Рішення № 28081533, 06.11.2012, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 1110/1386/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2012м. смт. Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого -судді Мумигі І.М.,

при секретарі -Комар К.В.

за участю представника позивача -Бернікова М.І.

відповідачів -ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача -ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором.

Підтримуючи позовні вимоги, представник позивача, просив суд стягти з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість по кредитному договору № 014-09.5-081394 від 25.12.2007 року в сумі 95286,67 грн., в тому числі заборгованість зі сплати кредиту в сумі 72989,87 грн., нараховані несплачені проценти в сумі 8726,65 грн., пеню (кредит, проценти) в сумі 95286,67 грн. Даючи пояснення, представник позивача вказав, що 25.12.2007 року між банком та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 014-09.5-081394, на підставі якого банк видав відповідачу кредит на придбання житла на вторинному ринку в сумі 26897,50 дол. США зі сплатою 13 процентів річних - плати за користування кредитом терміном на 240 місяців з кінцевим терміном погашення 24.12.2027 року. Належне виконання зобов»язань за Кредитним договором було забезпечено договорами поруки від 25.12.2007 року, за якими поручителем за договором поруки є ОСОБА_2, а поручителем за договором поруки 2 є ОСОБА_3. Додатковою угодою до кредитного договору від 27.01.2009 року на період з 27.01.2009 року по 27.01.2010 року зменшено процентну ставку за користування кредитом до 7,0 % річних. Станом на 18.05.2012 року за даним кредитним договором виникла прострочена заборгованість по поверненню суми кредиту в розмірі 148,77 дол. США та заборгованість зі сплати нарахованих процентів в розмірі 1092,06 дол. США, нараховано пеню в сумі 1698,18 дол. США. Загальний борг по кредитному договору станом на 18.05.2012 року складає 11924,25 доларів США, що відповідає 95286,67 грн.

Відповідач ОСОБА_6, у судове засідання не з»явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, вказала, що строк погашення кредиту не настав, до 24.12.2027 року заборгованість буде погашена та що в даний час у позичальника ОСОБА_6, який приходиться їй сином, змінився сімейний стан та є матеріальні труднощі. Також вказала, що за згодою банку, квартира, яка була придбана у кредит сім»єю сина, 20.05.2011 року була продана та всі кошти від її реалізації внесені в банк в рахунок погашення кредиту. Вказала, що для вирішення питання щодо стягнення пені за кредитним договором необхідно застосовувати визначені законом строки давності, надала суду свій розрахунок суми боргу.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засідання позов не визнала та пояснила, що оскільки кредит отримував її бувший чоловік, то він повинен його і сплачувати.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 03.07.2009 року та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 16.07.2011 року встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 розірвала шлюб з відповідачем по справі ОСОБА_6 та уклала інший шлюб і змінила прізвище з „ОСОБА_3" на „ ОСОБА_3".

25.12.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 014-09.5-081394 згідно умов кредитування за програмою кредитування «Житло в кредит на вторинному ринку»в сумі 26897,50 доларів США для придбання квартири за адресою АДРЕСА_1 з процентною ставкою 13 % річних з помісячними платежами до 25 числа щомісячно в сумі 315,12 доларів США на 240 місяців до 24.12.2017 року, який забезпечений іпотекою та порукою (п.п. 1.1., 1.1.1,1.1.2., 1.1.3, 1.1.6,1.1.7,1.2.1,1.3.2, 1.3.3.,1.3.4).

Невід»ємними додатками до договору є графік повернення кредиту та інших платежів, розрахунок сукупної вартості кредиту (п.п. 3.5 кредитного договору).

25.12.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено договори поруки.

26.12.2007 року між ОСОБА_6 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»укладено договір іпотеки, предметом якої є придбана квартира АДРЕСА_1. Договір іпотеки 12.05.2011 року сторонами розірвано за взаємною згодою.

Суму кредиту 26897,50 доларів США ОСОБА_6 отримав 26.12.2007 року на підставі меморіального валютного ордера №0 ОМИ57554. 27 січня 2009 року сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № 014-09.5-08394 від 25.12.2007 року відповідно до якої на період з 27.01.2009 року по 27.01.2010 року, процентна ставка складає 7,00 % річних, з 28.01.2010 року процентна ставка за користування кредитом встановлюється на попередньому рівні та складає 13,00 % річних.

З розрахунку заборгованості згідно кредитного договору, станом на 18.05.2012 року, вбачається, що позичальник ОСОБА_6 вносив щомісячні періодичні платежі на виконання умов кредитного договору з 26.01.2008 року по 26.04.2011 року. 20.05.2011 року ОСОБА_6 достроково вніс на часткове погашення кредиту платіж на суму 17774,55 доларів США. Останній платіж на виконання умов кредитного договору ОСОБА_6 вніс 26.05.2011 року в сумі 252,29 доларів США. З цього часу періодичні платежі від позичальника ОСОБА_6 банку не надходили.

23.02.2012 року позивачем направлено відповідачам вимоги про дострокове виконання грошових зобов»язань за кредитним договором.

Правовідносини, які виникли між сторонами справи, урегульовані нормами матеріального права - ст.ст.41, 42, 99 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод главами, 52, 53, 71 ЦК України, законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про захист прав споживачів», Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та ін. нормативно-правовими актами.

Україна як соціальна, правова держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів (стаття 1, частина четверта статті 13, частини перша, четверта статті 42 Конституції України).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).

Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України. (далі - Кодекс).

Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Суд бере до уваги також положення актів міжнародного права.

Так, у пунктах 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року N 39/248 зазначено такі цілі: сприяти країнам у встановленні або подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів; сприяти створенню структур виробництва і розподілу, здатних задовольняти потреби і запити споживачів; заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов'язаний з виробництвом і розподілом товарів та послуг для споживачів; сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою всіх підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах; заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при нижчих цінах. При цьому уряди повинні розробляти, укріплювати та продовжувати активну політику захисту інтересів споживачів.

Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та ОСОБА_3 від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви).

За змістом Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та ОСОБА_3 від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня їх захисту. При цьому в зазначеній Директиві відповідні права споживачів регламентуються на до контрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року № 2664-ІП.

Згідно з положеннями пунктів 22, 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

За частиною першою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Положення частин четвертої - одинадцятої статті 11 Закону «Про захист прав споживачів»передбачають такі права споживача, які за своїм змістом можливо реалізувати лише під час виконання договору споживчого кредиту. Зокрема, це право споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин; не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; достроково повернути споживчий кредит; не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту уразі незначних порушень договору; бути захищеним від суспільного поширення інформації про несплату боргу тощо.

Права споживачів на стадії виконання кредитного договору передбачаються також положеннями статті 1056-1 ЦК України, частини четвертої статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність», частини другої статті 6 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», згідно з якими банкам заборонено в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами, за винятком випадків, встановлених законом.

З огляду на положення вказаних норм матеріального права, суд, вивчаючи умови кредитного договору № 014-09.5-081394 від 25.12.2007р. звернув увагу на наступне.

Як чинне законодавство, так і договір (п.3.4.) передбачає право позичальника відповідача ОСОБА_6 достроково погасити кредит повністю чи частиною та сплатити при цьому комісію.

Із розрахунку заборгованості згідно кредитного договору № 014-09.5-081394 від 25.12.2007 року станом на 18.05.2012 року, приєднаного до позову та складеного позивачем, встановлено, що 20.05.2011 року ОСОБА_6 достроково вносить кредит на суму 17774,55 доларів США, залишок кредиту станом на 20.05.2011 року становить 9148,36 доларів США, комісію ним сплачено 26.05.2011 року в сумі 252,29 доларів США.

Стаття 8 кредитного договору передбачає дострокове погашення кредиту за ініціативою позичальника. Пункт 8.5. передбачає: «У разі часткового дострокового погашення кредиту, Сторони вносять зміни до цього Договору, якими зменшують розмір щомісячних ануїтетних платежів із збереженням існуючого строку користування Кредитом. Позичальник зобов»язаний не пізніше місяця, наступного за календарним місяцем часткового дострокового погашення Кредиту з»явитися до Кредитора (у відділення, де укладався договір) з метою підписання Графіку (додаток 1 до цього Договору) у новій редакції. У випадку невиконання Позичальником зазначеного обов»язку, Сторони домовились, що розрахований та підписаний Кредитором самостійно новий Графік вважається складеним належним чином, є невід»ємною частиною цього Договору та підставою для визначення розміру зобов»язань Позичальника».

Сторонами не надано до суду новий графік- додаток 1 до кредитного договору № 014-09.5-081394 від 25.12.2007 року після часткового дострокового погашення кредиту позичальником, а згідно графіку додатку 1, який прикладений до договору, у січні 2025 року Позичальник повинен внести черговий платіж з погашення кредитного боргу на суму 9355,68 доларів СІП А, а у лютому 2025 року - на погашення боргу за кредитом на суму 9141,91 доларів США, а тому суд констатує неналежне ставлення позивача до виконання своїх обов»язків за договором, що унеможливлює застосування фінансових санкцій у вигляді нарахування пені з часу 20.05.2011 року, оскільки за існуючим графіком, який прикладений до договору як його невід»ємний додаток при підписанні сторонами, при достроковому погашенні кредиту відбулося погашення платежів та їх зарахування до періоду/січня 2025року.

Суд вбачає у діях відповідача ОСОБА_6 порушення умов договору, які полягають у порушені строків внесення ним чергових платежів, за які позивач на підставі п.16.3 умов договору провів нарахування пені у розмірі 0,5 % від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення. Однак при визначенні розміру суд керується поняттями, та нормами, визначеними параграфом 2 глави 49 ЦК України «Забезпечення виконання зобов»язань», щодо визначення поняття неустойки (пені) та застосовує до вимоги про її стягнення спеціальну позовну давність, визначену ст. 258 ЦК України терміном 1 рік, так як про це просить суд відповідач ОСОБА_2, а сам кредитний договір не містить конкретних роз»яснень чи тлумачень, а також переліку правовідносин, до яких застосовується строк давності у 3 роки (п.16.7 договору).

Таким чином, пеня не може бути стягнута за період, який визначений датами - 20.05.2011 року - 18.05.2012 року, оскільки позивач не створив умов для реалізації прав та обов»язків позичальнику ОСОБА_6, не вручив йому новий графік внесення платежів після часткового дострокового внесення позичальником суми кредиту, що вказує на відсутність вини позичальника ОСОБА_6 та унеможливлює стягнення пені за таких умов.

Разом з тим, суд, враховуючи вимоги ст. 258 ЦК України не може стягувати пеню за період, який перевищує строки давності терміном 1 рік, та який суд визначає періодом 27.04.2011 року - 18.05.2011 року Відтак, стягненню підлягає пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту відповідно до п. 16.3 договору, визначена у таблиці з аналогічною назвою . При цьому суд бере до уваги, що станом на 19.05.2011 року сума простроченої заборгованості вказана 184,47 доларів США , а період внесення заборгованості по платежу становить 1 добу з 18 по 19.05.2011 року, тому пеня становить 184,47 доларів США х 0,5 % = 0,94 долари США або 0,94 х 7,991 = 7,51 грн.

За таких обставин підлягає частковому задоволенню вимога щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення суми кредиту відповідно до п.16.3 договору в сумі 7,51 грн. Аналогічно суд враховує розмір пені, яка підлягає нарахуванню за порушення строків сплати процентів відповідно до п.16.3 кредитного договору та обраховує її на суму простроченої заборгованості зі сплати процентів за кредитним договором станом на 19.05.2011 року в сумі 1374,05 доларів США (згідно таблиці) та періодом в 1 добу з 18 по 19.05.2011 року: 1374,05 доларів США х 0,5 % = 6,87 доларів США або 6,87 х 7,991 = 54,90 грн. Тому підлягає задоволенню позовна вимога щодо стягнення пені за порушення строків сплати процентів відповідно до п.16.3 кредитного договору в сумі 54,90 грн.

Суд поважає право сторони позивача на вибір способу судового захисту, у вигляді дострокового погашення кредиту, що визначено статтею 9 кредитного договору № 014-09.5-081394 від 25.12.2007р та вказує, що на адресу суду не надійшло заперечення відповідачів з приводу реалізації цього права позивачем. Приймаючи до уваги основні умови кредитного договору № 014-09.5-081394 від 25.12.2007 року, а саме п.1.2.1 процентну ставку у розмірі 13 % та залишок кредиту станом на 20.05.2011 року після часткового його дострокового погашення позичальником в розмірі 9148,36 доларів США, суд вважає, що при достроковому стягненні кредиту, що є правом позивача та способом обраного ним способу судового захисту, підлягає стягненню сума процентів за користування кредитом, яка визначається так: 9148,36 х 13 % = 1189,29 доларів США або 1189,29 х 7,991 = 9503,62 грн. Одночасно , підлягає достроковому стягненню сума кредиту 9148,36 доларів США або 9148,36 х 7,991 = 73104,54 грн.

Суд визначає, що для виконання вимог п.9.1. кредитного договору № 014-09.5-081394 від 25.12.2007 року в частині стягнення процентів, у тому числі прострочених, необхідна обов»язкова умова - винна поведінка сторони позичальника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні Позичальником своїх зобов»язань за цим договором. Приймаючи до уваги відсутність нового Графіку погашення кредиту після 20.05.2011 року, констатується відсутність винної поведінки з боку позичальника - відповідача ОСОБА_6, що є відсутністю підстав для стягнення прострочених процентів за даним кредитним договором на підставі розрахунку позивача.

Таким чином, за умовами кредитного договору підлягає стягненню сума кредиту в розмірі 73104,54 грн., сума пені за порушення строків сплати процентів за договором в сумі 54,90 грн., сума пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 7,51 грн., а всього підлягає стягненню сума 73166,95 грн.

Згідно ст. 553 ЦК України «1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. 2. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. 3. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.»

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Таким чином, стягнення вказаних коштів повинно відбуватися солідарно з усіх відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Райффайзен Банк Аваль" ( рахунок № 2909117980 в Кіровоградській ОД АТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 323538, код 13762450) заборгованість по кредитному договору № 014-09.5-081394 від 25.12.2007 року у розмірі 73104,54 грн., пеню за порушення строків сплати процентів за договором в сумі 54,90 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 7,51 грн., а всього - 73 166,95 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Райффайзен Банк Аваль" ( рахунок № 2909117980 в Кіровоградській ОД АТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 323538, код 13762450) судовий збір у сумі 731 грн., по 243,67 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через Компаніївський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя ____ І.М. Мумига