Ухвала суду № 28079987, 04.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2012 р. справа № 2а-12722/10/0470 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Уханенка С.А. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Прудко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі №2а-12722/10/0470 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

в с т а н о в и в:

12.10.2010р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.09.2010 №0002692303, прийняте на підставі акту перевірки від 30.07.2010р. на бланку №002790. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що висновки перевіряючих осіб щодо порушення ним п. п. 2.2, 2.6 п.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004р. №637, та п.1.5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою КМУ №1269 від 26.09.2001р., є необґрунтованими, у зв'язку з чим штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки застосовані неправомірно.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована, фактично, доводами адміністративного позову. Заявник апеляційної інстанції посилається на те, що ваучер не є доказом фактичного надходження готівки, інших доказів неоприбуткування готівки відповідачем не надано. Тому, на думку позивача, факт неоприбуткування готівки не доведений, а тому застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки є неправомірним.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ДПА у Херсонської області проведено перевірку бази відпочинку «Ялинка», що розташована за адресою: Херсонська область, Геніченський район, вул. Набережна, 54 та належить ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), з питань здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання встановленого порядку проведення

розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій на підставі наказу ДПА України у Херсонській області №170 від 23.06.2010р. (а.с.61), направлення на перевірку №1813/237 від 28.07.2010р. (а.с.62) та згідно з планом проведення перевірок (а.с.63).

За наслідками перевірки ДПА у Херсонській області складено акт №002790/2303/НОМЕР_1 від 30.07.2010р., в якому встановлені порушення п.2.2, п.2.6 «Положення про ведення касових операцій в Національній валюті України», затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 р. № 637, а саме: неоприбуткування готівки в Книзі обліку доходів та витрат в день її надходження на суму 13390,50грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська прийнято рішення № 0002692303 від 21.09.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 66952,50грн.

Згідно з вказаним рішенням, правовою підставою для визначення штрафних (фінансових) санкцій зазначено ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995р. №436/95.

Правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення № 0002692303 від 21.09.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем обґрунтовано та правомірно прийнято рішення від 21.09.2010 року №0002692303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з чим підстав для скасування оскарженого рішення не існує.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно з п.2.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Національного банку України 15.12.2004 №637, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства ( підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно з п.1.2 Положення, книга обліку -касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій.

Отже, Книга обліку доходів і витрат є книгою обліку в розумінні п.2.2 Положення, у якій мають відображатися операції з готівкою.

Відповідно до п.6 ст.9 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва ( в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення таким особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого проводити регуляторну політику.

Порядком ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1269 передбачено, що книга обліку доходів і витрат (далі -книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності -фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань

оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі -суб'єкти підприємницької діяльності).

Відповідно до п.5 Порядку суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості:

- порядковий номер запису;

- дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом;

- сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника;

- сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг);ї

- сума виручки від продажу товарів (надання послуг) -з підсумком за день.

Отже, до Книги обліку і витрат мають бути внесені відомості про суми виручки від продажу товарів (надання послуг) з підсумком за день.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"(в редакції Указу N 746/99 від 28.06.99 р.) визначено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Факт отримання готівкових коштів у сумі 13390,50грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями ваучерів, виданих туристам бази відпочинку «Ялинка», в яких містяться дані щодо дати початку та кінця туру, вартості туру на добу та загальної вартості туру.

Щодо посилання позивача на те, що ваучери не є розрахунковими документами, тому не можуть бути прийнятими для відображення у книзі обліку доходів витрат, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про туризм"від 15.09.1995 року № 324/95-ВР, ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.

У договорі на туристичне обслуговування, укладеному шляхом видачі ваучера, мають міститися такі дані: найменування та місцезнаходження суб'єкта туристичної діяльності, номер ліцензії (дозволу) на відповідний вид діяльності, юридична адреса; прізвище, ім'я (по батькові) туриста (при груповій поїздці прізвища, імена (по батькові) членів групи); строки надання і види туристичних послуг, їх загальна вартість; назва, адреса та номер телефону об'єкта розміщення, його тип та категорія, режим харчування; розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора (турагента) або межі відповідальності суб'єкта туристичної діяльності за договором агентування; інші дані, обумовлені характером угоди, складом групи тощо; дата видачі ваучера. Ваучер є документом суворого обліку.

Більш того, як вбачається з Акту перевірки №002790/2303/НОМЕР_1 від 30.07.2010р., в ньому зафіксовано пояснення працівника ФОП ОСОБА_1 -реалізатора з надання послуг ОСОБА_3, яка зазначила, що оплата за ваучера проводиться в день початку туру (поселення). Книга обліку доходів і витрат ведеться особисто ФОП ОСОБА_1, тому не заповнена з 26.07.2010р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що видані ваучери підтверджують факт сплати готівкових коштів саме при здійснені операції, оскільки ваучер надається по місцю поселення, в день поселення, а сплата відбувається у місці здійснення розрахунків, , а отже, позивач був зобов'язаний, у день надходження виручки, внести запис до Книги обліку доходів і витрат про отриману виручку, у вигляді надходжень готівки у сумі 13390,50грн.

Відповідно п. 1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.95 р. "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Отже, податковий орган, враховуючи встановлений факт порушення позивачем вимог законодавства у сфері обігу готівки, правомірно прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до п.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.95р.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі №2а-12722/10/0470 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 05.09.2012р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: А.В. Суховаров