,54х7,6405=2510,21).

Враховуючи той факт, що позивач просить стягнути суму, меншу, ніж розрахована судом, та про доповнення позовних вимог не заявлено, суд приходить до висновку,що з відповідача підлягає стягненню заборгованість в розмірі, заявленому в позовній заяві -52892,53 грн..

В задоволенні зустрічних позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 528,93 грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120,00 грн., всього 648,93 грн., відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 3-6, 11, 57-62, 64, 88, 212-215, 223, 294 ЦПК України, ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 203, 215, 229, 230, 235, 236, 524, 526, 527, 529, 533, 536, 543, 546, 549-554, 639, 640, 651, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 345 Господарського Кодексу України, ст. 5 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»(код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № 14.14998 від 27 липня 2008 року станом на 17 липня 2009 року в розмірі 52892 гривні 53 копійки, а також судовий збір в розмірі 648 гривень 93 копійки, всього 53541 гривня 46 копійок.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»про визнання кредитного договору недійсним -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В.Парій