Рішення № 28091739, 14.09.2012, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 2-418/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2012 м.Красилів

Красилівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Вознюка Р.В.

при секретарі Басистій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Красилові цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа - відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красилівського РВ УМВС України в Хмельницькій області про звернення стягнення,

в с т а н о в и в:

У квітні 2011 року представник позивача звернувся з позовом, в якому вказав, що 24.05.2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання кредиту у сумі 18700 доларів США строком до 23.05.2022 року. Для забезпечення виконання зобов'язання було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно - однокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 18700 доларів США.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково. Внаслідок порушення умов договору станом на 18 червня 2010 року виникла заборгованість в розмірі 20294,46 долари США.

В ході розгляду справи позивач уточнив розмір заборгованості,а саме зазначив, що станом на 21 грудня 2011 року вона становить 20038, 48 доларів США, яка складається з наступного: 15572,23 долари США - заборгованість за кредитом; 3007,20 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 445,07 долари США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 1013,98 долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

На підставі Закону України «Про іпотеку» через невиконання боржником зобов'язання, представник позивача просив задовольнити вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, та виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку в Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м.Красилові.

Судом залучено до участі в справі як третю особу на стороні відповідача - відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красилівського РВ УМВС України в Хмельницькій області..

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали, просили в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, та виселити ОСОБА_1 з вказаної квартири із зняттям з реєстраційного обліку в Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м.Красилові.

Відповідач, який повідомлений про час і місце слухання справи належним чином, в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просив справу слухати за його відсутності, позовні вимоги не визнав, незгідний з розміром заборгованості по відсотках, який йому нарахований, оскільки кредитор не повідомив його про збільшення відсоткової ставки. Погоджується на реалізацію майна, що передано в іпотеку.

Представник третьої особи відділу у справах громадянства, імміграції таа реєстрації фізичних осіб Красилівського РВ УМВС України в Хмелдьницькій області, який належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, в судове засідання не з'явився, заперечень щодо позову не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом об'єктивно встановлено, що Публічним акціонерним товариством комерційним банком „ПриватБанк" (далі ПАТКБ „ПриватБанк")та ОСОБА_1 24.05.2007 року уклали кредитний договір №НМАWG100007420. Відповідно до п.7.1 кредитного договору позивач зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 18700 доларів США на наступні цілі: 16000 доларів США на придбання квартири, а також у розмірі 2700 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договір, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до п.6.4 кредитного договору розмір річної відсоткової ставки дорівнює дванадцяти місячним відсотковим ставкам. З 29 листопада 2008 року розмір відсоткової ставки за користування кредитом підвищився до 14,04 %.

Відповідно до п.п.2.2.1., 2.2.2. кредитного договору відповідач в період з 24 по 29 число кожного місяця зобов'язаний сплачувати:

- відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 1,00% на суму залишку заборгованості за кредитом;

- кошти у розмірі 225,75 доларів США для погашення заборгованості по кредиту.

Згідно з п.4.1 кредитного договору відповідач за порушення термінів оплати відсотків зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,15%, але неменше 1 гривні за кожен день прострочки, від суми простроченого платежу.

ПАТКБ „ПриватБанк" свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, видало відповідачу ОСОБА_1 кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії на суму 18700 доларів США.

Згідно п.28 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року №661- VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, всі рішення банку в будь-якій формі щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року.

Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача, щодо неправомірності нарахування йому заборгованості по відсоткам через збільшення відсоткової ставки є безпідставними, оскільки згідно розрахунку заборгованості за договором №HMAWG100007420 від 24 травня 2007 року відсоткову ставку ОСОБА_1 збільшено з 01 вересня 2008 року.

В порушення умов кредитного договору та ст.ст.509, 1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання виконав частково, так як станом на 21.12.2011 року заборгованість відповідача становить 20038,48 доларів США, в тому числі основний борг - 15572,23 долари США; відсотки - 3007,20 долари США; комісія - 445,04 долари США; пеня - 1013,98 долари США.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

В силу ч.2 ст.1050 ЦПК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 неналежно виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього перед позивачем існує заборгованість на суму 20038,48 доларів США.

24.05.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТКБ „ПриватБанк" укладено договір іпотеки квартири, згідно якого ОСОБА_1 надав ПАТКБ „ПриватБанк" в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, в забезпечення своїх зобов'язань перед ПАТКБ „ПриватБанк", за кредитним договором від 24.05.2007 року №НМАWG100007420.

Вказані обставини частково визнаються сторонами та підтверджуються: кредитним договором №НМАWG100007420 від 24.05.2007 року; договором іпотеки від 24.05.2007 року; розрахунком заборгованості за договором №НМАWG100007420 від 24.05.2007 року; статутом ПАТКБ „ПриватБанк".

Згідно ч.1, ч.2 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, належну ОСОБА_1 на праві власності.

Сторони не заперечували, щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, а саме квартири АДРЕСА_3, встановленої висновком експерта №5-150, складеного 30 травня 2012 року - в сумі 128280 грн..

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

В силу ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

У відповідності до ч.3 ст.109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

За таких обставин слід задовольнити вимоги і в частині виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання.

В статті 3 вказаного Закону встановлено, що реєстрація - - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Таким чином реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідача слід виселити із квартири АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку.

Керуючись ст.ст.33, 39, 40 Закону України „Про іпотеку", ст.ст.3,6,7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 530, 611, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.109 Житлового кодексу УРСР, ст.ст.10, 60, 88, 212, 214-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №НМАWG100007420 від 24.05.2007 року в розмірі 20038,48 долари США звернути стягнення на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, початкова ціна якої для подальшої реалізації становить 128280 грн., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код. ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселити ОСОБА_1, з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку в Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м.Красилові.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1605 грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього 1725 грн. 30 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Красилівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя: Р. В. ВОЗНЮК