Рішення № 28091438, 13.12.2012, Приморський районний суд м. Одеси

13.12.2012

Справа №1522/15823/12

2/1522/9389/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бондаря В.Я.

при секретарі Іщик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 24 342,10 гривень, суму матеріальних збитків у сумі 10 000 гривень та суму судового збору. При цьому посилався на те, що 13.11.2011р. між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики на суму 3000 США гривень, строком до 01.01.2012р. Проте, відповідач відмовляється від повернення суми позики, в результаті чого у неї утворилась заборгованість перед відповідачем за вказаним договором позики у розмірі 24342,10 гривень, що складається з суми боргу - 23 977,50 гривень та 3% річних -364,60 гривень. Крім того, позивачем невиконанням договору завдані збитки на суму 10 000 гривень, що складає його завдаток на нерухомість, яку він не зміг своєчасно викупити.

В судове засідання позивач не з'явився, до суду надійшла заява представника позивача за довіреністю про розгляд справи у його відсутність, також в заяві представник зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе, у відповідності до ст.224 ЦПК України, зі згоди представника позивача, провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.11.2011р. між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір позики на суму 3000 США гривень, строком до 01.01.2012р.

На виконання договору позики, ОСОБА_3 було складено відповідну розписку про отримання від позивача грошової суми у розмірі 3000 доларів США.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Враховуючи те, що сторонами були дотримані усі вимоги норм чинного законодавства щодо укладення договору позики, а факт отримання грошей та написання розписки відповідачем не спростований, суд вважає, що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченного порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якшо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, при цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановленій договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості 23 977, 50 з урахуванням суми 3 відсотків річних за весь час прострочення зобов'язання у розмірі 364,60 гривень, що загалом складає 24342,10 гривень.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення матеріальних збитків у розмірі 10 000 гривень, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до цієї статті збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Разом з тим, згідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В ході судового засідання позивачем не доведено, що діями позивача йому завдані збитки збитків у розмірі 10000 гривень, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, з відповідача на користь позивача, у відповідності до ст.88 ЦПК України, також підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у розмірі 243,42 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 213-215, ст. 218, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 13.11.2011р. у розмірі 24 342 (двадцять чотири тисячі триста сорок дві) гривні, 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 243,42 гривень.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача, який не приймав участі при розгляді справи, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя В.Я. Бондар