Постанова № 28089216, 19.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4184/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"19" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Губська О.А., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Герасименко К.Ю.

пр-у позивача Чехоєва Н.М.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша взуттєва фабрика «Київ»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000172301 від 12.07.2012 року -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ»звернулося до суду з адміністративним позовом з вимогами до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000172301 від 12.07.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Заслухавши суддю -доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша взуттєва фабрика «Київ»зареєстроване 22.08.2005 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області як юридичну особу, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №088398.

19.06.2011 р. посадовими особами Державної податкової інспекції Києво-Святошинського району на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України, на підставі наказу №356 від 19.06.2012 року, проведена документальна невиїзна позапланова перевірка TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень 2011 року, за результатами якої складено Акт №173/22-5/33715556 від 19.06.2012 року .

Відповідно до Акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення з боку позивача вимог п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та ч.5 ст. 203, ч. 1.2, ст. 215, ст. 216 ЦК України щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених в укладених договорах TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ»з придбання товарів, що призвело до зниження сплати податку на додану вартість, за жовтень 2011р. у сумі - 50947,00 грн.

На підставі Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00000272301 від 12.07.2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 63 684,00 грн., з яких 50 947,00 грн. - основний платіж, 12 737,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно здійснено донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та відповідно застосовано штрафні санкції, оскільки витрати на оплату товару TOB «Кітіллар»підтверджені належними первинними документами, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України, твердження відповідача про нікчемність правочинів ґрунтуються лише на його припущеннях та не підтверджуються належними доказами і спростовуються наявними у позивача первинними документами, що підтверджують факт поставки товару.

Колегія судді не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження реальності господарських операцій , колегія суддів звертає увагу на те, що згідно укладених договорів поставки між позивачем (як Покупцем) та ТОВ «Кітіллар», (як Продавець)(т.1,а.с.46), останній зобов'язаний надати «Покупцю»зокрема, товарно-транспортні накладні, відвантажувальні специфікації, рахунок-фактуру тощо.

Зазначені документи позивачем суду не надано. Крім того, не надано доказів відвантаження товару (видаткові чи прибуткові накладні).

Також, відповідно до договору на транспортно-експедиторські послуги, укладеного між позивачем(Замовник) та ТОВ «Делівері»(Експедитор)(т.1,а.с.129), транспортне експедирування вантажів виконується лише на підставі заявок, що надає Замовник, однак позивачем, на підтвердження виконання умов зазначеного договору зазначені документи первісного обліку не надано. Відсутні довіреності видані експедитору на отримання товару від імені позивача, також не надано докази оприбуткування підприємством товарно-матеріальних цінностей поставлених експедитором.

Отже, позивачем не надано доказів на підтвердження виконання контрагентами, взятих за договорами зобов'язань та настання реальних наслідків за вказаними господарськими операціями для позивача.

Документи внутрішнього руху начебто отриманого товару не є належними доказами, оскільки відповідно до них неможливо ідентифікувати товар ( тобто коли, ким та в яких обсягах здійснено його поставку).

Крім того, за результатами перевірки контрагента позивача, встановлено відсутність у останнього необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, складських приміщень і транспортних засобів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача що, зазначені вище господарські операції позивача мали безтоварний характер, а отже угоди є нікчемними, а нарахування відповідачем податкових зобов'язань позивачу за податковим повідомленням -рішенням № 00000172301 від 12.07.2012 року -правомірним.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Оскільки, судом першої інстанції при розгляді справи порушені норми процесуального та матеріального права , висновки суду не ґрунтуються на наявних в справі доказах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби -задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року -скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша взуттєва фабрика «Київ»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000172301 від 12.07.2012 року -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.