Постанова № 28086013, 12.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. справа № 2а-0870/1149/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Мельника В.В. Чередниченко В.Є.

при секретарі судового засідання: Мачихіні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року у справі № 2а-0870/1149/11 за позовом Приватного підприємства "ВЛ - Агро 2006" до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011р. до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом звернулось Приватне підприємство «ВЛ-Агро 2006»до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення рішення від 10 лютого 2011 року № 0000212301 про донарахування суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1782479 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 891239 грн. 50 коп.

В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що відповідачем зроблені неправильні висновки щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»оскільки позивачем не було порушено вимоги податкового законодавства, можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача не зобов'язує останнього сплачувати за нього податки. Крім того доказами наданими перевіряючим та до справи підтверджено виконання сторонами зобов'язань при купівлі продажу товарів (робіт, послуг).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2011р. позов задоволено. Рішення суду обґрунтовано з посиланням на те, що позивач документально обґрунтував фактичне здійснення операції по придбанню продукції (робіт послуг) у контрагентів а саме: видаткові накладні, податкові накладні що підписані сторонами та оформлені належним чином, що підтверджують факт знаходження та оприбуткування товару в місці поставки, а також документи первинні бухгалтерські документи (договори, видаткові накладні, договори транспортного обслуговування, акти на виконання таких договорів), що підтверджують факт відвантаження товару та отримання товару третіми особами, тобто свідчить про використання цього товару в господарській діяльності.

Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не повно досліджено докази у справі. Так контрагенти позивача по своїй суті не мали можливостей постачати товар (надавати послуги), або за поясненнями їх засновників про відсутність здійснення ними господарської діяльності та підписання первинних документів, що підтверджено у тому числі результатами перевірок їх органами податкової служби.

У судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив у її задоволені відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача до суду не з'явився. Про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Заслухавши представника позивача, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем в період з 29 липня 2010 року по 06 жовтня 2010 року проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «ВЛ-Агро 2006»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено Акт №1228/23/34572653 від 11.10.2010року.

Перевіркою в тому числі встановлено порушення п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з чим, визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 1814155 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій 907077 грн. 50 коп.

На підставі складеного акту Мелітопольською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2010 року №0001142301/0.

За результатами адміністративного оскарження, Рішенням про результати розгляду повторних скарг №353/10/25020 від 28 січня 2011 року ДПА в Запорізькій області скасувало податкове повідомлення - рішення Мелітопольської ОДПІ від 27 жовтня 2010 року № 0001132301/0 в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 597010 грн. 50 коп. з посиланням на підпункт 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(строки давності) та з урахуванням цього в зазначеній частині рішення Мелітопольської ОДПІ від 25 листопада 2010 року № 35953/10/25-020 про результати розгляду первинних скарг (податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року № 0001142301/1) скасовано, в іншій частині вказані рішення залишено без змін.

10 лютого 2011року Мелітопольською ОДПІ винесено та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення рішення форми «Р»від 10 лютого 2011 року №0000212301 про донарахування суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1782479грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 891239грн. 50 коп.

Так за результатами перевірки відповідачем встановлено формування, з порушенням норм п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкового кредиту позивачем за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 на підставі отриманих податкових накладних від постачальників: TOB «Полірем-Агро», TOB «Донснабкомплект-2007», TOB «Євротурбіна», ПП рАгротрейд-2008», TOB «Вертикаль поставка», TOB «Агропромтехплюс», TOB Агрофермтехніка», TOB «Дельта гарант», TOB «Мелзернопродукт».

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податком на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податком на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит з ПДВ та формування валових витрат.

Перш за все такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв'язку із цим навіть бездоганно оформлений документ не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо у ході розгляду справи буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.

Так відповідач не заперечує факт проплати на відповідні рахунки позивачем за начебто отриманий товар, послуги, проте вказує на відсутність отримання такого, нікчемність угод.

Відповідно матеріалам справи, позивачем було сформовано податковий кредит за рахунок придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛИРЕМ-АГРО»в період квітень-червень, серпень-вересень,жовтень-грудень 2007р., лютий-березень 2008р.

Як на підтвердження виконання контрагентом та отримання позивачем послуг, до справи додані копії договорів про надання транспортних послуг та актів здачі-прийому виконаних робіт. Проте з вказаних актів неможливо визначити, що саме було доставлено та відсутність відповідних документів про підтвердження доставки товару.

Крім того, вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 02.07.08р. у кримінальній справі № 1-560-08 відносно директора TOB «Полірем-Агро»ОСОБА_1 останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст .212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та ч. 3 ст. 358 (підроблення документів) КК України. Вирок набув законної сили 29.08.08р.

Посилання позивача, що вказаним вироком суду встановлено, вину ОСОБА_1, будучи директором ТОВ «Бастіон», не відповідає дійсності, оскільки згідно копії вироку суду (а.с. 84, Т1), яким встановлено, що ОСОБА_1, будучи директором ТОВ «Полірем -Агро»у 2007р. здійснював фінансово-господарську діяльність з купівлі-продажу ТМЦ та надання послуг з метою ухилення від сплати податків.

Також позивачем було сформовано податковий кредит за рахунок придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснабкомплект-2007»в період травень-червень, липень-вересень, жовтень-листопад 2007р., січень-березень, квітень-червень, липень-серпень 2008р. Директором вказаного товариства у перевіряє мий період був ОСОБА_1

Як на підтвердження виконання контрагентом та отримання позивачем послуг з перевезення товарів, до справи додані копії договорів про надання транспортних послуг та актів здачі-прийому виконаних робіт. Проте з вказаних актів неможливо визначити, що саме було доставлено та відсутність відповідних документів про доставку товару (товарно-транспортні накладні). Крім того, товар доставлявся не позивачу, а іншим суб'єктам господарювання, та підтвердження їх отримання та на підставі чого було здійснено таке постачання суду не надано.

Крім того, за результатами перевірки саме TOB «Донбаскомплект 2007»встановлено, що у перевіряє мий період були TOB «Лізингова компанія перспектива», TOB «Птолеуст».

Згідно вищезазначеного вироку суду від 02.08.2008р. відносно ОСОБА_1, який будучи директором TOB «Полірем-Агро»та заступником директора з повноваженнями та правом підпису, рівноцінними повноваженням та підпису директора призначений ОСОБА_1 отримував підроблені податкові та бухгалтерські документи від TOB «Птолеуст»та TOB «Лізингова компанія «Перспектива».

Також позивачем було сформовано податковий кредит за рахунок придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротурбіна»в період вересень-грудень 2008р., січень-травень 2009р. Проте доказів що підтверджують придбання, транспортування, перевезення запчастин позивачем перевіряючим та суду не надані.

Щодо формування позивачем податкового кредиту за рахунок придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у ПП «Агротрейд - 2008»,TOB «Вертикаль поставка», TOB «Агропромтех плюс», TOB «Агрофермтехніка», TOB «Дельта Гарант», TOB «Мелзернопродукт», то відповідно матеріалам справи, за результатами їх перевірок органами податкової служби було встановлено, що підприємства не знаходяться за місцезнаходженням. Крім того, згідно пояснень засновників, директорів вказаних товариств, останні не здійснювали господарської діяльності. Також засновники контрагентів зазначали, що їм невідомо було взагалі про реєстрацію товариства на їх ім'я, або про реєстрацію підприємства за винагороду.

Крім того TOB «Агрофермтехніка»та TOB «Мелзернопродукт»у перевіряємий період надавали позивачу послуги поставки продукції згідно заявці замовника та транспортні послуги, до справи додані копії договорів про надання транспортних послуг та акти здачі-прийому виконаних робіт. Проте з вказаних актів неможливо визначити, що саме було доставлено та відсутність відповідних документів про доставку товару (товарно-транспортні накладні). Крім того товар перевозився по території України (Одеська обл.., Херсонська обл.., Миколаївська обл.., Полтавська обл.. тощо) іншим суб'єктам господарювання (третім особам). Проте доказів отримання останніми такого товару суду також не надано.

Якщо саме це і є факт використання ТМЦ у господарської діяльності позивача, то суду не надано доказів щодо продажу позивачем такого товару третім особам або використання у власній господарській діяльності.

Отже висновки суду першої інстанції у рішенні про надання доказів позивачем щодо використання придбаного товару у господарській діяльності товариства, продаж товару третім особам, є помилковими.

Суд апеляційної інстанції розглядаючи апеляційну скаргу звертає увагу на те, що дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Підлягають з'ясуванню фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 13, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину.

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з частиною другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано документів (доказу), що підтверджують фактичність здійснення послуг, придбання товарів у контрагентів в перевіряє мий період.

У зв'язку з тим, що угоди з контрагентами є нікчемним, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При цьому, з врахуванням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки судом встановлено відсутність фактичного здійснення господарської операції з надання послуг та придбання товарів, відтак податковим органом правомірно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість .

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 202, ст.ст. 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року у справі № 2а-0870/1149/11 за позовом Приватного підприємства "ВЛ - Агро 2006" до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької про скасування податкових повідомлень - рішень -скасувати.

У задоволенні позову - відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 10 липня 2012року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: В.Є. Чередниченко