Рішення № 28085144, 08.10.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/3409/12 08.10.2012 08.10.2012 08.10.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/1490/2291/2012 Головуючий у першій інстанції Кішковська З.А.

Категорія 53 Доповідач апеляційної інстанції Серебрякова Т.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2012 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенко П.П.,

суддів: Шолох З.Л., Серебрякової Т.В.,

при секретарі судового засідання Орельській Н.М.,

за участю позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №73» на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2012 року, ухвалене за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №73» про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших сумах, несплачених при звільненні, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної (немайнової) шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №73» (далі - ТОВ «Мостобудівельний загін №73») про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших сумах, несплачених при звільненні, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах з 15 листопада 2009 року по 09 лютого 2012 року, звільнившись за ст.38 КЗпП України. За період роботи на вказаному підприємстві перед ним утворилась заборгованість по нарахованим, але невиплаченим сумам в розмірі 18 770 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 81 коп., яка не була виплачена йому і в день звільнення.

Посилаючись на те, що відповідач при звільненні належні йому кошти у визначені чинним законодавством строки не виплатив і не провів з ним повний розрахунок, просив позов задовольнити, стягнути на свою користь з ТОВ «Мостобудівельний загін №73» 18 770 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 81 коп. заборгованості по заробітній платі.

Окрім того, посилаючись на порушення відповідачем строків виплати належних йому сум, просив стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку, що передбачено ст.117 КЗпП України.

Також, вказував на те, що внаслідок таких дій відповідача йому була спричинена моральна (немайнова) шкода, компенсацію якої він оцінив в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. та просив стягнути її з відповідача на свою користь.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по належним позивачу сумам в розмірі 2 404 (дві тисячі чотириста чотири) грн. 74 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, за період з 06 квітня 2012 року по день фактичного розрахунку, виходячи з середньоденної заробітної плати у розмірі 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 30 коп. з попереднім утриманням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, а також 300 (триста) грн. 00 коп. компенсації моральної (немайнової) шкоди. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Вирішено питання про стягнення судових витрат з ТОВ «Мостобудівельний загін №73».

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ст.94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.ст.115,116 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_3 з 15 листопада 2009 року по 09 лютого 2012 року працював у ТОВ «Мостобудівельний загін №73» на посаді машиніста компресорної установки (а.с.5).

09 лютого 2012 року його було звільнено з роботи за ст.38 КЗпП України на підставі наказу №26-К від 09 лютого 2012 року (а.с.16).

На час звільнення не були виплачені належні позивачу суми, які нараховані і визнані відповідачем у розмірі 19 731 (дев'ятнадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 81 коп., з яких: 14 170 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят) грн. 00 коп. - сума заборгованості по заробітній платі, 3 157 (три тисячі сто п'ятдесят сім) грн. 07 коп. - компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, 2 404 (дві тисячі чотириста чотири) грн. 74 коп. - витрати на службове відрядження.

З наданих бухгалтерських документів вбачається, що 05 квітня 2012 року позивачу виплачено 17 327 (сімнадцять тисяч триста двадцять сім) грн. 07 коп. заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (а.с.28). Витрати на службове відрядження відповідачем залишились не виплаченими.

Отже, факт порушення відповідачем трудових прав позивача, які передбачені ст.116 КЗпП України, мав місце і він доведений належними та допустимими доказами.

За таких обставин, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що саме з вини відповідача не була проведена у визначений законом строк повна виплата всіх сум, що належать позивачу при звільненні, а тому обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 2 404 (дві тисячі чотириста чотири) грн. 00 коп. витрат на службове відрядження.

Посилання відповідача на те, що кошти на службові відрядження віднесено до інших гарантій і компенсацій та в структуру заробітної плати такі кошти не входять, а тому відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України на вказані вимоги поширюється тримісячний строк позовної давності, є необґрунтованими та базуються на помилковому тлумаченні законодавства про оплату праці.

Так, у ст.2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року (з наступним змінами та доповненнями) передбачено, що грошові компенсаційні виплати у вигляді добових віднесено до додаткової заробітної плати.

Згідно із ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки службові відрядження входять в структуру заробітної плати, то на вказані вимоги згідно з чинним законодавством не поширюється тримісячний строк позовної давності.

Враховуючи, що належні відповідачу кошти при звільненні відповідач не виплатив у строки, встановлені ст.116 КЗпП України, тому, відповідно до приписів ст.117 КЗпП України повинен сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку.

Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе змінити рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, з огляду на наступне.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 р., середній заробіток стягується за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 травня 2005 року (з подальшими змінами) розрахунок середньомісячної заробітної плати, у розумінні ст.117 КЗпП України, проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За даними ТОВ «Мостобудівельний загін №73» позивачу було нараховане за січень 2012 року - 3 732 (три тисячі сімсот тридцять два) грн. 40 коп., а за грудень 2011 року 4 400 (чотири тисячі чотириста) грн. 34 коп. Кількість робочих днів в січні 2012 року склала - 28, а в грудні 2011 року 22, а відтак середньомісячна заробітна плата на день звільнення складала 162 (сто шістдесят дві) грн. 65 коп. (3 732. 40 +4400.34=8132.74 / 50).

Період, за який не була виплачена заборгованість по заробітній платі та іншим нарахованим сумам складає, зокрема з 10 лютого 2012 року по 06 квітня 2012 року, 41 робочий день, а тому, сума, що підлягає виплаті позивачу, становить 6 668 (шість тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 65 коп. (41 х 162 грн. 65 коп.) без врахування податків та обов'язкових платежів.

Період, за який не були виплачені витрати на службове відрядження, зокрема з 06 квітня 2012 року по 29 травня 2012 року, складає 32 дня. Разом з тим, враховуючи роз'яснення, які викладені у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку по сплаті витрат на службове відрядження в розмірі 624 (шістсот двадцять чотири) грн. 58 коп. без врахування податків та обов'язкових платежів. При цьому, колегія суддів виходить з того, що заборгованість по заробітній платі була виплачена позивачу ще до ухвалення рішення, загальний розмір спірної суми становить 2 404 (дві тисячі чотириста чотири) грн. 74 коп., яка в заявлених вимогах становила 12% (32 х 162 грн. 65 коп. х 12%).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7 293 (сім тисяч двісті дев'яносто три) грн. 23 коп. (6 668 грн. 65 коп. + 624 грн. 23 коп.).

Доводи відповідача в апеляційної скарзі щодо неможливості своєчасного проведення розрахунку з позивачем при звільненні не підтверджені допустимими доказами, а посилання на наявність постанов державного виконавця щодо арешту розрахункових рахунків підприємства стосуються тільки арешту грошових коштів у визначених виконавцем сумах.

Порядок відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається ст.2371 КЗпП України, зокрема, її відшкодування проводиться власником або уповноваженим ним органом працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів вважає, що порушенням трудових прав позивача йому була спричинена моральна (немайнова) шкода.

При визначенні компенсації моральної (немайнової) шкоди, колегія суддів погоджується з висновком районного суду щодо розміру компенсації моральної (немайнової) шкоди та з врахуванням ступеню та глибини моральних страждань позивача, характеру протиправних дій роботодавця, їх тривалість та обсяг завданих страждань, вважає достатньою сумою відшкодування моральної (немайнової) шкоди 300 (триста) грн. 00 коп., що відповідає принципу розумності та справедливості, тому рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303,309,316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №73» - задовольнити частково.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2012 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити та викласти в наступній редакції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №73» на користь ОСОБА_3 7 293 (сім тисяч двісті дев'яносто три) грн. 23 коп. середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні, без врахування податків та обов'язкових платежів.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: