Ухвала суду № 28079140, 20.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р.справа № 2а-2844/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії:

головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Бембінек Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини 2269 про визнання дій незаконними та стягнення заборгованості за речове майно, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 травня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Посилався на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи.

Заперечення на апеляційну скаргу іншими сторонами до суду не подавалися.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду відповідно до ст. 195 КАС України - в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині 2269 внутрішніх військ МВС України в м. Олександрія Кіровоградської області, де і знаходився на грошовому та продовольчому забезпеченні.

Наказом командира військової частини 2269 ВВ МВС України від 20.12.2010 року №135 о/с ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України по ст. 26 п.6 «б»(за станом здоров`я), 24.12.2010 року виключено зі списків особового складу частини та з 25.12.2010 року виключено з усіх видів забезпечення (а.с.6).

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вiд 20 грудня 1991 року дійсно було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Однак, Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 № 1459/3 дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соцiальний i правовий захист вiйськовослужбовцiв та членiв їх сiмей»було призупинено в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Дія ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" була призупинена з 11.03.2000 р. З цього ж часу було припинено фінансування Збройних Сил України на виплату грошової компенсації замість речового майна.

Тобто, з моменту набрання чинності Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», позивач втратив право на отримання грошової компенсації замість речового майна у зв'язку із зупиненням дії норми закону, що його встановлювала.

Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» не скасовано та не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, а тому відмова позивачу у виплаті компенсації за не отримане речове майно з 11 березня 2000 року є правомірною.

До того ж, посилання апелянта на те, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», яким призупинена виплата грошової компенсації замість речового майна з 11.03.2000 року, суперечить Конституції України визнається колегією суддів безпідставним, оскільки питання про відповідність даного Закону Конституції України не входить до компетенції адміністративних судів України.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не має право на виплату йому грошової компенсації за речове майно.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне, апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198 ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення.

Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 травня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник