Ухвала суду № 28085916, 18.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2012 р. справа № 1170/2а-1443/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі №1170/2а-1443/12 за позовом управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

03 травня 2012 року управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області звернулось до суду із позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 2518грн.66 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не сплачував до УПФ України в Ульяновському районі Кіровоградської області сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті єдиного внеску за період січень-червень та листопад-грудень 2011 року, та станом на час звернення до суду сума узгодженого боргу становила 2 518,66грн., яку відповідач, ігноруючи вимогу управління про сплату боргу, сплатити відмовився. Така відмова, на думку позивача, є незаконною, а сума узгодженого боргу має бути сплачена відповідачем.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області заборгованість з єдиного внеску у розмірі 2 518 грн. 66 коп.

Не погодившись з постановою суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1., відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач, як фізична особа-підприємець, що має статус платника єдиного податку, та перебуває на спрощеній системі оподаткування, звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у відповідності до Указу Президента України № 727 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування». Таким чином, вимоги позивача про сплату суми заборгованості з єдиного внеску за період січень-червень, листопад -грудень 2011 року є незаконними та задоволенню не підлягають.

Сторони в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.09.2009 року Ульяновською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, обрав спрощену систему оподаткування, та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(далі по тексту Закон 2464-VI) мінімальний внесок -сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати 2011 році, мінімальний страховий внесок для фізичних осіб-підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування становив: у січні,лютому, березні 326,53 грн., у квітні-вересні -333,12 грн., у жовтні-листопаді -341,80 грн., у грудні -348,39 грн.

У зв'язку із тим, що відповідач не сплачував єдиний внесок у період січень-червень та листопад-грудень 2011 року, виникла заборгованість у розмірі 2 669,14 грн..

03 березня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області було сформовано вимогу № Ф 206 про сплату означеної суми заборгованості. В корінці вимоги, отриманої відповідачем 16.03.2012 року, містяться заперечення відповідача, в яких ОСОБА_1 зазначає про те, що відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№ 727 від 03 липня 1998 року, він не є платником збору на обов'язкове державне соціальне страхування.

Станом на час звернення позивача до суду із адміністративним позовом узгоджена сума боргу становила 2 518,66 грн., у зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу в сумі 150,48 грн.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УПФУ України було правомірно сформовано та надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості у відповідності до чинного Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідачем станом на час розгляду справи в суді суму заборгованості зі сплати єдиного внеску погашено не було, як не було і оскаржено в судовому порядку вимогу про сплату боргу, таким чином позовні вимоги є законними та обґрунтованими й підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до абзацу першого та третього частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

За приписами пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Абзацом 6 ч.4 ст.25 Закону України № 2464-VI визначено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій управління Пенсійного фонду щодо нарахування суми заборгованості відповідача зі сплати єдиного внеску, а також формування вимоги про сплату узгодженої заборгованості.

Стосовно доводів заявника апеляційної інстанції про звільнення його від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у відповідності до приписів Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№ 727 від 03 липня 1998 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з ст. 6 Указу Президента № 727, який втратив чинність 01 січня 2012 року, але діяв на момент виникнення спірних правовідносин, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником серед інших видів податків, зборів (обов'язкових платежів) і платежів на загальнообов'язкове держане пенсійне страхування.

Однак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку що страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 9 грудня 2008 року.

Крім того, згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне соціальне страхування суперечить цьому Закону і застосуванню не підлягає.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже підстави для її зміни або скасування відсутні.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі №1170/2а-1443/12 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов