Ухвала суду № 28080334, 02.08.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2012 р. справа № 2а/0470/9484/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

за участю:

представників відповідача: Філіппової Д.Г., Ковальової Н.В.

представника позивача: Мотова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі №2а/0470/9484/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр»до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення -рішення та стягнення з Державного бюджету ПДВ, -

в с т а н о в и в:

29.07.2011р. Публічне акціонерне товариство «Новопавлівський гранітний кар'єр»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 р. № 00000162330 по зменшенню суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 320751,00 грн. по основному платежу та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області (правонаступником якого є Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 320 751,00грн. В обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що підприємством були виконані усі вимоги Податкового кодексу щодо формування податкового кредиту, визначення від'ємного значення, як різниці між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту, у зв'язку з чим підприємство набуло право на бюджетне відшкодування на суму, яку зменшено оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено частково: визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 27.07.2011 р. № 00000162330. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування -відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Тобто, Податковий кодекс України, на думку заявника апеляційної інстанції,

свідчить про прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. Вказуючи на те, що зустрічними перевірками не надалося можливим встановити фактичну сплату ПДВ до бюджету контрагентами позивача, то ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр»не набуло права на бюджетне відшкодування.

Постанова суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, сторонами не оскаржувалась, тому відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами Нікопольської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за квітень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємних значень з ПДВ.

За результатами перевірки складено Акт №643/233-00292304 від 19.07.2011 року, відповідно до якого причиною виникнення від'ємного значення у квітні 2011 року є здійснення експортних операцій (щебінь), які згідно чинного законодавства оподатковуються ПДВ за ставкою „0". Нікопольською ОДПІ були надіслані запити на проведення зустрічної перевірки постачальників (до виробника), з метою встановлення фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту включення постачальниками сум ПДВ, які підлягають підтвердженню, до складу податкових зобов'язань у декларації з ПДВ за відповідний період. Станом на момент перевірки відповіді по надісланих запитах по контрагентах-постачальниках не отримано

Висновком Акту зазначено, що оскільки п.200.14 ст.200 ПК України не передбачено часткового підтвердження сум бюджетного відшкодування з ПДВ з Державного бюджету України, за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за квітень 2011 року у розмірі 320751,00 грн., що пов'язано з відсутністю результатів зустрічних перевірок, які б підтверджували або спростовували факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань щодо обґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з Державного бюджету та з наявністю взаємовідносин ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр»із постачальниками ризикової категорії.

З огляду на вказане, позиція податкового органу, полягає в тому, що для відшкодування ПДВ з Державного бюджету, обов'язковою умовою є документальне підтвердження належного виконання своїх податкових зобов'язань як платником ПДВ, так і його контрагентами.

На підставі складеного акту, 27.07.2011 р. Нікопольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162330, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за 4 міс. 2011 р. у сумі 320751,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про правомірність

формування підприємством податкового кредиту, що вплинуло на виникнення від'ємного значення за рахунок якого, у позивача виникло право на бюджетне відшкодування.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що до перевірки надані належним чином оформленні первинні документи, які свідчать про зміст та обсяг господарських операцій ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр»з його контрагентами. Наявність належним чином оформлених первинних документів, по цим господарським операціям, податковим органом не заперечувалась. Між тим, податковим органом, з огляду на неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів-постачальників, зроблено висновок про неможливість задоволення вимог платника ПДВ про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з Державного бюджету. Вказані обставини відображено в акті перевірки

В той же час, Податковим кодексом, яким регулюються спірні правовідносини, такої підстави для визначення податкових зобов'язань (зменшення бюджетного відшкодування), як неможливість проведення зустрічних перевірок, не передбачено.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б слугувати для прийняття контролюючим органом, у тому числі, рішень про зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

Позиція податкового органу у спірних правовідносинах щодо залежності наявності права у покупця на бюджетне відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) є необґрунтованою з огляду й на наступне.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на неправомірність висновків ДПІ, які викладено в акті перевірки і відповідно про протиправність податкових повідомлень-рішень, якими зменшено суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі №2а/0470/9484/11 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 03.08.2012р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов