Ухвала суду № 28085856, 22.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р.

справа № 2а-0870/12108/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Мельника В.В. Щербака А.А.

при секретарі судового засідання: Бембінек Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року у справі № 2а-0870/12108/11 за позовом Приватного підприємства "БЕРТІ" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011р. до Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Берті»з позовом до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2011 №0000852310.

Свої вимоги позивач обґрунтовує незгодою з висновками акту перевірки від 10.08.2011 №120/23-108/00152359 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПРАТ «Берті», (код ЄДРПОУ 00152359) з метою здійснення перевірки дотримання вимог податкового законодавства зі сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Спецстанкострой»(код ЄДРПОУ 36841879) за квітень 2011р. та зазначає, що усі операції між позивачем та контрагентом ПП «Спецстанкострой»підтверджуються первинними документами, які оформлені відповідно до вимог законодавства. Сировина придбана у вказаного контрагента використана у виробничому процесі позивача, що також підтверджено відповідними документами. Можливе порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача не позбавляє останнього на формування податкового кредиту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012р. позовні вимоги задоволені.

Відповідач на вказане рішення суду подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скаргу обґрунтовано тим, що у ході перевірки було встановлено що товарно-транспортна накладна оформлена з порушеннями, крім того, контрагент позивача не знаходиться за місцем знаходження юрособи, а також у такого відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутність специфікації товару тощо. У сукупності всіх доводів перевірки відповідач прийшов до висновку про нереальність угод позивача із ПП «Спецстанкострой».

У судовому засіданні представники позивача щодо апеляційної скарги заперечили, просили суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції.

Представник Відповідача до суду не з’явився, надав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги. Про день, місце та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України. Доводів щодо поважності підстав неприбуття у судове засідання не надано.

Заслухавши представників позивача, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що в Акті перевірки не визначено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам. Крім того, в обґрунтування висновків Акту перевірки відповідач посилається на те, що правочин між позивачем та ПП «Спецстанкострой»порушує публічний порядок, а відтак, в силу вимог ст. 228 ЦК України є нікчемним. Разом з тим, наведене в Акті перевірки обґрунтування наявності підстав для застосування ст. 228 ЦК України, не відповідає змісту цієї норми. Так, відповідач в Акті перевірки ставить під сумнів реальність вчиненого правочину, тобто намагається спростувати факт передачі товару від ПП «Спецстанкострой» позивачу. Проте, нереальність певного правочину та правові наслідки його вчинення встановлена ст. 234 ЦК України, а згідно із ч. 2 цієї статті фіктивний правочин є оспорюваним, а не нікчемним. Відтак, єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між позивачем та ПП «Спецстанкострой»може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

Так судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з метою здійснення перевірки дотримання вимог податкового законодавства зі сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Спецстанкострой»(код ЄДРПОУ 36841879) за квітень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки. Перевіркою встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року у розмірі 129573,34 грн., чим встановлено факт заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2011 року у розмірі 129573,00 грн.

В обґрунтування висновків Акту перевірки відповідач посилається на те, що фактично згідно наданої податкової звітності ПП «Спецстанкострой»у платника податків відсутні трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, необхідні для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. При проведенні аналізу податкової звітності ПП «Спецстанкострой», а саме додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року встановлено, що ПП «Спецстанкострой»задекларував податкові зобов’язання на суму 129573,34 грн. (ПДВ) за рахунок операцій з позивачем. Враховуючи те, що ПП «Спецстанкострой»не мав товарно-матеріальних ресурсів в квітні 2011 року для здійснення операцій по постачанню товару позивачу ПП «Спецстанкострой» є транзитером та здійснював вищевказані правочини для формування податкового кредиту ПРАТ «Берті». ПП «Спецстанкострой»провадило діяльність спрямовану на здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі Акту перевірки 25.08.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за №0000852310.

Відповідно матеріалам справи, між позивачем та ПП «Спецстанкострой»були укладені договори поставки від 01.03.2011 № 1-03/11 та від 20.04.2011 № 20/04. Відповідно до вказаних договорів Постачальник зобов’язується поставити та передати Покупцю у власність, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити матеріали та устаткування в кількості, за ціною та вартістю згідно Специфікацій, що невід’ємною частиною діючих договорів. На виконання вказаних договорів ПП «Спецстанкострой»поставило та передало у власність матеріали та устаткування в кількості, за ціною та вартістю згідно Специфікацій, на підтвердження чого позивачем надані відповідні видаткові накладні, приходні ордери, картки складського обліку матеріалів, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с.42-89, 159, 174-177). Сировина придбана у вказаного контрагента використана у виробничому процесі позивача, що також підтверджено відповідними документами.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Враховуючи вищезазначена, наявні докази у справі, суд апеляційної інстанції вважає, вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем до перевірки та до матеріалів справи були пред’явлені первинні документи (договори, видаткові накладні,податкові накладні, рахунки, платіжні доручення, ати приймання-передачі, тощо) які підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з вищезазначеними юридичними особами, а в Акті перевірки не визначено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам.

Також суд першої інстанції прийшов до вірного висновку з приводу висновків Акту перевірки щодо правочину між позивачем та ПП «Спецстанкострой»який на думку перевіряючих, порушує публічний порядок, а відтак, в силу вимог ст. 228 ЦК України є нікчемним та сумніву реальність вчиненого правочину, оскільки нереальність певного правочину та правові наслідки його вчинення встановлені ст. 234 ЦК України, а згідно із ч. 2 цієї статті фіктивний правочин є оспорюваним, а не нікчемним. Тому єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між позивачем та ПП «Спецстанкострой»може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

Доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року у справі № 2а-0870/12108/11 за позовом Приватного підприємства "БЕРТІ" до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення - рішення, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Повний текст рішення виготовлено 07 червня 2012року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: А.А. Щербак