Рішення № 28080917, 18.12.2012, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2/0529/2078/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Воробйова С.О.

при секретарі Подлєсній О.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Дементовича М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»про стягнення компенсації та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні , -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2012року позивач ОСОБА_1 звернулася до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» про стягнення компенсації та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 30.07.2001року по 10.07.2009року, працюючи на різних посадах і була звільнена з підприємства за угодою сторін в порядку, передбаченому ч.1 ст.36 КЗпП України.

В той же день між нею та відповідачем була укладена угода про припинення трудового договору, згідно з п.2.2 якої відповідач зобов'язався протягом трьох днів після звільнення виплатити їй належні суми при звільненні, а саме: матеріальну допомогу у розмірі чотирьох місячних заробітних плат 10 640,00грн. та компенсацію за невикористану відпустку 3 752,11грн.

Але в порушення угоди відповідач не провів остаточний розрахунок з нею і вона змушена була звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14.02.2012року її позов було задоволено і з відповідача стягнуто суми в рахунок остаточного розрахунку, які вона фактично одержала 28.05.2012року згідно довідки банку.

Вона вважає, що відповідач повинен сплатити їй середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 14.07.2009року по 28.05.2012року за 1049 днів відповідно до середнього заробітку, який складає 50,70грн. в загальній сумі 53 184,30грн.

Крім цього, вона вважає, що відповідач повинен сплатити їй компенсацію за затримку розрахунку на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.01.2001року із змінами та доповненнями:

сума компенсації відпустки 3 752,11грн. на коефіцієнт індексації 18,9 (газета «Праця і зарплата»№18 (790) від 16.05.2012року): 3 752,11грн. х 18,9/100=709,14грн.

В судовому засіданні позивач та її представник на позовних вимогах наполягали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав в повному обсязі посилаючись на те, що позивач в день звільнення та після дня звільнення не пред'являла до відповідача будь-які вимоги про розрахунок, а тому застосування норм ст. 117 КЗпП України є необґрунтованим.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до ЦПК в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін виникає спір.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 30.07.2001року по 10.07.2009року (а.с.41-42), працюючи на різних посадах і була звільнена з підприємства за угодою сторін в порядку, передбаченому ч.1 ст.36 КЗпП України.

В той же день між позивачем та відповідачем була укладена угода про припинення трудового договору (а.с.47), згідно з п.2.2 якої відповідач зобов'язався протягом трьох днів після звільнення виплатити їй належні суми при звільненні.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства провадяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Але в порушення угоди відповідач не провів остаточний розрахунок з нею і вона змушена була звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14.02.2012року (а.с.50, 88-89) її позов було задоволено і з відповідача стягнуто суми в рахунок остаточного розрахунку: матеріальну допомогу при звільненні в сумі 10 640,00грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3 752,11грн., які позивач фактично одержала 28.05.2012року, згідно довідки банку (а.с.46) та постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 13.06.2012року (а.с.70-71).

З огляду на викладене, суд вважає, що останнім днем стягнення суми за затримку розрахунку необхідно вважати 14.02.2012року, коли було винесено рішення Апеляційним судом про стягнення сум при звільненні позивача ОСОБА_1 з підприємства відповідача.

Відповідно до вимог ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП України, при наявності спору належних звільненому працівникові сум власник повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Звертаючись з позовною заявою про стягнення сум, що належить працівнику при його звільненні до Красноармійського міськрайонного суду у вересні 2011року, позивач ціну позову зазначила в сумі 27 499,60грн., виходячи з того, що відповідач повинен сплатити їй матеріальну допомогу в розмірі 15 828,32грн. та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 11 671,28грн. (а.с.49).

Однак, під час розгляду справи в суді позивач ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги, просила стягнути з відповідача матеріальну допомогу при звільненні в розмірі 10 640,00грн. та компенсацію за невикористану відпустку -6 654,08грн., тобто в наявності був спір про розмір коштів, що належать працівнику при звільненні, який вирішено на користь працівника частково за рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14.02.2012року (а.с.88-89).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона ставила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Згідно довідки відповідача (а.с.77) середньоденна заробітна плата позивача становить 50,70грн., затримка остаточного розрахунку при звільненні суд вважає, становить за період з 14.07.2009року, коли відповідач повинен був провести повний розрахунок по 14.02.2012року, коли Апеляційний суд Донецької області задовольнив позовні вимоги позивача ОСОБА_1, тобто в кількості 656 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні складає: 50,70грн. х 656 робочих днів = 33 259,20грн.

Разом з цим, визначаючи розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд враховує, що відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування на час затримки розрахунку з урахування спірної суми, на яку мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

З урахування викладеного та розміру виплачених розрахункових сум (10 640,00грн.), суд вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та на користь позивача ОСОБА_1 стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 10 640,00грн.

Щодо вимог позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку з урахуванням індексації, то суд вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу компенсацію за затримку розрахунку на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.01.2001року із змінами та доповненнями із наступного розрахунку: 3 752,11грн. х 18,9/100=709,14грн., де

- сума компенсації відпустки -3 752,11грн.;

- коефіцієнт індексації - 18,9 (газета «Праця і зарплата»№18 (790) від 16.05.2012року (а.с.48).

Крім того, у відповідності зі ст.88 ЦПК України з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» необхідно стягнути на користь держави судовий збір у сумі 214,60грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»про стягнення компенсації та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт», ЄДРПОУ 22859846 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 10 640,00грн. та компенсацію за затримку розрахунку у розмірі 709,14грн., а всього в загальній сумі 11 349,14грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт», ЄДРПОУ 22859846 на користь держави судовий збір у розмірі 214,60грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: