Постанова № 28078219, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К-35388/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Нікопольського учбово-виробничого підприємства Дніпропетровського учбово-виробничого об'єднання «Луч»Українського товариства сліпих

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010

у справі № А37/358-06

за позовом Нікопольського учбово-виробничого підприємства Дніпропетровського учбово-виробничого об'єднання «Луч»Українського товариства сліпих

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання недійсними рішень

ВСТАНОВИВ:

Нікопольське учбово-виробниче підприємство Дніпропетровського учбово-виробничого об'єднання «Луч»Українського товариства сліпих (далі по тексту -позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі по тексту -відповідач, Нікопольська ОДПІ) про визнання недійсним рішення від 30.03.2006 №0000022200/0/12414, рішення від 12.09.2006 №0000022200/3/35161 про застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунку в іноземній валюті у сумі 75325,51 грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010, у позові відмовлено.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову документальну перевірку з питань дотримання Нікопольським учбово-виробничим підприємством Дніпропетровського учбово-виробничого об'єднання «Луч»Українського товариства сліпих вимог податкового та валютного законодавства за період діяльності з 01.04.2004 по 31.12.2005.

На підставі акта перевірки від 21.03.2006 №560/237.05477600 та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.03.2006 №0000022200/0/12414 та від 12.09.2006 №0000022200/3/35161, якими позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 75325,51 грн.

По експортному контракту від 30.12.1997 №1 з TOB «Вікторія»(РФ, м. Белгород) Учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих відвантажено елемент фільтрувальний (код ТН ЗЕД 480540000) на умовах постачання СРТ- м. Воронеж по ВМД № 377 від 30.01.1998 фактурною вартістю 46519,30 грн. (145372,81 руб. РФ, курс 0,32). Граничний термін надходження оплати 29.04.1998. Згідно з попереднім актом перевірки від 30.07.2004 №31/231.05477600 по даному контракту рахувалась дебіторська заборгованість у сумі 145372,81 руб. РФ, на яку нарахована пеня за період з 16.05.2002 по 30.07.2004 у сумі 117124,63 грн. На момент перевірки, що проводилась у березні 2006 року, оплата за відвантажену продукцію не надійшла і рахується дебіторська заборгованість у сумі 145372,81 руб. РФ.

Податковим органом по даному контракту нараховано пеню за період з 31.07.2004 по 31.12.2005 у сумі 75325,51 грн.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Відповідно до ст. 4 цього Закону, порушення резидентами термінів, передбачених ст. ст. 1, 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Показники, зазначені у розрахунку податкової, позивач не спростовує.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення щодо відмови у позові, виходили з того, що доказів звернення з позовом або заявою до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про стягнення заборгованості із контрагента за контрактом №1 від 30.12.1997 позивачем не надано. Таким чином, згідно висновків судів першої та апеляційної інстанцій, підстави для задоволення позову відсутні.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій у зв'язку з наступним.

Як було також встановлено судами попередніх інстанцій, елементи фільтрувальної очистки масла в кількості 51008 шт. на суму 145372,81 російських рублів, 05.01.1998 отримано на складі підприємства позивача по накладній №653 працівником підприємства «Вікторія»(РФ) для доставки товару автомобільним транспортом, як це було передбачено контрактом. Товар вивезено за межі митної території України, що підтверджено митною декларацію №377 від 30.01.1998. Але в період з 05.02.1998 по 07.02.1998 у м. Воронежі товар було викрадено. Отже, факт поставки позивачем товару не відбувся. Крім того, позивач звертався до компетентних органів іншої держави про розшук контрагента - TOB «Вікторія», однак його було повідомлено про відсутність такого суб'єкта підприємницької діяльності на території Російської Федерації.

У зв'язку з наведеним застосування штрафних санкцій до позивача відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»у даному випадку є неправомірним.

Крім того, судами попередніх інстанцій не було враховано положень ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення вимог ст. 1 Закону №185/94-ВР, передбачена ст. 4 цього ж Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Граничний термін надходження оплати по експортному контракту від 30.12.1997 №1 - 29.04.1998, проте податковим органом застосовано штрафні санкції у вигляді пені за порушення строків розрахунку в іноземній валюті рішеннями від 30.03.2006 та від 12.09.2006, тобто з порушенням строку, вставленого ст. 250 Господарського кодексу України.

За вказаних обстави, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у позові.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і постановлення нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Нікопольського учбово-виробничого підприємства Дніпропетровського учбово-виробничого об'єднання «Луч»Українського товариства сліпих задовольнити.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010 скасувати.

Постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 30.03.2006 №0000022200/0/12414, рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 12.09.2006 №0000022200/3/35161 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунку в іноземній валюті у сумі 75325,51 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

ГоловуючийО.І. Степашко СуддіС.Е. Острович М.О. Федоров