Ухвала суду № 28082716, 24.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р.справа № 1170/2а-201/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Пасічнику Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року у справі №1170/2а-201/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Круп'яний Дім" до Кіровоградська об`єднана державна податкова інспекція м. Кіровоград про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення та його скасування,-

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Круп'яний дім»звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 15.08.2011р. №0000762310.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що не погоджується з доводами відповідача щодо порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216 ЦК України з тих підстав, що господарські операції з контрагентом ТОВ „Холдингова компанія „Агротехтрейд" та з ТОВ „Шер К" мали реальний характер. Спірні господарські операції товариства були оформлені договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі сільськогосподарської продукції має місце факт повного розрахунку ТОВ «Круп'яний дім»за отриману сільськогосподарську продукцію, має місце факт ведення товариством належного бухгалтерського обліку щодо даних операцій. Акт перевірки не містить даних стосовно припинення діяльності контрагентів, анулювання свідоцтва платника ПДВ, виключення з ЄДРПОУ у встановленому законом порядку. Вважає, що відповідач неправомірно покладає відповідальність за дії можливої недобросовісної, діючої з умислом, сторони угоди на іншу сторону, яка закон не порушувала.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012р. позовні вимоги задоволені.

Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні порву. Скарга обґрунтована тим, що згідно актів перевірки інших ДПІ ТОВ «Шер К»від 16.03.2011р. та ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»від 29.04.2011р., в яких встановлено порушення даних товариств ( контрагентів позивача) ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України тому господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»та з ТОВ «Шер К»не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції.

Представник Відповідача до суду не з'явився. Про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Заслухавши представника позивача, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Круп'яний дім»з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ „Холдингова компанія „Агротехтрейд" та з ТОВ „Шер К" за період з 01.10.2010р. по 30.11.2010р. (а.с.100)

За результатами перевірки складено акт №74/23-1/32892495 від 29.07.2011р., в якому перевіряючими зафіксовано порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині не додержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ „Круп'яний дім" з вересня 2010р. з підприємствами-постачальниками ТОВ „Холдингова компанія „Агротехтрейд" в серпні-вересні 2010р. та ТОВ „Шер К" в жовтні-листопаді 2010р.; пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 45365 грн., в тому числі за серпень 2010р. на суму 45365 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2010р. на суму 21688 грн., за листопад 2010р. на суму 24157 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011р. №0000762310, яким ТОВ «Круп'яний дім»яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 45365 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11341 грн. (а.с.24).

Позивач також скористався правом адміністративного оскарження рішення відповідача за результатами якого скарги позивача були залишені без задоволення, рішення податкового органу без змін.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахова них (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, регламентований п.7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Круп'яний дім»- Позиаач, здійснював господарські операції з ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд»та ТОВ «Шер К», укладені договори купівлі-продажу сільгопрподукції.

Факт надання послуг (продажу товару) контрагентами позивачу підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а сааме: видатковими накладними, податковими накладними, актами здачі прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями та товаро-транспортими накладними (а.с. 39-93).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Законом України «Про податок на додану вартість»встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до норми Законом України «Про податок на додану вартість», учасники господарської операції повинні мати спеціальну податкову правосубєктність зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно матеріалам справи, як Позивач так і його контрагенти є платниками податку на додану вартість, про зворонє докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того Акт перевірки не містить будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд також зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає настувпне щодо правової позиції Відповідача в частині нікчемності зазначених угод з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

Доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року у справі №1170/2а-201/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Круп'яний Дім" до Кіровоградська об`єднана державна податкова інспекція м. Кіровоград про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення та його скасування, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2012року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: В.В. Мельник