Ухвала суду № 28082658, 25.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. справа № 2а/0470/2013/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Бембінек Я.І.

за участю:

представника відповідача: Круглик А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року у справі №2а/0470/2013/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Взаємодія»до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

02.02.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Взаємодія»звернулося до суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011р. №0001732301 прийняте Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі (правонаступником якої є Криворізька центральна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби). В обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що висновок податкового органу про завищення податкового кредиту у зв'язку із невикористанням придбаних матеріалів у жовтні 2008 року є незаконним, більш того зазначені матеріали були використані підприємством у оподатковуваних операціях з надання послуг у листопаді та грудні 2008 р., що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Позов, зокрема, обґрунтований й тим, що податкова служба позбавлена можливості приймати будь-які податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки, який складено за наслідками перевірки, що проведено на підставі постанови слідчого, яку прийнято під час досудового слідства у кримінальній справі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 за №0001732301 прийняте Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі.

Не погодившись з постановою суду, Криворізька центральна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що підприємством у жовтні 2008 року безпідставно списано, але не використано в господарській діяльності товарно-матеріальні цінності в сумі 56 906грн., та враховуючи те, що податковий кредит на придбання ТМЦ за жовтень 2008 року відображено частинами (у жовтні 2008 року -42 922,50грн., у листопаді 2008 року -27 368,83грн), підприємством в порушення п.п.7.4.3 п.7.4. ст..7 Закону України «про податок на додану вартість»завищено податковий кредит за листопад 2008 року на суму 11 381грн. (56 906,0 х 20%). Тому, на думку податкового органу, податкове повідомлення-рішення прийнято в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому підстав для його скасування немає.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Центральної МДПІ у м.Кривому Розі було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Взаємодія»з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.08 по 30.09.11, за результатами якої складено Акт №6842/230/24433198 від 05.12.2011р.

Перевірка проводилась з 22.11.2011 року по 30.11.2011 року, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, абз.1,3,5 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78 ст.79 Податкового кодексу України, на підставі наказу Центральної МДПІ у м.Кривому Розі від 21.11.11 №1118, на виконання постанови прокуратури Жовтневого району м.Дніпропетровська від 09.09.11 щодо призначення позапланової документальної перевірки.

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем, зокрема, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 11 381грн., в тому числі у листопаді 2008 року на суму 11 381грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Перевіркою правомірності списання ТМЦ на витрати підприємства та повноти підтвердження операції первинними документами встановлено, що в результаті співставлення сум витрат на списання, відображених по рахунку 205 «Будівельні матеріали»з первинними документами, наданими підприємством для перевірки правомірності використання придбаних ТМЦ в господарській діяльності, як це передбачено ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», встановлено, що фактичне використання (списання) ТМЦ на 4 квартал 2008 року, підтверджене первинними документами, складає 451 592,27грн., в тому числі:

жовтень 2008 року -230 705,01грн.

листопад 2008 року -119 349,38грн.

грудень 2008 року -102 028,88грн.

Тобто, згідно наданим для перевірки первинним документам, фактичне використання ТМЦ в господарській діяльності підприємства за жовтень 2008 року складає 230 705грн. замість 287 611грн., відображених в бухгалтерському обліку. В результаті чого, в жовтні 2008 року (та відповідно в 4 кварталі 2008 року) використання ТМЦ в господарській діяльності, списане по бухгалтерському обліку, але не підтверджене первинними бухгалтерськими документами складає 56 906грн.

Перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 кол.Б Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»на загальну суму 11 381грн. в т.ч. у листопаді 2008 року на суму 11 381грн.

Як вбачається з Акту перевірки, після ознайомлення з Актом, посадові особи ТОВ «Взаємодія»відмовилися від підписання Акту та отримання матеріалів перевірки, про що складено Акт №25 від 05.12.2011р. Акт перевірки у відповідності до п.86.3 Податкового кодексу України направлено платнику податків поштовим відправленням.

Акт перевірки було отримано ТОВ «Взаємодія»15.12.2011р., про що свідчить повідомлення Поштамту-ЦПЗ-3 Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»(т.1 а.с.42)

На підставі акту перевірки Центральною МДПІ у м.Кривому Розі прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011р. №0001732301, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів в розмірі 14 226,25грн., в тому числі за основним платежем -11 381,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -2 845,25грн.

21.12.2011р. ТОВ «Взаємодія»в порядку, передбаченому п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, подало до Центральної МДПІ у м.Кривому Розі заперечення на Акт перевірки (т.1 а.с.43-45)

Листом від 28.12.2011р. Центральна МДПІ у м.Кривому Розі повідомила про результати розгляду заперечень на Акт перевірки та їх безпідставність.

22.12.2011р. позивач отримав оскаржуване податкове повідомлення рішення від 19.12.2011р.

Позиція позивача у спірних правовідносинах полягає в тому, що право на податковий кредит не може залежати від використання у повному обсязі придбаних товарів у цьому звітному періоді, оскільки частина таких товарів можуть певний час знаходитись на складі Підприємства до моменту їх реалізації, який може настати і через декілька податкових періодів, тому наявна помилка в бухгалтерських документах (визначення суми використаних під час діяльності товарно-матеріальних цінностей у жовтні 2008 року у обсязі більшому ніж визначено первинними документами) жодним чином не вплинула на базу оподаткування податком на додану вартість та не позбавила Підприємства права на податковий кредит. Крім того, на думку позивача податковим органом було порушено порядок прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки згідно норм Податкового кодексу України, протягом п'яти днів з дня отримання Акту перевірки, позивач мав право подати свої заперечення, натомість податкове повідомлення-рішення прийнято 19.12.2011р., тобто, до спливу п'ятиденного строку для подачі заперечень на Акт перевірки. Позивач вважає, що. Також позивач зазначає про протиправність дій податкового органу щодо прийняття податкового повідомлення-рішення, провівши перевірку на підставі постанови прокуратури Жовтневого району м.Дніпропетровська, до набрання чинності відповідним рішенням суду у кримінальній справі.

Позиція податкового органу полягає в тому, що відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду, проте в порушення вимог даної норми Закону, підприємством у жовтні 2008 року безпідставно списано, але не використано в господарській діяльності товарно-матеріальні цінності в сумі 56 906грн., а податковий кредит на придбання ТМЦ за жовтень 2008 року відображено частинами: у жовтні 2008 року -42 922,50грн., у листопаді 2008 року -27 368,83грн., що призвело до завищення податкового кредиту на суму 11 381грн. (56 906,0 х 20%)

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що придбані товарно-матеріальні цінності, на підставі яких було сформовано податковий кредит, були використані саме в оподатковуваних операціях з надання послуг, а посилання відповідача на відсутність мети у позивача на використання товару в оподатковуваних операціях, є лише припущенням. Також суд зазначив, що відповідачем, не зважаючи на норми податкового законодавства, які регламентують порядок подачі заперечень на акт перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень, не дочекавшись сплину п'ятиденного строку з моменту отримання позивачем акту перевірки та подачі заперечень на акт перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення. З урахуванням

наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність прийнятого податкового-повідомлення рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Тобто, визначальним фактором для віднесення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів є використання зазначених товарів саме в оподатковуваних операціях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у жовтні 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю «Взаємодія»придбано товарно-матеріальні цінності для подальшого їх використання у підприємницькій діяльності (в оподатковуваних операціях).

Придбані Підприємством товарно-матеріальні цінності були використані у жовтні 2008 року частково, що підтверджується актами списання, інша частина була використана поступово в листопаді 2008 року та грудні 2008 року, що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належним чином оформлених первинних документів.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 вказаного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З системного аналізу положень Закону № 168/97-ВР вбачається, що законодавцем передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у 4 кварталі 2008 року були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав порядку встановленому чинним законодавством.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

З цих підстав, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи позивача щодо протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи позивача й щодо того, що при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення у грудні 2011 року, на підставі акту перевірки, який складено за результатами перевірки, призначеної у межах досудового слідства у кримінальній справі, Центральна МДПІ у м.Кривому Розі зобов'язана була врахувати вимоги п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Так, відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже, вказаною норма права визначено, по-перше, те, що за наслідками таких перевірок податкове повідомлення-рішення не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду; по-друге, особливий статус матеріалів таких перевірок, до яких беззаперечно відноситься і Акт, яким оформлено результати перевірки призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону.

Матеріали перевірки, у тому числі Акт перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, є доказами у кримінальній справі, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що передбачено Кримінально-процесуальним кодексом (ст..65 КПК України).

Таким чином, Акт перевірки, який складено за результатами перевірки, призначеної у межах досудового слідства у кримінальній справі, не може бути підставою для визначення податкових зобов'язань. У такому випадку, підставою для визначення податкових зобов'язань є обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, як це передбачено п.58.4 ст.58 ПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року у справі №2а/0470/2013/12 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 26.09.2012р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов